Рішення № 53602389, 17.11.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2015 Справа №607/10946/15-ц

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючої судді Сташків Н.М.

за участю секретаря Рихліцької О.А.,

представника позивача Шмідт Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предметі іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Ощадбанк" (далі - банк) звернувсь в суд з позовом, який згодом уточнив, до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, заг. площею 65,2 кв.м., шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, за початковою ціною 304 375 грн., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором за №4 від 02.10.2008 року у сумі 14884.26 доларів США, що еквівалентно 314 802.10 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту- 12 795,19 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками - 1372.77 дол. США, пеня за несплату тіла кредиту - 621.16 дол. США та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 95,14 дол. США. Крім того, просив відстрочити виконання рішення суду в частині примусового виконання про звернення стягнення на іпотечне майно.

В обґрунтування вимог позивач вказував, що 02 жовтня 2008 року року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №4, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 30000 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою 17% річних, у строк до 01.10.2018 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, заг. площею 65,2 кв.м., оціночною вартістю 304375,00 грн.

Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість по кредиту.

Посилаючись на викладене, банк просив у рахунок дострокового погашення всієї суми заборгованості за договором кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача Шмідт Н.В. позов підтримала з викладених у позовній заяві та уточненнях до неї мотивів. Крім того, подала письмову заяву про те, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно до суду не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач згідно з поданою нею письмовою заявою не заперечила проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог ст. 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2008 року року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №4, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 30000 доларів США на споживчі цілі, із сплатою 17% річних, з кінцевим строком повернення до 01.10.2018 року.

Положеннями п. 5.2 договору сторони погодили, що при порушенні позичальником зобов'язань по своєчасному а поверненню основної суми кредиту та процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежі за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний оговір, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, заг. площею 65,2 кв.м., оціночною вартістю 304375,00 грн.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 02.10.2008 року від 08 червня 2015 року встановлено, що позичальник ОСОБА_3, починаючи з 2011 року своєчасно та в повному розмірі не вносив щомісячні платежі, останній платіж здійснив у березні 2015 року. Починаючи з квітня 2015 року по даний час будь-яких платежів за кредитом не здійснював .

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 08.06.2015 року має місце заборгованість за кредитом на загальну суму 14884.26 доларів США, що еквівалентно 314802,10 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом -12795,19 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками - 1372,77 дол. США, пеня за несплату тіла кредиту - 62,.16 дол. США та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 95,14 дол. США.

08.05.2015 року банком було надіслано відповідачу іпотечне повідомлення про повернення кредиту та сплату пені протягом 30 днів. Повідомлено, що у разі невиконання зобов'язання банк буде вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на сьогоднішній день іпотечне повідомлення не виконане та заборгованість не погашена.

Згідно офіційного розпорядження Національного банку України станом на 17.11.2015 року офіційний курс гривні до долара США становить 2320.7025 грн. за 100 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. ст. 572, 575, 589 ЦК України та ст. ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Реалізація заставного майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (прилюдних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст.3,4 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.10.2008 року ОСОБА_3 за договором кредиту отримав у банку кредит у розмірі 30000 доларів США.

З розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_3 належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитом, починаючи з квітня 2015 року платежів зі сплати кредиту не здійснює, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

На даний час заборгованість не погашена.

Таким чином, за наявності простроченої заборгованості за кредитним договором на день розгляду справи, кредитор вправі задовольнити свої вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, судом враховано, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності 7 червня 2014 року, носить тимчасовий характер.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України ).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон), не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки цим Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58цс15, від 25 березня 2015 року у справі № 6-44цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 4 від 02 жовтня 2008 року у сумі 14884,26 доларів США, що еквівалентно 314802,10 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 12795,19 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 1372,77 дол. США, пеня за несплату тіла кредиту - 621,16 доларів США та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 95,14 доларів США, слід звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру № 206, заг. площею 65,2 кв.м., по АДРЕСА_1, шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, за початковою ціною 304375 гривень, зазначивши, що рішення суду в цій частині не підлягає примусовому виконанню у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

При цьому суд враховує, що відповідач у судове засідання не з'явилась та не надала суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача та спростування його доводів.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесенні ним та документально підтверджені судові витрати у справі, зокрема, 3148,02 гривень судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 553, 625, 634, 1046, 1048, 1049,1050,1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предметі іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 4 від 02 жовтня 2008 року у сумі 14884,26 доларів США, що еквівалентно 314802,10 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 12795,19 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 1372,77 дол. США, пеня за несплату тіла кредиту - 621,16 доларів США та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 95,14 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1) та передану нею за іпотечним договором від 02 жовтня 2008 року, зареєстрованим у реєстрі за № 8252, трикімнатну квартиру № 206, заг. площею 65,2 кв.м., по АДРЕСА_1, шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, за початковою ціною 304375 гривень.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не виконувати на період дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 3148,02 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддяН. М. Сташків