Рішення № 53606242, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/25373/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-2»

До Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-2»

Про стягнення 120 657,67 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Телещак Н.М. представник за довіреністю № 10/06/2014/1 від 02.09.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-2» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-2» (далі - відповідач) про стягнення 120 708,56 грн., з яких: 83 189,20 грн. - основного боргу, 1 851,12 грн. - 3% річних, 31 508,78 грн. - збитків від інфляції, 4 159,46 грн. - штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано в повному обсязі свої зобов'язання за Договором влаштування мереж № 16/1 від 02.07.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.15. порушено провадження у справі № 910/25373/15 та призначено її до розгляду на 20.10.15.

15.10.15. позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про «уточнення розміру позовних вимог2, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 120 657,67 грн., з яких: 83 189,20 грн. - основного боргу, 1 800,23 грн. - 3% річних, 31 508,78 грн. - збитків від інфляції, 4 159,46 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву судом було розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято господарським судом в судовому засіданні 20.10.15., отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В зв'язку з неявкою в судове засідання 20.10.15. представників сторін, з огляду на невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 28.09.15. та враховуючи подані сторонами клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.11.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Відповідач 09.11.15. через відділ діловодства суду подав повторне клопотання відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем не отримано від позивачу копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Позивач проти відкладення розгляду справи заперечував та просив суд справу розглядати по суті.

Розглянувши в судовому засіданні 10.11.15. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача направити йому копію позовної заяви з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи, адже згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-2» є: 03126, м. Київ, проспект відрадний, б. 107, а відповідно до наявного в матеріалах справи оригіналу опису вкладення в цінний лист № 0103011179987 від 24.09.15. позивачем Приватному акціонерному товариству «Будінженермережа-2» було направлено копію позовної заяви від 23.09.15. з доданими до неї документами на адресу відповідача: 03126, м. Київ, проспект Відрадний, б. 107. При цьому, за даними офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle стан поштового відправлення № 0103011179987 від 24.09.15. є таким, що вручене адресату (відповідачу) особисто 29.10.15.

В судовому засіданні 10.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Відповідач в судове засідання 10.11.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, явку свого повноваженого представника в судові засідання без зазначення причин не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/25373/15.

В судовому засіданні 10.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.14. між відповідачем (далі - Підрядник) та позивачем (далі - Субпідрядник) було укладено Договір влаштування мереж № 16/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Субпідрядник зобов'язується на умовах Договору виконати роботи з влаштування зовнішніх мереж (далі - Роботи), а саме - Перекладання теплової мережі на ділянці від ТК-305 до ТК-306 по вул. Руданського.

Срок дії Договору сторонами погоджено пунктами 10.1, 10.2 з моменту підписання сторонами і скріплення їх печатками (02.07.14.) і закінчується через 60 робочих днів, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 2.4 Договору, датою закінчення виконання Робіт є дата підписання сторонами акту виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки (форма № КБ-3).

Здавання-приймання виконаних Робіт оформляється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки (форма № КБ-3) з одночасним наданням актів прихованих робіт. У випадку відмови підрядника прийняти виконані роботи (результат Робіт) Підрядником за участю субпідрядника складається акт з переліком претензій, в якому вказуються погоджені з субпідрядником терміни усунення недоліків у виконаних Роботах (п. п. 5.1, 5.2 Договору).

Матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені їх печатками акт виконаних робіт № 1 за грудень 2014 року на суму 103 189,20 грн. і Довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2014 року на суму 103 189,20 грн.

Отже, виконані підрядні роботи за Договором на суму 103 189,20 грн. були прийняті відповідачем без зауважень і застережень в грудні 2014 року, а отже, у відповідача виник обов'язок їх оплатити у строки на умовах, визначених Договором.

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору складається з витрат Підрядника і вартості Робіт (без вартості матеріалів), що виконуються за Договором. Загальну сума Договору становить 103 189,20 грн. з ПДВ.

Оплата за Договором здійснюється в наступному порядку: оплата авансу в розмірі 30% від вартості договірної ціни протягом 3 банківських днів з дня підписання договору; остаточний розрахунок за виконані Субпідрядником та прийняті підрядником Роботи за Договором здійснюється шляхом перерахування Підрядником на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт за кожним етапом та довідки, але не раніше надання субпідрядником підряднику належним чином оформлених податкових накладних по Договору на момент подачі акту (п. 4.6 Договору).

У відповідності до наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку позивача, від відповідача в оплату належних до сплати 103 189,20 грн. надійшло 20 000,00 грн. 29.01.15.

Вказаного відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 83 189,20 грн. за Договором за виконані Роботи за актом № 1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року, строк оплати є таким, що настав, оскільки вказаний акт та довідку було підписано відповідачем без застережень та зауважень 30.12.14., а строк в п'ять банківських днів, передбачений п. 4.6 Договору сплив 08.01.15. (з врахуванням вихідних та святкових днів в січні 2015 року).

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем позивачу за Договором грошових коштів за виконані Роботи на суму 83 189,20 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В зв'язку з неоплатою відповідачем позивачу за Договором 83 189,20 грн. основного боргу, позивач 11.09.15. звернувся до відповідача з претензією № б/н від 11.09.15. з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, грошові кошти на суму 83 189,20 грн. позивачу не сплатив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті 83 189,20 грн. грошових коштів за Роботи не виконав, вказану суму станом на час прийняття судового рішення не погасив, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 800,23 грн. 3% річних, 31 508,78 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 31 508,78 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 1 783,27 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 16,96 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Позивач просить суд на підставі п. 7.1.2 Договору стягнути з відповідача 4 159,46 грн. - штрафу.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору, за невчасне здійснення розрахунків Підрядник сплачує Субпідряднику штраф в розмірі 0,5% від вартості несплаченого платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 415,95 грн. штрафу, що становить 0,5% від суми 83 189,20 грн. (де 1% 831,892 грн.). В іншій частині в розмірі 3 743,51 грн. штраф нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки збитків від інфляції, 3% річних та штрафу.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-2» (03126, м. Київ, проспект Відрадний, б. 107; ідентифікаційний код 04013376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-2» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, б. 4, нежиле приміщення № 319; ідентифікаційний код 23727733) 83 189 (вісімдесят три тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. - основного боргу, 1 783 (одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн. 27 коп. - 3% річних, 31 508 (тридцять одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 78 коп. - збитків від інфляції, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 95 коп. - штрафу, 116 897 (сто шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко