Рішення № 53605762, 17.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2015 Справа № 905/1942/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агросервіс», м. Маріуполь, Донецька область

ціна позову 68981грн.18коп.

Суддя Говоруна О.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агросервіс» (далі - відповідач) про стягнення 68981грн.18коп., з яких сума основного боргу - 47321грн.20коп., 3% річних – 1085грн.15коп. та індекс інфляції – 20574грн. 83коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №Е-ДН-03/14 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 68981грн.18коп. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

27.05.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір №Е-ДН-03/14 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі – договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення, встановлений договором чи замовленням у строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобов’язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату (а.с.10-12).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги щодо перевезення вантажів на загальну суму 63492грн.60коп., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2566 від 06.11.2014 та №2573 від 06.11.2014 на зазначену суму (а.с.13-14).

Відповідач оплатив послуги частково в розмірі 16171грн.40коп., що підтверджується банківською випискою від 26.12.2014 (а.с.15).

На час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів оплати заборгованості позивачу в сумі 47321грн.20коп., що також підтверджується довідкою позивача про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у зазначеному розмірі (а.с.55).

Сторони погодили у п.2.3 договору, зокрема, що плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 10 банківських днів з дати підписання актів наданих послуг. При відсутності зауважень з приводу організації перевезення вантажів за договором, відповідач підписує акт надання послуг протягом 3 банківських днів після його отримання.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №2566 від 06.11.2014 та №2573 від 06.11.2014 були підписані представниками сторін без зауважень, відповідач претензій за обсягом, якістю і терміном надання послуг не має, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що надані позивачем послуги були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги за вказаним договором в розмірі 47321грн.20коп. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат (а.с.5), суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню повністю, а саме в розмірі 1085грн.15коп., а вимога позивача про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню частково у розмірі 20031грн.67коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агросервіс» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Межева, буд.87, код ЄДРПОУ 38931754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС» (02081, м. Київ, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, корпус «З», код ЄДРПОУ 39209821) 47321грн.20коп. боргу, 1085грн.15коп. 3% річних, 20031грн.67коп. інфляційних витрат та 1812грн.61коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 19 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Говорун