Постанова № 53607034, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 року Справа № 904/7214/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова ЮА.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року по справі № 904/7214/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 14 453,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі № 904/7214/15 ( суддя Колісник І.І. ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" основний борг у сумі 14 013,89 грн., 3% річних у сумі 50,13 грн., пеню у сумі 19,30 грн., судовий збір у сумі 1 780,25 грн.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради , звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що розгляд справи відбувся без участі повноважного представника відповідача. Так, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку представника в судове засідання, яке призначено на 30.09.15р. Відтак, КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав передбачених ст. 22 ГПК України.

В позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми яка стягується, що є порушенням вимог ст. 54 ГПК України,оскільки не надано розрахунку основної суми боргу, в розрахунках пені та 3% річних, зазначена недостовірна інформація, оскільки міститься посилання на рахунок №07219 від 31.07.14р., який взагалі не був виставлений відповідачу та не зазначений в акті звірки взаєморозрахунків.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення та розглянути дану справу за наявними матеріалами справи, без участі повноважного представника позивача.

17.11.15р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізній термін через неможливість забезпечити явку представника.

З огляду на те, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, колегія суддів відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

25.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Енергоресурси", яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Енергоресурси" (далі - Власник мереж, Позивач) та Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - Споживач, Відповідач) був укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №259-07-4364 (далі - Договір). (а.с. 11-15)

Відповідно до договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після звітного місяця. Плата за перетікання реактивної електричної енергії вноситься споживачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж (підпункт 4.1.1. договору).

Відповідно до пункту 14 додатку № 4 до договору кошти за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок власника мереж протягом 5 (10) операційних днів від дня отримання розрахункових документів.

Облік активної та реактивної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (пункт 7.1. договору).

На підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", споживачем та власником оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії; акт результатів замірів електричної енергії.

Згідно з підпунктом 8.2.1. договору у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Договір укладений строком до 31.12.2010 року, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (пункт 10.6. договору).

На виконання умов договору позивач наддав, а відповідач прийняв послуги з перетікання реактивної електричної енергії на загальну суму 14 013,89 грн., що підтверджується належним чином оформленими двосторонніми актами надання послуг (а.с. 30 - 43 том 1).На оплату наданих послуг позивачем були виставлені відповідачеві відповідні рахунки (а.с. 44 - 57 том 1).

Відповідачем не виконані договірні зобов’язання щодо сплати наданих послуг за виставленими рахунками.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 14-701 від 16.06.2015 року з рахунками за період травень 2014 року - травень 2015 року з вимогою сплатити наявну заборгованість, але претензія залишена без відповіді та без задоволення. (а.с. 73 том 1).

З акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.15р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, вбачається визнання відповідачем існуючої заборгованості.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з перетікання реактивної електричної енергії у період з травня 2014р. по червень 2015року на загальну суму 14 013,89 грн., що підтверджується належним чином оформленими двосторонніми актами надання послуг. (а.с. 30-43)

За надані послуги позивачем виставлені відповідні рахунки. (а.с. 44-57)

Як вбачається зі змісту пункту 4.1.1. договору, яким встановлено обов’язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після звітного місяця на підставі рахунка, одержаного від власника мереж та пункту 14 додатку № 4 до договору, згідно з яким кошти за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок власника мереж протягом 5 (10) операційних днів від дня отримання розрахункових документів до договору ,зміст цих пунктів є суперечливим та некоректним,який допускає неоднозначне тлумачення умов договору щодо строків виконання зобов’язань з оплати отриманих послуг,тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанці, що сторони не визначили у договорі конкретного строку оплати за перетікання реактивної електричної енергії,тому грошове зобов'язання за договором у цій частині має виконуватися відповідачем у строк, визначений законом.

За частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 14-701 від 16.06.2015 року з рахунками за період травень 2014 року - травень 2015 року з вимогою сплатити наявну заборгованість, яка отримана представником відповідача 19.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73 том 1).

За надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії у період з травня 2014 року по червень 2015 року на загальну суму 14 013,89 грн. відповідач не розрахувався, тому висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості за ці послуги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 168,53 грн. розрахована за загальний період з 15.08.2014 року по 10.08.2015 року, у тому числі на суму 125,70 грн. за період з 15.08.2014 року по 15.06.2015 року із заборгованості за наступними рахунками: № 07219 від 31.07.2014 року на суму 1138,34 грн., № 08240 від 31.08.2014 року на суму 1277,10 грн., №09218 від 30.09.2014 року на суму 744,08 грн., № 10129 від 31.10.2014 року на суму 1456,28 грн., № 11198 від 30.11.2014 року на суму 2296,30 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскільки заборгованість за вказаними рахунками у відповідача виникла лише з 27.06.2015 року, то позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 125,70 грн. задоволенню не підлягають.

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що із цих же підстав розрахована позивачем до стягнення пеня із заборгованості за рахунками: № 12203 від 31.12.2014 року на суму 395,94 грн., № 01181 від 31.01.2015 року на суму 386,80 грн., № 02188 від 28.02.2015 року на суму 337,21 грн., № 03203 від 31.03.2015 року на суму 393,23 грн., № 04216 від 30.04.2015 року на суму 1103,76 грн., № 05218 від 31.05.2015 року на суму 1217,18 грн. підлягає перерахунку і буде складати 16,23 грн.

Підстав для перерахунку пені у сумі 3,07 грн., розрахованої позивачем за період з 15.07.2015 року по 10.08.2015 року із заборгованості у сумі 1135,76 грн. за рахунком № 06225 від 30.06.2015 року, немає, оскільки фактично заборгованість за даним рахунком виникла раніше - з 09.07.2015 року.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 19,30 грн. (16,23 + 3,07 = 19,30).

Правильними визнає колегія висновки суду щодо заявлених до стягнення 3% річних, які підлягають зменшенню і з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, будуть складати 50,13 грн.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема, в частині розгляду справи без участі представника Відповідача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та розглянув справу без участі представника Відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду позовної заяви ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015р. порушено провадження по даній справі та призначено слухання на 07.09.2015р.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. ст. 64, 87 Господарсько-процесуального кодексу України (надалі ГПК). За змістом зазначеної ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду (а.с. 66, 76).

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, під час розгляду справи, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1 - 5 ст. 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2015р. господарським судом Дніпропетровської області отримано клопотання Відповідача про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні, але у зазначеному клопотанні не вказано з яких саме поважних причин представник Відповідача не може прийняти участь у судовому засіданні. На думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано не задовольнив зазначене вище клопотання Відповідача та вирішив, що неявка у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Також слід зауважити, що в апеляційній скарзі відсутні посилання на норми матеріального права, які на думку скаржника, порушив суд першої інстанції під час розгляду справи. Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що у позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми позову, але це не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Посилання скаржника на ч. 5 ст. 54 ГПУ України щодо відсутності у позовній заяві обґрунтованого розрахунку стягуваної суми не відповідає дійсності та не впливає на вирішення справи по суті у зв'язку з тим, що у тексті позовної заяви перелічені усі рахунки, які залишилися несплаченими Відповідачем відповідно до умов укладеного договору і, відповідно, сума усіх рахунків і є сумою існуючої заборгованості, яка і є розрахунком суми боргу. Тому твердження апелянта про те, що у позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми позову є безпідставним.

Крім того, посилання Відповідача на те, що у акті звірки розрахунків не зазначено рахунку № 07219 від 31.07.2014р., є необґрунтованим. Зазначений рахунок був направлений Відповідачу разом з претензією, а також акт наданих послуг за липень 2014р. підписаний з його боку без зауважень. (а.с 73)

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі №904/7214/15 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд