Рішення № 53606256, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/26559/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»

До Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

Про зобов'язання здійснити переказ коштів

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Харченко М.Є. генеральний директор

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Авіатехмас» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити переказ коштів в іноземній валюті за платіжним дорученням № 2 від 28.09.15. в іноземній валюті або банківських металах № 2 в сумі 6 489,22 Євро з рахунку № 26001130100165 в ПАТ «Укрінбанк» на рахунок Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас» № 2600601629673 JSC Kredobank, Lviv, Ukraine, S.W.I.F.T. WUCBUA2X., банк-посередник COMMEZBANK AG, Frankfurt, Germany, SWIFT: COBADEFF.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було виконано платіжне доручення позивача за Договором № 26001130100165 від 13.10.14. банківського рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.15. порушено провадження у справі № 910/26559/15 та призначено її до розгляду на 10.11.15.

09.11.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано участю повноваженого представника відповідача інших судових засіданнях.

Позивач проти відкладення розгляду справи заперечував та просив справу розглядати по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні 10.11.15. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 10.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 10.11.15. не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.15. не виконав, письмового відзиву на позов не надав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/26559/15.

В судовому засіданні 10.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.14. між відповідачем (далі - Банк) та позивачем (далі - Клієнт) було укладено Договір № 26001130100165 банківського рахунку (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкриває Клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок № 26001130100165 в національній валюті України/іноземній валюті, а також на інші поточні рахунки, відкриті за заявою Клієнта, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій з рахунком.

Згідно з п. 1.3 Договору платежі з рахунків Клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з врахуванням сум, що надходять на рахунки Клієнта протягом операційного часу.

Банк має право здійснювати на підставі Договору договірне списання коштів з рахунку Клієнта, шляхом оформлення меморіального ордеру, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначивши реквізити договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (п. 1.4 Договору).

Положеннями п. 6.1 сторони погодили, що Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія Договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання Клієнтом заяви про закриття рахунку.

Відповідно до п. 2.4.3 Договору, для проведення необхідної операції Клієнт надає банку розрахунковий документ встановленої форми згідно вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

28.09.15. позивачем було надано відповідачу на виконання платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 на суму 6 489,22 євро, в межах залишку на рахунку № 26001130100165 згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки.

Вказане платіжне доручення було прийнято Банком без зауважень, проте, відповідачем не виконано.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 113 від 01.10.15. про надання документального підтвердження здійснення відповідачем розрахункової операції на підставі наданого позивачем платіжного доручення та виконати переказ коштів.

Доказів відповіді відповідача на вказаний лист до здійснення відповідачем переказу коштів матеріали справи не містять.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем платіжного доручення № 2 від 28.09.15. на суму 6 489,22 Євро.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунка.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п. 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вчасно не виконав платіжне доручення № 2 від 28.09.15. позивача на суму 6 489,22 Євро.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо переказу коштів у передбачені законодавством України строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, б. 10-А; ідентифікаційний код 05839888) здійснити переказ коштів в іноземній валюті за платіжним дорученням № 2 від 28.09.15. в іноземній валюті або банківських металах № 2 в сумі 6 489 (шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) Євро 22 євроцентів з рахунку № 26001130100165 в Публічному акціонерному товаристві «Укрінбанк» на рахунок Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас» (69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна/Полякова, б. 163/1, квартира 3; ідентифікаційний код 23790832) № 2600601629673 JSC Kredobank, Lviv, Ukraine, S.W.I.F.T. WUCBUA2X., банк-посередник COMMEZBANK AG, Frankfurt, Germany, SWIFT: COBADEFF.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, б. 10-А; ідентифікаційний код 05839888) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас» (69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна/Полякова, б. 163/1, квартира 3; ідентифікаційний код 23790832) 2 332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн. 51 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко