Рішення № 53605664, 17.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2015 Справа № 905/2377/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг (ідентифікаційний код 00190905)

до відповідача державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк (ідентифікаційний код 01074957)

про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 41996,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг до державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 41996,64 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2015 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 905/2377/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.03.2015 року зі станції Інгулець Придніпровської залізниці відповідач згідно накладної №47096763 у вагоні №67371534 відправив вантаж – навал брухт чорних металів, на станцію Сартана Донецької залізниці. На попутній станції Волноваха Донецької залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 41996,64грн., який він просить стягнути з відповідача.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії накладної, комерційного акту, рахунок-фактуру, договорів поставки, додаткових угод, акту приймання металів чорних, прийомо здавального акту.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 307, 314, Господарського кодексу України, ст. 110, 113, 114, 129, 130, 133, 136 Статуту залізниць України, ст. 22, 27, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Донецької області 03.11.2015р. від позивача надійшли додаткові документи, які долучені до матеріалів.

Представник відповідача в жодне судове засідання, не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та за адресою відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР – Міністерства юстиції України, однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актами господарського суду Донецької області від 02.10.2015р. та від 15.10.2015р., витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти та розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

14.03.2015р. публічне акціонерне товиство «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» зі станції Інгулец Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив на адресу публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» (вантажоодержувач) (платник –ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППИНГ») за залізничною накладною №47096763 у вагоні №67371534 навал – брухт чорних металів.

При оформленні залізничної накладної №47096763 у вагоні №67371534 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 31100кг.

В накладній також відображено, що вантаж має маркування білим розчином вапна по всій площі полувагону.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції Волноваха Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67371534 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений комерційний акт АQ 654442/15/104 від 22.03.2015р.

За результатами контрольної перевірки станцією Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт АQ 654442/15/104 від 22.03.2015р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №67371534 на справних перевірених 150-тонних вагонних вагах, держперевірка станції Волноваха Донецької залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 42500кг, тара за документом 21900кг, нетто 20600кг, що менше ваги зазначеної в документі на 10500кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що вантаж дрібної та середньої фракції, по ходу поїзду з 1 по 3 люка погрузка нижче рівня бортів на 50 см, з 4 по 7 люка погрузка нижче рівня бортів на 100-120см. У документі вказано маркування вапном, фактично маркування відсутнє. У документі стоїть штамп «охорона», прибув без охорони. Вагон технічно справний, бездвірний, люки закриті на запірний механізм, укручені дротом.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт АQ 654442/15/104 від 22.03.2015р., підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за збереження втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірних вагонах. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що межа граничного розходження визначення маси нетто становить 0,5%. Отже, норма граничного розходження маси нетто становить 155,50кг, виявлена різниця - 10500кг.

Недостача згідно вищезазначеного комерційних актів складає: у вагоні №67371534 – 10500кг.

В матеріалах справи наявний рахунок позивача щодо вартості брухту сталевого легковагового.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 41996,64грн. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу є підтвердженим матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”,ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг (ідентифікаційний код 00190905) до відповідача державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк (ідентифікаційний код 01074957) про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 41996,64 грн. – задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул.Артема,68, ідентифікаційний код 01074957) на користь публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00190905) вартість нестачі вантажу в розмірі 41996,64грн., судовий збір в розмірі 1218,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 17.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2015р.

Суддя Ю.В. Сич