Рішення № 53597592, 19.11.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/694/15ц

2/336/900/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Вертелецькому М.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,визнання недійсним заповіту,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 р.ОСОБА_1звернулася до суду з позовом,доповненим в процесі розгляду справи,в якому зазначає,що її чоловіку ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

04.07.2014 р.ОСОБА_4помер,відкрилася спадщина,до складу якої входить спірна квартира, позивач ,подавши відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини,прийняла спадщину за законом.

В процесі оформлення спадкових прав позивачу стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_4,за змістом якого спадкодавець спірну квартиру заповів своєму сину ОСОБА_5,зобов*завши сплатити ОСОБА_3частку вартості квартири,якщо ОСОБА_3на момент відкриття спадщини буде перебувати у зареєстрованому шлюбі,та наділив ОСОБА_1правом проживання у спірній квартирі довічно.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4,позивач являлася його дружиною,непрацездатною за віком,має право незалежно від змісту заповіту успадкувати ? частину від тієї частки ,яка належала б їй при спадкуванні за законом,що складає ? частину спірної квартири.

За життя спадкодавець ОСОБА_4не оформив правовстановлюючі документи на частину спірної квартири,яку успадкував після смерті дружини ОСОБА_6,котра померла 19.03.2000 р.,на цій підставі 14.01.2015 р. державний нотаріус П*ятої Запорізької державної нотконтори ОСОБА_7винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_1свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4

Посилаючись на те,що в інший ,позасудовий спосіб,вона не може оформити свої права спадкоємця, позивач просить суд визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом (обов*язкова частка)після смерті чоловіка ОСОБА_4

В процесі розгляду справи ОСОБА_1доповнила заявлений позов та зазначила,що вважає заповіт ОСОБА_4,складений ним 31.10.2005 р.на користь ОСОБА_5,таким,що не відповідав волі її чоловіка і був вчинений ним під психічним тиском з боку ОСОБА_5,оскільки останній,скориставшись віком та тяжким станом здоров*я ОСОБА_4,погрожував залишити заповідача без будь-якої допомоги,чим примусив заповісти йому спірну квартиру.

Доповнила первісний позов вимогами визнати недійсним заповіт ОСОБА_4від 31.10.2005 р.з підстав його вчинення під впливом психічного насильства.

Ухвалою суду від 19.08.2015 р.до участі у справі як правонаступник померлого відповідача ОСОБА_5залучена ОСОБА_2

У вересні 2015 р.ОСОБА_2пред*явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5

В зустрічному позові зазначає,що 24.12.1966 р.вона уклала шлюб із ОСОБА_5,батьку якого ОСОБА_4на праві власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1.

Інша ? частина цієї квартири належала ОСОБА_6-дружині ОСОБА_4,з якою він перебував у шлюбі з 1972 р.Після смерті ОСОБА_6,її син ОСОБА_3від спадщини відмовився на користь ОСОБА_4,який на день смерті ОСОБА_6постійно проживав разом із спадкодавцем,тому спадщину фактично прийняв,але не оформив своїх спадкових прав.

31.10.2005 р.ОСОБА_4склав заповіт,яким спірну квартиру заповів сину ОСОБА_5

31.01.2007 р.ОСОБА_4зареєстрував шлюб із ОСОБА_1,яка на день смерті чоловіка 04.07.2014 р.була непрацездатною за віком.

03.10.2014 р.ОСОБА_5подав до П*ятої Запорізької державної нотконтори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4,але спадкові права не оформив,оскільки 27.10.2014 р.помер.

20.07.2015 р.ОСОБА_2за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2Г.у м.Феодосія подала заяву про прийняття спадщини,10.04.2015 р.подала у П*яту Запорізьку державну нотконтору заяву про прийняття спадщини,яку прийняв,але не оформив ОСОБА_5

29.07.2015 р.ОСОБА_2отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5,що унеможливлює оформлення нею у позасудовому порядку спадкових прав на ту частину майна,яка була успадкована її померлим чоловіком ОСОБА_5

Крім спірної квартири,до складу спадщини після смерті ОСОБА_5входять 25 простих іменних акцій ПАТ «Мотор Січ»,які належали ОСОБА_4,та дивіденди у розмірі 285 гр.,нараховані ПАТ «Мотор Січ» за 2013 р.,але не виплачені ОСОБА_4,що не охоплюються заповітом та успадковуються на загальних підставах за законом.

Відповідач просить суд визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1,право власності на 13 іменних акцій ПАТ «Мотор Січ» та ? частку дивідендів за 2013 рік у розмірі 142 гр.50 коп. в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5

Ухвалою суду від 03.09.2015 р.зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду в одному провадженні із первісним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1підтримала первісний позов у повному обсязі та просила його задовольнити.Пояснила,що приблизно з 2003 р.вона була знайома із ОСОБА_4,який мав кілька захворювань,потребував стороннього догляду.У 2007 р.вона офіційно уклала із ОСОБА_4шлюб,вселилася у спірну квартиру,до смерті ОСОБА_4доглядала чоловіка та повністю його обслуговувала.Син чоловіка ОСОБА_4жив в іншому місті,до батька приїздив лише кілька разів-у 2013 р.та перед його смертю у 2014 р.,погрожував вигнати ОСОБА_1М.з квартири батька.За життя ОСОБА_4висловлював намір залишити спірну квартиру ОСОБА_4як єдиному рідному сину,запевняв ОСОБА_1,що після його смерті її з квартири не виженуть.Про те,що ОСОБА_4склав заповіт,ОСОБА_1було відомо зі слів самого ОСОБА_4та його пасинка ОСОБА_3,однак вона при цьому присутня не була,а в процесі розгляду справи дізналася,що заповіт був складений ще у 2005 р.до реєстрації її шлюбу з ОСОБА_4Вважає,що оскільки ОСОБА_4був за станом здоров*я повністю від неї залежним,вона доглядала його та виконувала необхідні медичні процедури,а син ОСОБА_5В.в цьому участі не приймав,після смерті ОСОБА_4вся спірна квартира або хоча б її половина мають бути успадковані нею як винагорода за надані ОСОБА_4послуги,а інша частина квартири має відійти на користь партійної організації заводу.Стосовно обставин,викладених у доповненому позові,пояснила,що про складання заповіту ОСОБА_2Г.у 2005 р.їй нічого не відомо,оскільки це відбувалося до реєстрації шлюбу із останнім,без її участі,про факти психічного насильства з боку ОСОБА_5відносно батька їй також не відомо.

Зустрічний позов ОСОБА_2не визнала та пояснила,що,на її думку,ОСОБА_2після смерті чоловіка ОСОБА_5не має права на спадщину,оскільки спадкодавець спільно із батьком ОСОБА_4не проживав,за ним не доглядав.

Просила суд первісний позов задовольнити,у зустрічному відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2за довіреністю ОСОБА_8Г.в судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1визнала частково і не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на обов*язкову частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_4,до складу якої входить ? частина спірної квартири.В частині визнання недійсним заповіту ОСОБА_4від 31.10.2005 р.з підстав вчинення його під впливом психічного насилля з боку ОСОБА_5позов не визнала та пояснила,що після смерті дружини ОСОБА_6,у ОСОБА_4із родичів залишився єдиний син ОСОБА_5,який був із батьком у добрий відносинах,кілька разів на рік його навідував із подарунками,як тільки стан здоров*я батька погіршувався,ОСОБА_5приїздив та знаходився із батьком на час лікування.З 2005 р.ОСОБА_4почала навідувати ОСОБА_1,увійшла до нього у довіру,через що ОСОБА_4їй дозволив оселитись у квартирі,а при складанні заповіту 31.10.2005 р.на користь єдиного сина поклав на спадкоємця обов*язок надати позивачці право проживати у спірній квартирі довічно. Свого волевиявлення що розпорядження квартирою на користь сина ОСОБА_4не приховував,вказане рішення ним було прийнято із власної волі,без будь-якого примусу або тиску.Після смерті ОСОБА_4позивач подала заяву про прийняття спадщини,вказавши про відсутність інших спадкоємців,ОСОБА_5також подав заяву про прийняття спадщини,проте не встиг оформити спадкові права.Після смерті ОСОБА_5його дружина ОСОБА_2прийняла спадщину,проте їй відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва з формальних підстав.Просила суд зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3М.в судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1визнав частково і не заперечував проти визнання за позивачем права власності на обов*язкову частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_4,до складу якої входить ? частина спірної квартири.Пояснив,що його відчим ОСОБА_4,з яким він проживав до часу смерті в одній квартирі,в останні роки хворів,проте особисто отримував пенсію,спілкувався із сусідами,пересувався по квартирі,вважав себе її хазяїном.Після смерті матері ОСОБА_6,якій належала на праві власності ? частина спірної квартири,ОСОБА_3від спадщини відмовився на користь ОСОБА_2Г.і подав нотаріусу відповідну заяву.Водночас,ОСОБА_4склав заповіт,яким спірну квартиру заповів ОСОБА_3та рідному сину ОСОБА_5по ? частині кожному.Відносини між батьком та сином ОСОБА_5 були родинні,батько любив сина,кілька разів на рік ОСОБА_5відвідував батька з гостинцями.В 2003 р.ОСОБА_1почала приходити до ОСОБА_4та доглядати за ним,у 2007 р.вони зареєстрували шлюб.В 2014 р.ОСОБА_4повідомив ОСОБА_3,що змінив заповіт та зробив розпорядження про право ОСОБА_1довічно проживати у спірній квартирі.Обставини складання ОСОБА_4заповіту від 31.10.2005 р.ОСОБА_3невідомі,проте ОСОБА_4до часу смерті,хоча і був немічним фізично,мав здоровий глузд,був людиною із двома вищими освітами, вважав себе хазяїном у квартирі,при прийнятті рішень міг вислухати думку інших,проте робив так,як сам вважав за потрібне,через що виключає можливість психічного тиску на нього з боку сина і таких фактів йому невідомо,а заповідання йому квартири є саме волевиявленням ОСОБА_4

