Рішення № 53606003, 19.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

19.11.2015 Справа № 908/5132/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПРИВАТБАНК" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094; адреса для листування: вул. Малом'ясницька, буд. 2-А, м. Харків, 61000)

До Приватного підприємства „ЕНЕРГОРЕСУРС" (адреса за заявою: 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 3-Б, кв. 41)

Про стягнення 7 833 грн. 99 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Фенченко І.С. - дов. № 3998-О від 03.10.2013р.

Від відповідача: Палховський М.М. - керівник, спец витяг № 21237794 від 25.09.2015р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПРИВАТБАНК" м. Дніпропетровськ (м. Харків) до Приватного підприємства „ЕНЕРГОРЕСУРС" м. Запоріжжя, про стягнення 7 833 грн. 99 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на підставі договору про надання овердрафтового кредиту № ОВ 2096/ОР від 05.08.2005 року заборгованість в сумі 26 322 грн. 07 коп.

04.11.2015р. позивач надавав суду заяву про зменшення позовних вимог, але представник позивача відізвав цю заяву, про що прямо зазначено на самої заяві (а. с. 110).

09.11.2015р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 09.11.2015р., в який остаточно просить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р. заборгованість в сумі 7 833 грн. 99 коп..

10.11.2015р. позивач надав ще одну заяву про зменшення позовних вимог від 10.11.2015р., в який остаточно просить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р. заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4 077 грн. 04 коп., пеню, нараховану на тіло кредиту та на відсотки, за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р., в сумі 3 756 грн. 95 коп.

Заяви позивача приймаються судом, оскільки подані у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

19.11.2015р. від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказує платіжні документи, які, на думку позивача, являються документами, які свідчать про визнання відповідачем суми боргу та відповідно переривають строк позовної давності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 15.10.2015р., в якому вказав наступне: 05.08.2005р. Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", іменоване надалі "Банк" (позивач у справі), в особі Заступника директора по корпоративному бізнесу філії "Запорізької регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" Добродуба Костянтина Андрійовича, що діяв на підставі довіреності з одного боку, та Приватне підприємство "Енергоресурс" (відповідач у справі), в особі Директора Палховского Миколая Миколайовича, що діє на підставі статут, уклали договір №ОВ2096/ОР про надання овердрафтового кредиту. 06.03.2007гр. позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № ОВ2096/ОР з поручителів та боржника в Комунарський районний суд м. Запоріжжя. 11.04.2007 року суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Семікіна В.В. винесла рішення, згідно якого позов позивача задовольнила, і стягнула в солідарному порядку з Палховского Миколи Миколайовича, Приватного підприємця Погребного Володимира Валерійовича, Приватного підприємства "Енергоресурс" за договором № ОВ2096/ОР про надання кредиту заборгованість 59 511 грн. 75 коп., держмито у розмірі 595 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справа - 30 грн. на користь позивача. 24.05.2007р. Палховский М.М. перераховував на рахунок позивача 24 814 грн. 45 коп. (платіжне доручення №12). Також, того ж дня Палховський М.М. перераховував на погашення прострочених відсотків за договором №ОВ2096/ОР суму 3 610 грн. 85 коп., окрім цього перераховував на погашення пені за вищевказаним договором суму 1 439 грн. 70 коп. 13.09.2007р. позивач (банк) подав до господарського суду Запорізької області позовну заяву про розірвання договору про надання овердрафтового кредиту від 05.08.2005р., укладеного з відповідачем, № ОВ2096/ОР. Суддя господарського суду Запорізької області Гончаренко С.А. (справа №11/489д/07) виніс рішення про задоволення позову та розірвання договору № ОВ2096/ОР про надання овердрафтового кредиту від 05.08.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем. 21.01.2008р. позивач подав виконавчий лист в ВДВС Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. На підставі заяви позивача виконавча служба відкривала виконавче провадження і 25.02.2008р. виставила платіжну вимогу №68/3 у філію Запорізької дирекції АТ "Індекс-банк" на суму 66 160 грн. 59 коп. З рахунку відповідача було списано на користь позивача суму 1 259 грн. 47 коп. 29.06.2008р. на підставі ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" держвиконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Палховский М.М. нині продовжує виконувати рішення Комунарський суду м. Запоріжжя і частинами погашає кредит за договором №ОВ 2096/ОР. Так: 21.08.2014р перераховував на погашення кредиту 200 грн.; 04.09.2014р. - 100 грн.; 04.01.2014р. - 200 грн.; 08.10.2014р. - 100грн.; 17.10.2014р. - 100 грн.;18.10.2014р. - 200 грн.; 10.12.2014р. - 200 грн. 17.01.2015р. - 300 грн.; 21.02.2015р. - 300 грн.; 21.03.2015р. - 300 грн.; 21.04. 2015р. - 300 грн.; 18.05.2015р. - 300 грн.; 23.06.2015р. - 300 грн.; 16.67.2015р. - 300 грн.; 07.09.2015р. - 100 грн. Копії квитанцій відповідачем надані. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві позивача від 04.09.2015р., не згоден. У зв'язку з викладеним і на підставі ГПК України просить відмовити позивачеві в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

06.11.2015р. та 18.11.2015р. від відповідача надійшли два клопотання, в яких відповідач просить застосувати строк позовної давності , та відмовити позивачу в задоволені позову.

Заяви відповідача приймаються судом, оскільки заявлені відповідно до ст. 267 ЦК України.

Розгляд справи двічі відкладався та в судовому засіданні об'являлась перерва..

19.11.2015р. розгляд справи продовжено і прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що зменшені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

05.08.2005 року між позивачем (банком по договору) та відповідачем (клієнтом по договору) був укладений договір про надання овердрафтового кредиту № ОВ 2096/ОР, з додатками (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язався здійснювати овердрафтові обслуговування відповідача, яке полягає в проведенні платежів відповідача поверх залишку коштів на поточному рахунку відповідача, відкритому у відповідача, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту , встановленого у відповідності до п. 1.3 даного договору, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебітове сальдо. Овердрафт (кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здіснення поточних платежів відповідача.

Відповідно до п. 1.2 кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди в обумовлені в даному договорі строки.

Згідно з положеннями п. 1.3 договору, ліміт, стосовно даного договору , являє собою суму грошових коштів, в межах якої позивач зобов'язується проводити оплату розрахункових документів відповідача поверх залишку грошових коштів на його поточному рахунку… На момент підписання даного договору ліміт складає 25 000 грн.

За умовами п. 1.4 договору, проведення платежів клієнта в порядку, встановленому даним договором, проводиться позивачем у строк по 28.07.2006 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2007 року у справі № 11/489д/07, яке не було оскаржене сторонами та набрало законної сили, було встановлено, що додатковою угодою до Кредитного договору від 20.12.2005 р. встановлений кредитний ліміт збільшений з 20.12.2005р. до розміру - 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 коп.). Відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору Клієнт (відповідач у справі) зобов'язався сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 4.1, 4.2, 4.3 дійсного договору. Здійснити повне погашення кредиту, не пізніше строку встановленого п. 1.4 дійсного договору (п. 2.2.5 Кредитного договору). Згідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Свої зобов'язання за кредитним договором ПриватБанк виконав у повному обсязі. Позичальник порушив вимоги умов п. п. 1.1, 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору, а саме, не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо щомісячної сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, передбачені Кредитним договором. Позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та Поручителів в сумі 59 511 грн. 75 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 75 коп.), що складається з: - заборгованості за кредитом - 54 461 грн. 20 коп. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят одна гривня 20 коп.); - заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 610 грн. 85 коп. (три тисячі шістсот десять гривень 85 коп.); - нарахованої пені за прострочене тіло кредиту - 1 395 грн. 82 коп. (одна тисяча триста дев'яноста п'ять гривень 82 коп.); - нарахованої пені за прострочені відсотки - 43 грн. 88 коп. (сорок три гривні 88 коп.). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. позов задоволений в повному обсязі… 30.05.2007р. ПриватБанк надіслав на юридичну адресу Приватного підприємства „Енергоресурс" пропозицію щодо розірвання Кредитного договору з метою призупинення подальшого нарахування відсотків та пені (фіскальний чек № 5859). Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Однак, відповідач відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України у двадцятиденний строк не повідомив позивача про результати розгляду пропозиції. Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору договір діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором сума заборгованості зростає з кожним днем. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та встановлений строк згідно до закону та умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором. Відповідач порушив істотні умови Кредитного договору, в зв'язку з тим, що не виконав зобов'язання у строки, передбачені п. п. 1.4, 1.5, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 року у справі № 11/489д/07 був задоволений позов позивача та розірваний договір № ОВ 2096/ОР про надання овердрафтового кредиту від 05.08.2005 року, укладений між позивачем та відповідачем. Вказане рішення набрало силу 23.07.2007р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені вказаним вище рішенням, яке набрало законної сили, не доказуються знов при розгляді цієї справи.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. по справі 2-1205/07 солідарно з ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС", Палховського М.М. та ПП Погребного В.В. на користь позивача було стягнуто заборгованість по кредиту в сумі 59 511 грн. 75 коп. та держмито в сумі 595 грн. 15 коп. Рішення набрало законної сили 24.04.2007р., про що прямо зазначено на самому рішенні (а. с. 67). Як зазначено у вказаному рішенні з відповідачів була стягнута заборгованість станом на 25.01.2007р.

Відповідач надав суду докази часткового виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. по справі 2-1205/07 (а. с. 68-70; 76-94) та докази списання ВДВС з ПП "Енергоресурс" 1 259 грн. 47 коп., що підтверджується платіжної вимогою №68/3 від 25.02.2008р. та випискою банку від 28.02.2008р. (а. с. 76-77).

Остаточно позивач просить стягнути з відповідача за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р. заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4 077 грн. 04 коп., пеню, нараховану на тіло кредиту та на відсотки, за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р., в сумі 3 756 грн. 95 коп.

Відповідно до п. 2.2.2 договору, позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до пп. 4.1, 4.2, 4.3, дійсного договору. Здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, обумовленого п. 1.5. договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, позичальник сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) встановлений у Додатку № 1 до дійсного договору.

В п. 4.2 договору сторони передбачили, що у відповідності зі ст. 212 Цивільного кодексу України при порушенні відповідачем будь-яких зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п. п. 1.4., 1.5., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.З.4., клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 44% річних від суми залишку простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4.9 договору, в разі непогашення кредиту в будь-який з строків, встановлених п. п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4, 2.2.5, 2.З.4., заборгованість в частині вчасно непогашеної суми вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок процентів виконується у відповідності до п. 4.3. договору з дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплаті відсотків за користування кредитом передбачених п. п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту передбачених п. п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4. винагороди, передбаченого п. п. 2.2.7, 4.4., 4.5, 4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано клієнтом.

Слід вказати, що в позовній заяві (а. с. 5) позивач вказав, що за відповідачем існує заборгованість тільки за тілом кредиту. До позовної заяви був наданий розрахунок суми позову (а. с. 11-14) , в якому позивачем було вказано, що за відповідачем існує прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 26 322 грн. 07 коп. (а. с. 14). При цьому, в цьому є рахунку (а. с. 14) було вказано, що заборгованість по процентам - "0", заборгованість по пені - "0".

Коли відповідач став заперечувати проти наявності у відповідача будь - кого боргу, позивач декілька разів уточнював позовні вимоги та надавав різні розрахунки суми боргу, які відрізняються один від одного (а. с. 11-14; а. с. 113; а. с. 128; а. с. 134). При цьому, в кінці рахунків вказано, що пеня не була оплачена, а в самих розрахунках (а. с. 128; а. с. 134) вказано, що 02.02.2007р. була списана пеня в сумі 1000 грн. , що також підтверджується меморіальним ордером від 02.02.2007р. При цьому, ні в заяві про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 09.11.2015р., ні в розрахунку до неї не вказано, в погашення якої саме пені була зарахована ця сума (в рахунок погашення пені нарахованої на тіло кредиту, пені, нарахованої на проценти, або пені, нарахованої на комісію). В судовому засіданні представник позивача також не дав суду ні яких пояснень відносно зарахувань цієї суми.

За таких підстав, зменшені остаточні позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підтверджені.

Крім цього, 06.11.2015р. та 18.11.2015р. від відповідача надійшли клопотання, в яких відповідач просить застосувати строк позовної давності, та відмовити позивачу в задоволені позову.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Але, згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

В п. 5.7 договору сторони передбачили, що строки позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за цим договором, встановлюється сторонами тривалістю 5 лет.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач в письмових поясненнях, які надійшли до суду разом з супровідним листом б/н від 16.11.2015р. вказує перелік платіжних документів, які на думку позивача, являються документами, які свідчать про визнання відповідачем суми боргу та відповідно переривають строк позовної давності.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р. вказано, які саме дії свідчать про визнання боргу божником.

Позивач безпідставно вважає, що 31.08.2010р., 03.08.2010р., 13.12.10р., 01.06.2011р., та 24.10.2011р. ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС" визнав борг , в зв'язку з наступним:

Сума 1 000 грн. була оплачена 31.08.2010р. згідно платіжного доручення №В0111ВІQY9 не ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС", а Погребним В.В., про що прямо вказано в зазначеному платіжному дорученні.

Сума 775 грн. 32 коп. 03.08.2010р. була оплачена платіжним дорученням № В0113В1RPZ від 03.08.2010р. поручителем , а не ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС", в платіжному доручені прямо вказано, що це кошти поручителя.

Сума 1 000 грн. 13.12.2010р. за меморіальним ордером від 13.12.2010р. № bо81-26 була списана банком , а не добровільно оплачена поручителем. Крім цього, в зазначеному меморіальному ордері прямо вказано, що це кошти поручителя. Списані банком кошти з поручителя не можуть являтися визнанням боргу, в тому числі ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС".

