Рішення № 53606845, 17.11.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 Справа №917/2166/15

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доше», 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 а, 3 пов., оф. 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Т.Шевченка, вул. Леніна, 106, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200

про стягнення 953300,15 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 953300,15 грн. заборгованості за дистриб’юторським договором №12 від 23.01.2012 року з яких: 549028,60 грн. – основний борг; 194453,77 грн. – інфляційні витрати; 12214,79 грн. – 3% річних; 142700,13 грн. – пеня; 54902,86 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені, річних, інфляційних, штрафу.

Позивач в засідання не з’явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, в клопотанні від 06.11.2015 року повідомив суд про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника в засіданні 17.11.2015 року в зв’язку із значною територіальною віддаленістю позивача до місцезнаходження суду. В додаткових поясненнях від 06.11.2015 року позивач також повідомив, що на виконання вимог ухвали суду 27.10.2015 року направляв відповідачу поштою акти звіряння розрахунків, які згідно даних сайту ДП «Укрпошта» станом на 06.11.2015 року вручені не були.

Відповідач в засідання не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Ухвали (від 07.10.2015 року, 27.10.2015 року), які направлялись відповідачу на юридичну адресу згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Леніна, 106, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200) повернуті органом зв'язку як неотримані адресатом з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі був укладений дистриб’юторський Договір № 12 від 23.01.2012 року (далі - Договір), в якому сторонами узгоджено, зокрема, таке:

- Постачальник (позивач) зобов'язується поставляти Дистриб'ютору Товар, визначений цим Договором, а Дистриб'ютор (відповідач) зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбаченим даним Договором, а також здійснювати дистрибуцію Товару та виконувати умови дистибуції (п. 2.1. Договору).

- Під дистрибуцією Товару розуміється здійснення поставки товару третім особам, а також виконання Дистриб’ютором умов дистрибуції та інших обов’язків, що стосуються Товару та/або його дистрибуції, які визначені цим Договором (п. 2.4. Договору).

- Під Товаром у цьому Договорі розуміється премікси, корми та концентрати виробництва Постачальника - ТМ «DOSSCHE». Асортимент Товару, який постачається за цим Договором, зазначається у Прайс-листі до цього Договору, який є його невід’ємною частиною (п. 2.2. Договору).

- Вартість Товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.3.3 Договору).

- Загальна сума даного Договору визначається сумою вартостей, зазначених у накладних, згідно яких отримувався товар (п. 3.4. Договору).

- Кількість Товару, що поставляється, визначається у накладних (п. 4.1. Договору).

- Поставка вважається виконаною з моменту прийняття Товару та підписання товарно-супровідних документів на складі Постачальника (п. 6.6 Договору).

- Датою прийняття Товару є фактична дата прийняття зазначена в накладній, товаротранспортній накладній, довіреності на отримання Товару (п. 7.6. Договору).

- Поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. За домовленістю сторін порядок розрахунків за поставлений Товар може бути змінений на післяоплату, але не більше ніж на 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

- Договір діє до 31.12.2012 року (п. 14.1. Договору). Доповненнями № 1 від 29.12.2012 року та №2 від 30.12.2013 року сторони продовжили дію Договору до 31.12.2013 року та 31.12.2014 року відповідно (а.с. 12-13).

На виконання Договору позивач передав відповідачу згідно видаткової накладної №РН-0000257 від 29.10.2014р. товар на суму 303 576,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000313 від 29.12.2014р. товар на суму 361 476,00 грн. (а.с. 16,18). Товар отримувався уповноваженим представником відповідача за довіреностями № 2 від 29.10.2014 року, №4 від 29.12.2014 року (а.с. 17, 19).

Як свідчать матеріали справи, товар за цими накладними отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Відповідачу були виставлені рахунки на оплату №СФ-0000265 від 29.10.2014р. на суму 303 576,00 грн., №СФ -0000320 від 25.12.2014р. на суму 361 476,00 грн.

За змістом п. 8.1. Договору сторонами передбачена як попередня оплата за товар (без визначення конкретного строку), так і оплата по факту поставки, але не більш ніж 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте відповідач вказані строки порушив, і тому на момент розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість по оплаті Товару в розмірі 549 028,60 грн.

Згідно розрахунку позивача та виписок по особовому рахунку (а.с. 20-21) вже після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату по видатковій накладній №РН-0000257 від 29.10.2014р. на суму 303 576,00 грн.: 26.12.14- 36 023,40 грн., 26.12.14- 35 000,00 грн., 29.12.14- 35 000,00 грн., 29.12.14-10 000,00 грн. - всього в розмірі 116 023,40 грн. Таким чином борг по даній накладній склав 187 552,60грн. (303 576,00грн. -116 023,40 грн.).

