Ухвала суду № 53601502, 17.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8647/15

Головуючий у першій інстанції Курта Л. С.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Сидоренко І.П.,

суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В.

при секретарі - Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 серпня 2015р. позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження в розмірі по 1000грн. щомісяця на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2013р. Від цього шлюбу є малолітні діти: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, а відповідач ніякої матеріальної допомоги дітям не надає. В зв'язку з тим, що відповідач приховує від неї місце роботи і розмір заробітної плати, позивач просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі (а.с.1-2).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 зменшила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі по 600грн. щомісячно на кожну дитину до їх повноліття (а.с.29).

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково та погодився сплачувати аліменти на дітей у розмірі по 500грн. на кожного щомісячно (а.с.29).

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2015р. позов ОСОБА_3 задоволений.

Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 600грн. щомісячно, починаючи з 21 серпня 2015р. до ІНФОРМАЦІЯ_5. та на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 600грн. щомісячно, починаючи з 21 серпня 2015р. до ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто до повноліття дітей.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243грн.60коп. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць (а.с.30).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про зміну рішення суду і зменшення розміру стягнутих аліментів з 600грн. щомісячно на кожну дитину до 500грн. щомісячно на кожну дитину. При цьому апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що суд не врахував наявність у нього захворювання у зв'язку з видаленням у 2011р. селезінка, що не дозволяє йому виконувати важкі роботи, а суд зазначив, що він здоровий, не враховано, що він не працює, так як в селі немає роботи, проживає з батьками, свого житла не має, на праві власності земельної ділянки чи іншого майна не має, а живе за рахунок домашнього господарства (а.с.33-34).

Заслухавши доповідь судді, сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду фактично оскаржено відповідачем в частині розміру стягнутих аліментів.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що батьки, у відповідності з вимогами закону, зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а відтак з урахуванням тієї обставини, що відповідач офіційно не працює, дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 600грн. щомісяця, з дня звернення до суду і до досягнення дітей повноліття.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що подружжя перебуває в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2013р. (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження (а.с.5,6).

Судом встановлено, що діти сторін проживають разом з матір'ю і відповідач не приймає участь в утриманні дітей (а.с.7).

У судовому засіданні позивач пояснила, що вона на даний час не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми, отримує лише соціальну допомогу по 850 гривень щомісячно на кожну дитину.

Також судом встановлено, що відповідач не працює, відтак має мінливий (нерегулярний) дохід, що ним не заперечується.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р., та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України закріплено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1 ст.184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів в сумі по 600грн. на кожну дитину, в повній мірі врахував вимоги ст. 182 СК України.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано, що він у 2011році отримав травму і йому була видалена селезінка, що не дозволяє йому виконувати важкі роботи, а суд зазначив, що він здоровий.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача не існує будь-яких інших зобов'язань з утримання, стан здоров'я у ньогозадовільний з урахуванням наданими ним медичними документами на а.с.27,35, та він є працездатною особою, яка тимчасово не працює, а тому не існує перешкод для виконання ним обов'язку по утриманню власних дітей у повному обсязі і сплати аліментів в розмірі достатньому для забезпечення дитині можливості нормального розвитку.

Відповідачем не надано доказів того, що йому взагалі заборонена праця. З виписки із медичної картки стаціонарного хворого Березівської центральної районної лікарні за №512 вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 22 липня 2011р. по 01 серпня 2011р., де йому 23 липня 2011р. була проведена операція та відповідачу видалена селезінки, після чого йому рекомендовано обмежити фізичне навантаження (а.с.29). Однак, зазначені рекомендації не забороняють відповідачу зовсім працювати та не вбачається на який період вони надані.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015р.» місячний прожитковий мінімум з 01 вересня 2015р. для дитини віком до 6 років встановлено на рівні 1167грн. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 350грн.10коп.

Визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини. Виходячи з обов'язку батьків забезпечувати належне утримання дитини та прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років на рівні 1167грн., присудження до стягнення з відповідача аліментів в сумі по 600грн. на кожну дитину, що не порушує права дітей на рівень життя, необхідний для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий розмір відповідає засадам розумності та справедливості.

Доводи апелянта як працездатної особи про те, що він не працює, не є підставою для звільнення його від обов'язку утримувати дітей.

Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши означені вище норми закону, які регулюють виниклі правовідносини сторін, колегія суддів, приходить до висновку про обов'язок відповідача утримувати дітей та про можливість стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі визначеній судом першої інстанції, оскільки менший розмір аліментів, на даний час, не забезпечить належного утримання та розвитку дітей.

При цьому, слід зазначити, що ст.192 СК України закріплено, право платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тощо звернення до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.П.Сидоренко

Судді С.О.Погорєлова

Т.В.Цюра