Рішення № 53606481, 17.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2015 р. Справа № 918/1170/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 1 397 873 грн. 38 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бондаренко С.О. за довіреністю від 4 серпня 2015 року № 14;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 17 листопада 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просив суд стягнути заборгованість в сумі 1 397 873 грн. 38 коп., з яких: 750 578 грн. 41 коп. основний борг, 282 160 грн. 75 коп. пеня, 17 802 грн. 20 коп. 3 процента річних, 272 274 грн. 17 коп. інфляційні втрати та 75 057 грн. 85 коп. 10 процентів штрафу.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року порушено провадження по справі № 918/1170/15, розгляд якої призначено на 27 жовтня 2015 року.

27 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи від 26 жовтня 2015 року № 3037 в додатках до якої надав суду частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року.

27 жовтня 2015 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17 листопада 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17 листопада 2015 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33016, АДРЕСА_1. Факт отримання підприємцем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (том 1 а.с. 485, том 2 а.с. 40).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Слід також зазначити, що при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви товариством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку (том 1, а.с. 475 - 476), вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 6 жовтня 2015 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а уповноважений представник позивача був присутній у судових засіданнях 27 жовтня 2015 року і 17 листопада 2015 року та надав всі витребувані документи, а також необхідні усні пояснення по суті спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Пирятинський сирзавод" (надалі - продавець, товариство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - покупець, підприємець) був укладений договір купівлі - продажу продукції із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції № 112Д (надалі - договір, а.с. 7 - 11).

30 грудня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Пирятинський сирзавод" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки продукції із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції № 60Д (надалі - договір 2, а.с. 365 - 369, надалі по тексту договір та договір 2, разом будуть зазначатися, як договори).

Відповідно до пункту 1.1 договорів на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, в обумовлені цим договором терміни, продукцію, а саме: продукти харчування, що надалі іменується "продукція", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з пунктом 2.1 договорів продукція поставляється на умовах склад покупця власним транспортом продавця за його власний рахунок, якщо інше прямо не передбачено додатковими угодами до цього договору.

У відповідності до пункту 3.1 договорів продаж продукції покупцю здійснюється за цінами, зазначеними в прайс-листі продавця, що діє на день поставки продукції.

Загальна сума цього договору визначається як сума всіх партій продукції, поставленій протягом терміну дії даного договору відповідно до видаткових накладних (пункт 3.4 договорів).

Пунктом 3.6 договорів визначено, що оплата за продукцію, що продається за цим договором, для нових покупців, протягом перших двох місяців співробітництва, здійснюється на умовах 100 % передоплати вартості партії продукції.

Відповідно до пункту 3.7 договорів в подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі вказаній у відповідній видатковій накладній, не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в видатковій накладній.

За пунктом 4.1 договорів продукція по цьому договору та право власності на неї вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в момент прийому-передачі.

Згідно пункту 5.2.1 договорів покупець зобов'язується здійснювати оплату за поставлену продукцію в терміни, передбачені пунктами 3.5, 3.6 та 3.7 цього договору.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2014 року (пункт 11.2 договору).

Пунктом 11.1 договору 2 визначено, що цей договір набирає чинності з 1 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оригінал договору купівлі - продажу від 1 травня 2012 року № 112Д та договору поставки від 30 грудня 2014 року № 60Д були оглянуті судом в судовому засіданні 27 жовтня 2015 року, про що є відповідний запис у протоколі судового засідання від 27 жовтня 2015 року № 918/1170/15 (том 2, а.с. 37).

Вказані угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору купівлі - продажу від 1 травня 2012 року № 112Д та договору поставки від 30 грудня 2014 року № 60Д, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів у період з 15 червня 2014 року по 31 липня 2015 року товариством було поставлено та передано згідно видаткових-накладних для підприємця товар, на загальну суму 1 164 461 грн. 14 коп., копії зазначених документів містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 13 - 46, 371 -393).

Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками даних юридичних осіб.

Крім того, як зазначив позивач та не спростував відповідач станом на 31 травня 2014 року борг підприємця перед товариством становив 928 019 грн. 25 коп., що підтвердив відповідач підписавши акт звірки взаєморозрахунків за травень 2014 року (том 1, а.с. 351).

З матеріалів справи суд вбачає, що підприємець у відповідності до договорів повернув товариству товар на суму 28 068 грн. 98 коп., що стверджується відповідними документами, повернення постачальнику, копії яких містяться в матеріалах даної справи (том 1, а.с. 47 - 70, 394 - 402).

Також, на підтвердження поставки позивачем для відповідача товару, товариство долучило до матеріалів справи копії податкових накладних (том 1, а.с. 308 - 350).

Отже, з вищезазначених документів, суд вбачає, що поставка товару, здійснена на підставі видаткових накладних в період з 15 червня 2014 року по 31 липня 2015 року, була проведена в рамках укладених між сторонами договору купівлі-продажу від 1 травня 2012 року № 112Д та договору поставки від 30 грудня 2014 року № 60Д.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами, також свідчить відсутність в матеріалах справи з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даних договорів.

Проте всупереч умовам вищенаведених угод відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості переданого йому товару в повному обсязі не виконав.

Зазначені вище обставини стверджуються виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах даної справи (том 1, а.с. 71 - 307, 403 - 462).

У зв'язку з неналежним виконанням підприємцем умов договорів, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 750 578 грн. 41 коп.

Крім того, підприємець визнав суму боргу, підписавши акт звірки взаєморозрахунків за серпень 2015 року (том 1, а.с. 352).

З матеріалів справи суд вбачає, що з метою досудового врегулювання спору товариство направило на адресу підприємця претензію від 18 серпня 2015 року № 2430, в якій вимагало сплатити суму боргу за договорами (том 1, а.с. 464 - 466, докази отримання претензії відповідачем том 1, а.с. 35).

Відтак, матеріалами справи стверджено, що станом на день подачі позову, борг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Приватним акціонерним товариством "Пирятинський сирзавод" становить 750 578 грн. 41 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договорами купівлі-продажу від 1 травня 2012 року № 112Д та поставки від 30 грудня 2014 року № 60Д у розмірі 750 578 грн. 41 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і підприємець на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПАТ "Пирятинський сирзавод" до ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 750 578 грн. 41 коп. суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 282 160 грн. 75 коп. пені, нарахованої на 566 338 грн. 39 коп. суму основного боргу за період з 11 липня 2014 року по 25 вересня 2015 року в сумі 254 409 грн. 25 коп. та нарахованої на 184 240 грн. 02 коп. основної суми боргу за період з 3 квітня 2015 року по 25 вересня 2015 року в сумі 27 751 грн. 50 коп.

Окрім того, через порушення умов договорів в частині оплати, товариство нарахувало підприємцю штраф в сумі 17 802 грн. 20 коп. передбачений пунктами 8.4 договорів.

Згідно пункту 8.4 договорів у випадку, якщо заборгованість покупця становить більше 20 календарних днів з дати встановленої для оплати продукції, покупець додатково до пені, передбаченої пунктом 8.5 договорів, виплачує постачальнику за вимогою останнього штрафу у розмірі 10 (десять) процентів суми заборгованості перед продавцем. Продавець також має право у такому разі розірвати договір в односторонньому порядку, що не звільняє покупця від сплати штрафних санкцій, передбачених цим пунктом договору (розрахунок том 1, а.с. 357 - 361, 468 - 470).

У відповідності до пункту 8.5 договорів за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок штрафу зроблений позивачем, суд зазначає, що він відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, зроблений арефметично вірно, тому позов в частині стягнення 75 057 грн. 85 коп. штрафу підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що розрахунок пені позивачем здійснено не вірно, товариством не враховано положення статті 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню за період більший чим 6 місяців.

Відповідно до перерахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня нарахована за договором від 1 травня 2012 року № 119Д в сумі 104 236 грн. 52 коп., нарахована за період з 11 липня 2014 року по 19 липня 2015 року на суму боргу 566 338 грн. 39 коп. та за договором від 30 грудня 2014 року № 60Д в сумі 27 751 грн. 50 коп. пеня нарахована за період 3 квітня 2015 року по 25 вересня 2015 року на суму боргу 184 240 грн. 02 коп. (розрахунок том 2, а.с. 42 - 43).

Відтак, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПАТ "Пирятинський сирзавод" до ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 131 988 грн. 02 коп. пені, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України товариство просило суд стягнути з відповідача 272 274 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 17 802 грн. 20 коп. 3 процента річних, нарахованих на 566 338 грн. 39 коп. суму основного боргу за період з 11 липня 2014 року по 25 вересня 2015 року в сумі 268 899 грн. 74 коп. інфляційних та 16 370 грн. 71 коп. 3 процента річних та нарахованих на 184 240 грн. 02 коп. основної суми боргу за період з 3 квітня 2015 року по 25 вересня 2015 року в сумі 3 374 грн. 43 коп. інфляційних і 1 431 3 процента річних.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений товариством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 покладаються судові витрати в розмірі 18 715 грн. 51 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" (37000, Полтавська область, Пирятинський район, місто Пирятин, вулиця Сумська, будинок 1, ідентифікаційний код: 00446865) 750 578 (сімсот п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 41 коп. основного боргу, 131 988 (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп. пені, 75 057 (сімдесят п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 85 коп. 10 процентів штраф, 17 802 (сімнадцять тисяч вісімсот дві) грн. 20 коп. 3 три проценти річних, 272 274 (двісті сімдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 17 коп. інфляційних втрат, а також 18 715 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 51 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "19" листопада 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.