По видатковій накладній №РН-0000313 від 29.12.2014р. на суму 361 476,00 грн. оплата проведена не була.

Інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Суд при вирішенні спору враховує наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

Статтею 712 (ч. 1,2) ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Оскільки попередня оплата товару здійснена не була, а позивач передав відповідачу товар у власність, розрахунок повинен здійснюватися на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару, що випливає з умов п. 8.1. Договору. Отже, поставлений за накладною № РН-0000257 від 29.10.2014 року товар повинен бути оплаченим відповідачем по 25.12.2014 року, а з 26.12.2014 року покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання, згідно накладної № РН-0000313 від 29.12.2014 року товар повинен бути оплаченим по 28.01.2015 року, а з 29.01.2015 року має місце про строчка боржника.

Таким чином, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав.

Відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар в повному обсязі не внесені, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 549028,60 грн.

Про наявність заборгованості у ТОВ ім. Т.Шевченка на суму 549 028,60 грн. станом на березень 2015 року перед ТОВ «Доше» та переговори стосовно її погашення свідчить листування сторін (а.с. 25,26).

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 76 від 15.07.2015 року про сплату боргу (докази відправки в матеріалах справи, а.с. 27-29), яка останнім не була задоволена.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення Дистриб'ютором строку оплати, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 43 893,40 грн. пені за накладною №РН-0000257 від 29.10.2014р за період прострочки з 01.12.2014 року по 28.05.2015 року, а також 98 806,73 грн. пені за накладною №РН-0000313 від 29.12.2014р в період прострочки з 29.01.2015 року по 26.07.2015 року, що разом складає 142 700,13 грн. пені, розрахунок в матеріалах справи (а.с. 52).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд виходить з того, що позивачем нарахована пеня в розмірі, який не відповідає положенню статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», і в зв’язку з цим з відповідача пеня підлягає стягненню частково - в розмірі 142 313,91 грн. за визначений позивачем період в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (розрахунок проводився за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон»), з них 43 893,40 грн. – це пеня за накладною №РН-0000257 від 29.10.2014р., 98 420,51 грн. - це пеня за накладною №РН-0000313 від 29.12.2014р. В частині вимог про стягнення 386,22 грн. пені у позові відмовляється.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору (пункт 11.3.) передбачено цивільно-правову відповідальність за прострочення строків виконання грошових зобов’язань понад 30 календарних днів у вигляді сплати неустойки – штрафу.

Так, згідно п.11.3. Договору у випадку прострочення Дистриб'ютором оплати Товару більше, ніж на 30 календарних днів, то він додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого Товару.

Сума штрафу за порушення відповідачем строків оплати товару за Договором становить 54 902,86 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання – неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки – пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року № 12/039 по справі № 20/246-08. Вказана постанова, згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування до даних правовідносин.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання понад 30 календарних днів, вимоги позивача про стягнення штрафу суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 3 % на загальну суму 12 214,79 грн. (включає в себе суму річних, нарахованих за накладною №РН-0000257 від 29.10.2014р за період прострочки з 01.12.2014 року по 30.09.2015 року, та річних за накладною №РН-0000313 від 29.12.2014р в період прострочки з 29.01.2015 року по 30.09.2015 року).

Також позивач просить стягнути інфляційні витрати в розмірі 194 453,77 грн. з грудня 2014 року по серпень 2015 року за накладною №РН-0000257 від 29.10.2014р., та з лютого по серпень 2015 року за накладною №РН-0000313 від 29.12.2014р.

Судом встановлено, що зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, тому позивач правомірно здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, їх розмір є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Перевірка правильності розрахунку позивача проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга.Закон».

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати вартості отриманого товару.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати вартості отриманого товару.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення 549 028,60 грн. – основного боргу; 194 453,77 грн. – інфляційних витрат; 12 214,79 грн. – 3% річних; 142 313,91 грн. – пені; 54 902,86 грн. – штрафу, в частині стягнення 386,22 грн. пені позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Т.Шевченка, вул. Леніна, 106, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 34235919 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доше», 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 а, 3 пов., оф. 8, код ЄДРПОУ 35325569 – 549 028 грн. 60 коп. боргу, 12 214 грн. 79 коп. 3 % річних; 142 313 грн. 91 коп. пені; 194 453 грн. 77 коп. – інфляційні витрати; 54 902 грн. 86 коп. – штраф; 14 293 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 386,22 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.