Сума 500 грн. 01.06.2011р. за меморіальним ордером №ВОТ1-11 від 01.06.2011р. була списана банком, а не добровільно оплачена поручителем. Крім цього, в зазначеному меморіальному ордері прямо вказано, що це кошти поручителя. Списані банком кошти з поручителя не можуть являтися визнанням боргу, в тому числі ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС".

Сума 600 грн. 24.10.2011р. за меморіальним ордером № bо81-7 була списана банком, а не добровільно оплачена поручителем. Крім цього, в зазначеному меморіальному ордері прямо вказано, що це кошти поручителя. Списані банком кошти з поручителя не можуть являтися визнанням боргу, в тому числі ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС".

Списання банком коштів не являється визнанням боргу, оскільки тільки добровільна оплата являється визнанням боргу. З вищевказаних документів вбачається, що ці кошти були списані з поручителя, оскільки рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. по справі 2-1205/07 сума боргу була стягнута не тільки з відповідача по цієї справі, а і поручителів Палховського М.М. та ПП Погребного В.В.

Сам позивач в письмових поясненнях, які надійшли до суду разом з супровідним листом б/н від 16.11.2015р. вказує, що це кошти поручителя.

Крім цього, слід вказати, що всі ці суми були списані банком в рахунок погашення боргу стягнутого за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. по справі 2-1205/07, а не як добровільне виконання договору.

Лише сума 24 814 грн. 45 коп. 24.05.2007р., сума 3 610 грн. 85 коп. та 1 439 грн. 70 коп. були перераховані ПП „ЕНЕРГОРЕСУРС", що підтверджується платіжним дорученням №12 від 24.05.2007р., платіжним дорученням №11 від 24.05.2007р. та платіжним дорученням №10 від 24.05.2007р. При цьому слід вказати, що ці суми були оплачені відповідачем в рахунок погашення боргу стягнутого за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2007р. по справі 2-1205/07, а не як добровільне виконання договору.

Перерахування відповідачем кредиту в сумі 24 814 грн. 45 коп. 24.05.2007р. не являється визнанням боргу, оскільки відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р. визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, сама по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами).

З всього вищевикладеного вбачається, що строк позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України та п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р., був перерваний пред'явленням позивачем позову в Комунарській районний суд м. Запоріжжя та перерахуванням відповідачем 24.05.2007р. суми 3 610 грн. 85 коп. та 1 439 грн. 70 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р. Враховуючи все вищевикладене, позивач вправі був звернутися за стягнення процентів та пені за вказаний період по 25.05.2012р. включно.

Все інші списання коштів банком або оплата боргу відповідачем або поручителями здійснювались або до 24.05.2012р., або починаючі з 21.08.2014р. (а. с. 79 - 91). Відповідно до останнього абзацу п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р. визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Списання ВДВС з відповідача 1 259 грн. 47 коп. (а. с. 69-70) не являється визнанням боргу відповідачем .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р.

Таким чином, з урахуванням п.5.7 договору, строк позовної давності про стягнення з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р. сплив в 2012 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав, позивачу слід відмовити у задоволені позову про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за період з 25.01.2007р. по 22.08.2007р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" № 80-VІІІ від 28.12.2014 р. на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.

Відповідно до п. 1 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ( в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за позовами майнового характеру становить суму 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн., а максимальна - 182 700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн.

Враховуючи суму заявлених позивачем в позовній заяві вимог ( 26 322 грн. 07 коп.), сума судового збору за даним позовом становить 1 218 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Оскільки позивач вніс судовий збір у більшому розмірі та позивач зменшив позовні вимоги, тому судовий збір в сумі 1 464 грн. 53 коп. (609 грн. + 855 грн. 53 коп.) слід повернути позивачу.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 362 грн. 47 коп. слід віднести на позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Відповідно п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011судовий збір може бути повернутий не тільки ухвалою а і рішенням суду.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційного банку „ПРИВАТБАНК" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094; адреса для листування: вул. Малом'ясницька, буд. 2-А, м. Харків, 61000; код ЄДРПОУ 14360570) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 464 грн. 53 коп., сплачений платіжним дорученням № ВОК30В0МСW від 10.08.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 908/ 5132/15.

Дане рішення є підставою для повернення Публічному акціонерному товариству Комерційного банку „ПРИВАТБАНК" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094; адреса для листування: вул. Малом'ясницька, буд. 2-А, м. Харків, 61000; код ЄДРПОУ 14360570) із Державного бюджету України судового збору.

Повне рішення складено : 19.11.2015р.

Суддя Л.С. Місюра