Ухвала суду № 53600102, 16.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1504/15-ц 16.11.2015 16.11.2015 16.11.2015

Провадження №22-ц/784/2564/15

Справа №468/1504/15-ц Суддя першої інстанції Янчук С.В.

Провадження №22-ц/784/2564/15 Суддя - доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Харитоновою І.В,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» ухвалу судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2015 року, постановлену у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» (далі - ПАТ «ДельтаБанк») пред'явило зазначений позов до ОСОБА_2, який обґрунтувало наступним.

13 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено у простій письмовій формі договір про надання споживчого кредиту №11182952000, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 10 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.5% річних, строком до 12 липня 2017 року.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк) та Публічним акціонерним товариством «ДельтаБанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ПАТ «ДельтаБанк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобов'язання за вищевказаним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 28 липня 2015 року, складала 303 435 грн. 30 коп., позивач просив позов задовольнити й стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року, з підстав невідповідності вимогам ст.119,120 ЦПК України позовну заяву ПАТ «ДельтаБанк» залишено без руху.

Одночасно, позивачу запропоновано у визначений в ухвалі строк, виправити недоліки позовної заяви.

Пославшись на невиконання ПАТ «ДельтаБанк» вимог, викладених у попередній ухвалі, наступною ухвалою судді того ж суду від 21 вересня 2015 року позовна заява ПАТ «ДельтаБанк» визнана неподаною та повернута позивачу на підставі положень ч.2 ст.121 ЦПК України.

ПАТ «ДельтаБанк» подало на вказану ухвалу судді апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення суддею норм процесуального законодавства, просить скасувати ухвалу та передати справу до того ж суду для подальшого її розгляду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву ПАТ «ДельтаБанк» без руху та надаючи банку строк для усунення недоліків, районний суд виходив з того, що по ній не може бути відкрито провадження, оскільки вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що і у визначений ним строк, позивач не усунув зазначені недоліки, а це позбавляє його можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі та вирішити справу по суті.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок районного суду щодо процесуальної долі позовної заяви ПАТ «ДельтаБанк» необґрунтованим та незаконним, виходячи з наступного.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,510 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального права й порушив право юридичної особи на захист її інтересів, з огляду на наступне.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ст.120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам.

Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обов'язковості надання певних документів. Іншого законодавець не встановив і вимоги суду, про надання документів (у тому числі і копій документів), які, як на його думку, повинні бути у справі, не можна вважати законними.

Відсутність певних доказів, наявність яких суд вважав би за необхідне, або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх несприйнятті як доказу при їх правовій оцінці.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її позивачу, Баштанський районний суд Миколаївської області тлумачив положення ст.119 ЦПК України розширено, наслідком чого стали його безпідставні та необґрунтовані вимоги щодо необхідності усунення недоліків позовної заяви шляхом надання копії документів, виготовлених належним чином та додаткового обґрунтування підстав звільнення позивача від сплати судового збору, в той час як такі недоліки, навіть за умови їх наявності, не могли тягнути такого правового наслідку.

До того ж, подання доказів (у тому числі і копії документів), їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу.

Також, у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» роз'яснено що, якщо заява не відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст.121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

В позовній заяві, як на доказ звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на те, що з 03 березня 2015 року запроваджено Тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення функцій тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (далі - Фонд). А тому відповідно до положень п.22 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір» уповноважена особа звільняється від сплати судового збору.

Тобто, уразі незгоди суду щодо підстав звільнення позивача від сплати судового збору, районний суд повинен був постановити ухвалу саме з цього приводу, зазначивши конкретні підстави залишення позову без руху та розмір несплачених судових витрат.

За такого, вказані судом недоліки не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України та вони не є такими недоліками позовної заяви, які б перешкоджали суду відкрити провадження у справі і розпочати його розгляд.

Враховуючи викладене, визнати законною та обґрунтованою оскаржувану ухвалу судді не можна, тому вона підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до закону.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» - задовольнити частково.

Ухвалу судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2015 року скасувати, а позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: