Ухвала суду № 53601137, 11.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6709/15

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Парапана В.Ф.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 23 червня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філіппова Ганна Олександрівна про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

02 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення.

Посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте вона не може розпоряджатися своєю власністю у повному обсязі, оскільки син померлого ОСОБА_7 - відповідач по справі ОСОБА_5 самовільно змінив замки у вхідній двері та вселився у квартиру.

На підставі зазначеного ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила його задовольнити в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Не погодившись із вказаним позовом, 29 вересня 2014 року ОСОБА_5 надав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус ОМНО Філіппова Г.О. про визнання заповіту недійсним. Мотивуючи свої вимоги тим, що його батько ОСОБА_7 під час укладення заповіту в силу свого хворого стану, приймання сильно діючих ліків, в тому числі й таких, що включають наркотичні речовини, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. У зв'язку із чим просив суд визнати спірний заповіт недійсним.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала вимоги своєї позовної заяви та заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник не визнали вимог первісного позову, просили задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви у повному обсязі.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 23 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги зустрічного позову, у задоволенні первісної позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, про що свідчать судові повідомлення про отримання ними судових повісток. Крім того інтереси позивача за первісним позовом ОСОБА_3 представляє її довірена особа ОСОБА_4. Тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розглядові справи та їх доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляцію представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право власності є непорушним.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 липня 2014 року, є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Відповідно до Довідки №265 від 28.08.2014 року в спірній квартирі зареєстрована лише ОСОБА_3 (а.с. 13), однак відповідач ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у користуванні власністю.

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На підставі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Статею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 є власником спірної квартири, тому її право власності підлягає захисту, а відповідач ОСОБА_5 не має права перешкоджати позивачу у проживанні та користуванні спірною квартирою, що позивачем було доведено під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви, суд перешої інстанції правомірно послався на роз'яснення п. 18 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», в якому зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

На виконання зазначених правових норм судом було призначено посмертну комплексну судово - медичну експертизу відносно ОСОБА_7. Висновком данної експертизи було встановлено, що останньому напередодні 23.08.2013 року препарати, що діють на психоемоціанальну сферу не призначались та не вводились, ніяких психічних порушень зафіксовано не було, тобто на момент складання заповіту ОСОБА_7 будь-яким психічним розладом не страждав, повністю керував своїми діями та цілком їх усвідомлював (а.с. 103-113).

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія вважає, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 не довів свої позовні вимоги про визнання заповіту недійсним з підстав передбачених ст. 225 ЦК України.

Безпідставними є доводи ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі щодо незаконної відмови суду у призначенні посмертної почеркознавчої експертизи, оскільки місцевим судом обгрунтовано відмовлено у призначенні данної експертизи в зв'язку з тим, що з вимогами зустрічного позову про визнання недійсним заповіту з підстав його не підписання ОСОБА_7 ОСОБА_5 до суду не звертався.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд перевірив усі докази, які навів позивач за первісним позовом ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а відповідач ОСОБА_5 у підтвердження своїх заперечень та його поясненнь щодо зустрічної позовної заяви, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, і зробив вірний висновок про задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не є спроможними спростувати висновки суду першої інстанції на підставі яких було задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Отже, суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам та постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан