Постанова № 5359994, 05.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2009 р. № 2а- 40331/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді-Самойлової В.В.

при секретарі - Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Торгівельний будинок Аркада" до Харківської об"єднаної Державної податкової інспекції про скасування рішеня,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Торгівельний будинок Аркада» звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення відповідача № 0000042200 від 30.01.2009р. про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30146,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємством виконані всі передумови ввезення товарів в режимі імпорту, а саме - митному органу подані документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, здійснена сплата податків і зборів які підлягали сплаті при імпорті цих товарів, та дотримано передбачених законом вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Товари, які імпортовані позивачем, були згідно декларацій типу ІМ-40 ТД випущені у вільний обіг без обмежень у розпорядженні вказаними товарами. Також зазначив, що ввезення на митну територію України двох партій товарів відбулося ще 23.03.2008 року та 27.03.2008 року. Митне оформлення вказаних товарів було проведено позивачем згідно тимчасових ВМД в зв'язку з виникненням спірних питань щодо митної вартості товарів, що передбачено чинним законодавством, діючим в галузі митного оформлення, спірні питання щодо митної вартості, які виникли, були вирішені в судовому порядку на користь позивача, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. А тому, порушень законодавства з боку підприємства не було допущено.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Коваль О.Д. підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.

Представник відповідача за довіреністю Грузінова Н.О. просила у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржуване рішення такими, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до перевищення 180-денного терміну розрахунків в іноземній валюті ПП «Торгівельний будинок Аркада» по імпортному контракту № ИМ-012/07 від 24.12.07р, укладеному з ІП ОСОБА_1 (Росія).

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого зі слідуючих підстав.

Встановлено, що фахівцями Харківської обєднаної державної податкової інспекції на підставі направлення проведена планова виїзна перевірка ПП «Торгівельний будинок Аркада» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р., валютного законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.08р.

В ході даної перевірки встановлені слідуючи порушення:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що привели до перевищення 180-денного терміну розрахунків в іноземній валюті ПП «Торгівельний будинок Аркада» по імпортному контракту № ИМ-012/07 від 24.12.07р, укладеному з ІП ОСОБА_1 (Росія).

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 20.01.2009р. № 104/234/32548751.

Скориставшись своїм правом, у відповідності до п. 4.4. ст. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», позивач направив до відповідача заперечення на вказаний акт. 27.01.2009р. відповідачем розглянуто вказане заперечення та залишено без задоволення, про що листом за № 1353/10-22-036 повідомлено позивача.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесено щодо позивача рішення № 0000042200 від 30.01.2009р про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30146,90 грн.

На виконання свого права на апеляційне узгодження податкового зобов'язання, наданого ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та керуючись абз. 7 п. 3, п.п. 5.1 п.5 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 року із змінами та доповненнями 23.04.2009р. позивач надав відповідачу скаргу про перегляд спірного рішення.

Рішенням Харківської обєднаної державної податкової інспекції № 3202/10/25-009 від 27.02.2009р. про результати розгляду первинної скарги вищезазначене рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Рішенням ДПА у Харківській області № 1869/10/25-203 від 30.04.2009 року, та ДПА України № 6129/6/25-0415 від 16.07.2009р. про результати розгляду повторної скарги спірне рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Суд не погоджується зі спірним рішенням, виходячи з наступного.

Пеня нарахована на тій підставі, що на момент проведення перевірки, на думку перевіряючих, підприємством було порушено строк розрахунків за імпортним контрактом № ИМ-012/07 від 24.12.2007 року з ІП ОСОБА_1 За вказаним контрактом 15.02.2008р. підприємством на користь постачальника -ОСОБА_1 було здійснено попередню оплату за товар (селітру аміачну). Товар, попередня оплата якого була проведена 15.02.2008 року, був поставлений на користь позивача партіями протягом лютого-березня 2008 року. При ньому, виходячи з даних акту перевірки, податкова інспекція вважає непоставленими на користь підприємства дві партії товару, загальною вартістю 1044000 російських рублів (що по курсу НБУ, який дорівнює 0,20053 рублів за 1грн., складає 209353,30 грн.) які були оформлені позивачем за двома тимчасовими митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 26.03.2008 року (вартість товару за декларацією 696000 рублів РФ) та від 31.03.2008 року (вартість товару за декларацією - 348000 рублів РФ). При цьому податкова інспекція в пункті 3.5.1 акту перевірки вказує на порушення підприємством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також на те, що станом на 30.09.2008 року вантажні митні декларації типу ІМ-40 підприємством не оформлено.

Проте, з тим, що поставка вказаного товару на митну територію України, на користь позивача, не була проведена в строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» погодитись не можна з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Однак, в даному випадку відстрочення поставки на строк більше 180 днів не було. У відповідності до пункту 1 статті 15 Митного кодексу України термін «ввезення в Україну» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, пунктом 3 статті 15 МКУ «переміщення через митний кордон України» визначено як ввезення на митну територію України товарів та інших предметів.

У відповідності до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

В даному випадку відбувся як перетин товаром митного кордону України, так і перехід права власності на імпортований товар від продавця до покупця, оскільки відповідно до умов діючого законодавства здійснено митне оформлення товару і випущено у вільний обіг.

У відповідності до умов контракту № ИМ-012/07 від 24.12.2007, укладеного з постачальником ОСОБА_1, та специфікацією № 1 до вказаного контракту, товар постачається на користь позивача на умовах БАР «кордон Росії та України» згідно правил ІНКОТЕРМС-2000. У відповідності до умов терміну поставки «БАР», всі ризики випадкової загибелі товару, пов'язані з ним, а також право власності на вказаний товар перейшло до позивача в момент перетину митного кордону України. Митне оформлення товару було проведено за тимчасовими вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 26.03.2008 року (вартість товару за декларацією 696000 рублів РФ) та від 31.03.2008 року вартість товару за декларацією - 348000 рублів РФ). При цьому митне оформлення було проведено таким чином на підставі статті 82 Митного кодексу України, яким передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі, та у відповідності до Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2003 р. N 932 .

У відповідності до ч. 3 статті 1 Митного кодексу України «вільний обіг - розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України». Проведення митного декларування товару за тимчасовою декларацією типу ІМ-40 ТД, є також належним митним оформленням товару і випуском його у вільний обіг на митній території України, але проведеним у спрощеному порядку законним способом, у повній відповідності до вимог діючого законодавства. Підставою для випуску товарів у вільний обіг в даному випадку було виникнення спірних питань щодо митної вартості товару, який ввозився, а саме: безпідставне, (що встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.08 р. у справі № 2а-4618/08 р., яке набрало чинності) підвищення митної вартості імпортованих товарів Магістральною митницею, при цьому при випуску товару у вільний обіг за деклараціями типу ІМ-40 ТД від 26.03.2008 р. та 31.03.2008 р. позивачем були в повному обсязі сплачені до бюджету нараховані митним органом податки та збори.

Перетин митного кордону України та перехід до позивача права власності на товар (селітру аміачну) відбулися значно раніше спливу 180 днів від моменту здійснення на користь постачальника суми оплати за товар. Право власності на товар перейшло до нашого Підприємства в момент перетину митного кордону України, навіть раніше моменту оформлення тимчасових декларацій, момент здійснення імпорту товару Підприємством, таким чином, настав задовго до 30.09.2008 року, а саме - ще 23.03.2008 р. та 27.03.2008 р.

Крім цього, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року у справі № 2а-4618/08, яка додається, встановлена протиправність дій Магістральної митниці при намаганні позивача в березні 2008 року здійснити митне оформлення товару за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40, при цьому вказане судове рішення набрало чинності.

В зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, врахувати наступне.

У відповідності до частини 5 статті 6 Закону України «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті» якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин». Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це незвичайні і непередбачувані обставини поза контролем особи, яка їх зазнала, наслідків яких не можна було уникнути навіть при докладанні найбільших зусиль.

Зокрема, у відповідності до Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил" від 30.12.2004 N 936 під дією непереборної сили слід розуміти «зафіксований у встановленому законом порядку факт учинення злочинних дій третіми особами; інші обставини чи події». Те, що митне оформлення товарів, в зв'язку з відсутністю «звичайних» декларацій типу ІМ-40 на які позивачу були застосовані штрафні санкції, не було закінчено, було наслідком незаконних дій та бездіяльності посадових осіб Магістральної митниці, що встановлено рішенням суду, яке вступило в законну силу. Обставини, в зв'язку з якими повне митне оформлення було завершено набагато пізніше фактичного надходження в Україну оплачених нами імпортних товарів, знаходилося, таким чином, поза контролем підприємства. Крім того, зазначені товари надійшли в Україну до закінчення 180-денного терміну з моменту їх оплати, вони знаходилися під митним контролем на митній території України, під який попали ще з 23.03.2008 та 27.03.2008 року відповідно, що підтверджується штампом прикордонної станції переходу «Казача Лопань Південна», проставленому на товаросупровідних документах - залізничних накладних СМГС №АГ 793239, №АГ 793242 та №АГ 793243, та рахунках-фактурах №19/8 та 19/9, у відповідності до яких здійснювалося транспортування товарів.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України, що переміщення товарів через митний кордон України визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Згідно зі ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України.

Відповідно до ст. ст. 40, 43 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск через митний кордон України», яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто є таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем» на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, «Вантажна митна декларація (ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435)

Згідно з п. п. 3.2 п. З Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.98 р. №723, штамп «Під митним контролем» має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється у товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

До митниці повного оформлення, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, подається товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.

Наявність відтисків штампа «Під митним контролем»(імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, поставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, якщо поставка товару на митну територію України (що підтверджується відтиском штампу митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах) буде здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента, підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків немає.

Згідно ст.189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення товарів на митну територію України, 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Щодо цього слід зазначити, що позивачем виконані всі передумови ввезення товарів в режимі імпорту, а саме - митному органу подані документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, здійснена сплата податків і зборів які підлягали сплаті при імпорті цих товарів, та дотримано передбачених законом вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Товари, які імпортовані позивачем, були згідно декларацій типу ІМ-40 ТД випущені у вільний обіг без обмежень у розпорядженні вказаними товарами.

Щодо посилань відповідача на пункти 1.1, 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136, то суд вважає безпідставним, оскільки позивачем здійснено імпорт продукції, а ВМД типу ІМ-40 ТД є різновидом ВМД типу ІМ-40.

Таким чином, як вже зазначалося вище, ввезення на митну територію України двох партій товарів відбулося ще 23.03.2008 року та 27.03.2008 року відповідно. Митне оформлення вказаних товарів було проведено позивачем згідно тимчасових ВМД в зв'язку з виникненням спірних питань щодо митної вартості товарів, що передбачено чинним законодавством, діючим в галузі митного оформлення, спірні питання щодо митної вартості, які виникли, були вирішені в судовому порядку на користь позивача, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Порушень законодавства з боку позивача, таким чином, допущено не було.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому її дії є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статте ю 72 цього Кодексу. В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюються судом критично, оскільки останній не довів правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача направлене на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам Основного Закону та є підставою для задоволення адміністративного позову.

В порядку ст.94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати у сумі 3,40 грн. за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Митним кодексом України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Харківської об"єднаної Державної податкової інспекції про застосування відносно приватного підприємства "Торгівельний будинок Аркада" штрафних (фінансових) санкцій № 0000042200 від 30.01.2009р.

Судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. здійснені приватним підприємством "Торгівельний будинок Аркада" у справі підлягають відшкодуванню з відповідного місцевого бюджету.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.09р.

Суддя Самойлова В.В.