Рішення № 53606376, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/26148/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс»доПублічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»простягнення 1754842 грн. 82 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Стирнік Ю.В. - представник за довіреністю № 23/09-1 від 23.09.2015;

від відповідача: Мицик М.В. - представник за довіреністю № 02 від 05.01.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 1754842 грн. 82 коп., з яких 1028770 грн. 46 коп. основного боргу, 72803 грн. 12 коп. 3% річних та 653269 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 174 від 06.03.2015 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1028770 грн. 46 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72803 грн. 12 коп. за період з 16.05.2013 по 23.09.2015 та інфляційні втрати у розмірі 653269 грн. 24 коп. за період з травня 2013 року по серпень 2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26148/15; розгляд справи призначено на 23.10.2015.

23.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та витребування у позивача документів, а саме: податкових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних та вторинних документів, які підтверджують факт поставки вантажу відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 10.11.2015; зобов'язано позивача надати суду оригінали документів, що підтверджують факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № 174 від 06.03.2015 (в тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі та інші документи) для огляду у судовому засіданні.

10.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав, що на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість за Договором поставки № 174 від 06.03.2015 у розмірі 1028770 грн. 46 коп. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/26148/15 до 30.04.2016 з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2015 надав усні пояснення по справі; позовні вимоги визнав, просив суд відстрочити виконання рішення суду.

У судовому засіданні 10.11.2015 представник позивача надав усні пояснення по справі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду не заперечив.

У судовому засіданні 10.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) укладено Договір поставки № 174, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Специфікацією до Договору поставки № 174 від 06.03.2012 (Додаток № 1) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 товар поставляється постачальником на умовах DDP - база ПТОиК, АР Крим, Сакський р-н, село Каменоломня, вул. Київська, 7 (відповідно до термінів правил Інкотермс у редакції 2000 року). Транспортні витрати з доставки товару у пункт призначення і вартість тари та упаковки включені в ціну товару.

Згідно з п. 2.2 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 поставка товару здійснюється у строк не більше 55 днів з моменту надання покупцем письмового замовлення, але не пізніше 31.12.2012. Поставка товару може здійснюватися партіями відповідно до замовлень та потреб покупця.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної та акту приймання-передачі.

Згідно з п. 2.5 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 приймання товару за кількістю і якістю здійснюється покупецм за адресою: база ПТОиК, АР Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, 7.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 сума договору складає 9206031 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ - 1534338 грн. 60 коп.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 ціна товару включає вартість його поставки відповідно до п. 2.1 даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 передача-приймання товару здійснюється у пункті поставки, вказаному у п. 2.5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 9.1 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що 26.04.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 383077 грн. 66 коп., що підтверджується актом № 26/04-1 приймання-передачі товару від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп. та видатковою накладною № РН-0000080 від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп.; 27.04.2012 - товар на суму 2430275 грн. 10 коп., що підтверджується актом № 27/04-1 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп. та видатковою накладною № РН-0000081 від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп.; 27.04.2012 - товар на суму 2408306 грн. 90 коп., що підтверджується актом № 27/04-2 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп. та видатковою накладною № РН-0000088 від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп.; 16.05.2012 - товар на суму 2510645 грн. 62 коп., що підтверджується актом № 16/05-1 приймання-передачі товару від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп. та видатковою накладною № РН-0000100 від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп.; 03.07.2012 - товар на суму 157587 грн. 94 коп., що підтверджується актом № 03/07-1 приймання-передачі товару від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп. та видатковою накладною № РН-0000151 від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп.; 20.07.2012 - товар на суму 286560 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 20/07-1 приймання-передачі товару від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп. та видатковою накладною № РН-0000159 від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп.; 13.09.2012 - товар на суму 1028770 грн. 46 коп., що підтверджується актом № 13/09 приймання-передачі товару від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп. та видатковою накладною № РН-0000197 від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп., належним чином засвідчені копії яких разом із копіями відповідних рахунків-фактур на оплату та довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей долучено позивачем до позовної заяви.

Крім того, частково задовольнивши клопотання відповідача про витребування доказів, суд ухвалою від 23.10.2015 зобов'язав позивача надати суду оригінали документів, що підтверджують факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № 174 від 06.03.2015 (в тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі та інші документи) для огляду у судовому засіданні.

На виконання вимог ухвали суду позивачем долучено до матеріалів справи через канцелярію суду 29.10.2015 та 10.11.2015 копії товарно-транспортних накладних, копії залізничних накладних, копії податкових накладних та копії сертифікатів якості товару, який був поставлений позивачем відповідачу на виконання умов Договору поставки № 174 від 06.03.2012.

Таким чином, за період з 26.04.2012 по 13.09.2012 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9205223 грн. 68 коп.

Відповідно до п. 4.6 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 розрахунки за даним Договором у сумі 9206031 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ - 1534338 грн. 60 коп., здійснюються шляхом відкриття на користь постачальника покритого, безвідкличного, подільного акредитиву.

Пунктом 4.6.1 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 встановлено, що акредитив повинен бути відкритий на всю суму договору не пізніше 01.05.2012 і повинен діяти до 30.08.2012. Акредитив може бути відкликано у випадку відмови постачальника від виконання умов даного Договору після письмово погодження між сторонами. Банк емітент - філія АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786; авізуючий банк - філія АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786; виконуючий банк - філія АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786. Пред'явником документів для виконання акредитива є покупець. Покриття повинно бути розміщене у виконуючому банку протягом 2 банківських днів з дати відкриття акредитива. Банк виконує обов'язки по акредитиву протягом 2 банківських днів з моменту надання документів, вказаних у п. 4.6.2 договору.

Відповідно до п. 4.6.2 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 умовами оплати акредитива є надані та акцептовані покупцем документи: рахунок-фактура постачальника, виписаний на ім'я покупця, підписаний та скріплений печаткою постачальника, на суму фактично поставленої партії товару - один оригінал та одна копія; транспортний документ (товарно-транспортна накладна і залізнична накладна або бортовий коносамент) - один оригінал та одна копія; акт приймання-передачі товару, підписаний покупцем та постачальником на поставлену партію товару - один оригінал та одна копія; сертифікат якості (засвідчена копія постачальником) на партію поставленого товару.

Згідно з п. 4.6.3 Договору поставки № 174 від 06.03.2012 опис товару в акредитиві повинен відповідати специфікації № 1 (Додатку № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

Для акцепту акредитиву у виконуючому банку представник покупця, який діє на підставі довіреності, протягом 2 банківських днів з моменту надання документів до банку здійснює акцепт документів, при дотриманні вищевказаних вимог даного Договору (п. 4.6.4 Договору поставки № 174 від 06.03.2012).

У позовній заяві позивач зазначив, що він не отримував від відповідача повідомлення про відкриття акредитиву та рахунок-фактура на відшкодування витрат відповідача на відкриття та обслуговування акредитиву відповідачем позивачу не виставлявся.

При цьому, у судових засіданнях сторони (зокрема, відповідач) зауважили, що акредитив, відкриття якого передбачено положеннями Договором поставки № 174 від 06.03.2015, відповідачем не відкривався.

Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві та це підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями і банківськими виписками, відповідач здійснював оплату за отриманий від позивача товар зі свого рахунку № 260240014162, відкритого в АТ «Укрексімбанк».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач виконав свій обов'язок та поставив відповідачу товар, не зважаючи на те, що відповідач не виконав свого обов'язку та не відкрив, як це передбачено умовами Договору поставки № 174 від 06.03.2015, акредитив на користь постачальника (позивача).

З огляду на факт прийняття відповідачем товару від позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (відповідними актами приймання-передачі, видатковими накладними) та не заперечувалось відповідачем, враховуючи положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен виконати свій обов'язок та у повному обсязі оплатити отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, умовами Договору поставки № 174 від 06.03.2015 сторони не визначили строку оплати відповідачем поставленого позивачем товару, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати товар у дату його отримання (відповідно до актів приймання-передачі та видаткових накладних) на підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за актом № 26/04-1 приймання-передачі товару від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп. та видатковою накладною № РН-0000080 від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп. - 26.04.2012; товар, отриманий за актом № 27/04-1 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп. та видатковою накладною № РН-0000081 від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп. - 27.04.2012; товар, отриманий за актом № 27/04-2 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп. та видатковою накладною № РН-0000088 від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп. - 27.04.2012; товар, отриманий за актом № 16/05-1 приймання-передачі товару від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп. та видатковою накладною № РН-0000100 від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп. - 16.05.2012; товар, отриманий за актом № 03/07-1 приймання-передачі товару від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп. та видатковою накладною № РН-0000151 від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп. - 03.07.2012; товар, отриманий за актом № 20/07-1 приймання-передачі товару від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп. та видатковою накладною № РН-0000159 від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп. - 20.07.2012; товар, отриманий за актом № 13/09 приймання-передачі товару від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп. та видатковою накладною № РН-0000197 від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп. - 13.09.2012.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок з оплати поставленого позивачем товару, оплативши частину поставленого позивачем товару у сумі 8176453 грн. 22 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Зокрема, судом встановлено, що 24.05.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5221659 грн. 66 коп., що підтверджується електронною копією платіжного доручення № 1 від 18.05.2012 та електронною копією банківської виписки за 24.05.2012 (сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 5221659 грн. 66 коп. є сумою вартості товару, отриманого за актом № 26/04-1 приймання-передачі товару від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп. та видатковою накладною № РН-0000080 від 26.04.2012 на суму 383077 грн. 66 коп.; за актом № 27/04-1 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп. та видатковою накладною № РН-0000081 від 27.04.2012 на суму 2430275 грн. 10 коп.; за актом № 27/04-2 приймання-передачі товару від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп. та видатковою накладною № РН-0000088 від 27.04.2012 на суму 2408306 грн. 90 коп.); 07.06.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2510645 грн. 62 коп., що підтверджується електронною копією платіжного доручення № 2 від 31.05.2012 та електронною копією банківської виписки за 07.06.2012 (сума сплачених коштів є вартістю товару, отриманого за актом № 16/05-1 приймання-передачі товару від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп. та видатковою накладною № РН-0000100 від 16.05.2012 на суму 2510645 грн. 62 коп.); 20.07.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 157587 грн. 94 коп., що підтверджується електронною копією платіжного доручення № 3 від 20.07.2012 та електронною копією банківської виписки за 20.07.2015 (сума сплачених коштів є вартістю товару, отриманого за актом № 03/07-1 приймання-передачі товару від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп. та видатковою накладною № РН-0000151 від 03.07.2012 на суму 157587 грн. 94 коп.); 27.08.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 286560 грн. 00 коп., що підтверджується електронною копією платіжного доручення № 4 від 14.08.2012 та електронною копією банківської виписки за 27.08.2015 (сума сплачених коштів є вартістю товару, отриманого за актом № 20/07-1 приймання-передачі товару від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп. та видатковою накладною № РН-0000159 від 20.07.2012 на суму 286560 грн. 00 коп.).

Таким чином, відповідач не оплатив товар, отриманий від позивача за актом № 13/09 приймання-передачі товару від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп. та видатковою накладною № РН-0000197 від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп., що не заперечувалось відповідачем у судових засіданнях, та вказана сума заборгованості відображена у складеному представниками сторін акті № 174 звіряння розрахунків станом на 31.12.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у розмірі 1028770 грн. 46 коп. (за товар, поставлений за актом № 13/09 приймання-передачі товару від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп. та видатковою накладною № РН-0000197 від 13.09.2012 на суму 1028770 грн. 46 коп.) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» суми основного боргу у розмірі 1028770 грн. 46 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72803 грн. 12 коп. за період з 16.05.2013 по 23.09.2015 (нарахованих на суму боргу у розмірі 1028770 грн. 12 коп.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (в межах, заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку, що він відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 3% річних у розмірі 72803 грн. 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 653269 грн. 24 коп. за період з травня 2013 року по серпень 2015 року (нарахованих на суму боргу у розмірі 1028770 грн. 12 коп.).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» інфляційних втрат у розмірі 653269 грн. 24 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

10.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/26148/15 до 30.04.2016.

Обгрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення, відповідач зазначив, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим всі активи, установчі документи та печатка ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» були втрачені. При цьому, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» також не має доступу ані до реєстру укладених підприємством договорів, ані до оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, на які посилається позивач. Крім того, відповідач зазначив, що на банківських рахунках ДАТ «Чорноморнафтогаз» відсутні будь-які кошти (копії банківської виписки долучено відповідачем до позовної заяви) та накладено арешт на всі рахунки ДАТ «Чорноморнафтогаз» (копія постанови про арешт коштів боржника від 25.09.2015 ВП№47458937 долучена відповідачем до матеріалів справи).

Відповідач зазначив, що він є стратегічним об'єктом, заснованим на державній власності, грошові кошти та рухоме майно якого арештовані, а нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, що є обставинами, які ускладнюють виконання рішення у даній справі.

Окрім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України № 2018 від 03.12.2014 про форс-мажорні обставини, якою засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 для ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», які на момент видачі сертифікату тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Також, на підтвердження інформації про те, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» вживає вичерпних заходів щодо відновлення господарської діяльності, відповідачем долучено Протокол спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області від 04.02.2015, що свідчить про проведення заходів з приводу відновлення діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз» на Стрілковому газовому родовищі. Протоколом спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області від 04.02.2015 вирішено ДАТ «Чорноморнафтогаз» забезпечити надійність експлуатації Стрілкового ГР для надійного забезпечення споживачів Генічеського району природним газом. Окрім того, в зазначеному протоколі вказано про відхід окупаційних російських військ з території Арабатської стрілки в наслідок чого ДАТ «Чорноморнафтогаз» отримало доступ до Стрілкового газового родовища. Ведеться робота за ініціативи Державної служби геології та надр України щодо створення робочої групи при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості з розгляду проблемних питань стосовно дослідно-промислової розробки і експлуатації Безіменного та Одеського газових родовищ та транспортування продукції на материкову частину України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Обставини, які є підставами для відстрочки виконання рішення суду, зокрема, наведені у статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Положеннями пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочку виконання рішення у справі № 910/26148/15, суд дійшов висновку, що доводи заявника про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність заперечень позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс», проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 до 30.04.2016, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, п. 6 ч. 1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 26, офіс 505; ідентифікаційний код: 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, буд. 58; ідентифікаційний код: 32233161) суму основного боргу у розмірі 1028770 (один мільйон двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 72803 (сімдесят дві тисячі вісімсот три) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 653269 (шістсот п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 26322 (двадцять шість тисяч триста двадцять дві) грн. 64 коп.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 до 30.04.2016.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.11.2015

Суддя І.М. Отрош