Відносно зустрічного позову ОСОБА_2пояснив,що не заперечує проти його задоволення із наведених вище підстав.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши сторони та їх представників,дослідивши надані письмові докази у сукупності,допитавши свідків,суд дійшов висновку,що зустрічний позов заявлений обґрунтовано, первісний позов підлягає задоволенню частково на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено доказами, що 14.07.1972 р.був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4та ОСОБА_6,після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_6,про що надана копія свідоцтва про шлюб.

На підставі ордеру № 549 від 29.01.1981 р.,виданого ОСОБА_4,йому на сім*ю з двох осіб ,в тому числі дружину ОСОБА_6,була виділена квартира АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва № 1376 від 30.08.1994 р.про право власності на квартиру ,ОСОБА_4та ОСОБА_6на праві власності в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1,що було зареєстровано в ОП ЗМБТІ.

19.03.2000 р.ОСОБА_6померла,заповіту не складала,відкрилася спадщина за законом,спадкоємцями якої у рівних частках були син спадкодавця ОСОБА_3та чоловік ОСОБА_4

З матеріалів спадкової справи № 763-2000 до майна померлої ОСОБА_6встановлено,що ОСОБА_3від прийняття спадщини після смерті матері відмовився на користь ОСОБА_4,про що подав у встановлений законом строк заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 р.застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.529 ч.1 ЦК УРСР ,який був чинним на час відкриття спадщини,при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги у рівних частках являються діти(у тому числі усиновлені),подруг та батьки померлого,а також дитина померлого,що народилася після його смерті.

За приписами ст.548,549 цього ж Кодексу,для набуття спадщини,спадкоємцю необхідно її прийняти протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець визнається таким,що прийняв спадщину,якщо він протягом вказаного строку фактично вступив у володіння або управління спадковим майном чи подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

ОСОБА_4,який на день смерті постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6,що підтверджено довідками з місця проживання,фактично прийняв спадщину ,до складу якої входила ? частина квартири АДРЕСА_1,яка відповідно до ч.2 ст.548 цього ж Кодексу вважається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини,проте спадкових прав не оформив.

04.07.2014 р.ОСОБА_4помер.

Як передбачено ст.11 ЦК України,підставою виникнення цивільних прав та обов*язків є,зокрема,акти цивільного законодавства,а згідно ст.1220 ЦК України встановлено,що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини.

Згідно ст.1233,1235,1236,1245 ЦК України,право спадкування мають особи,визначені у заповіті,заповідач має право призначити своїм спадкоємцем одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності з цими особами родинних відносин,та встановити обсяг спадщини за заповітом.Частина спадщини,не охоплена заповітом,успадковується спадкоємцями за законом на загальних підставах,а згідно ст.1241 цього Кодексу,непрацездатна удова успадковує ,незалежно від змісту заповіту,половину частки,яка належала б кожному із спадкоємців за законом у разі спадкування за законом(обов*язкова частка).

31.07.2014 р.П*ятою Запорізькою державною нотконторою була заведена спадкова справа № 421-2014 до майна померлого ОСОБА_4за заявою ОСОБА_1про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4

В процесі оформлення спадщини було встановлено,що 31.10.2005 р.ОСОБА_4склав заповіт,посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9за № 1841,за змістом якого заповів квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_5,поклавши на нього обов*язки надати право постійного довічного користування вищевказаною квартирою ОСОБА_1та сплатити ОСОБА_3грошову суму у розмірі,що відповідатиме на час відкриття спадщини вартості ? частини вищевказаної квартири за умови перебування останнього на час відкриття спадщини у зареєстрованому шлюбі.

03.10.2014 р.із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4звернувся ОСОБА_5

Таким чином,після смерті ОСОБА_4спадкоємець за заповітом ОСОБА_5прийняв спадщину, визначену у заповіті ,до складу якої входить квартира АДРЕСА_1,незалежно від змісту заповіту ОСОБА_1успадкувала половину частки,яка належала б кожному із двох спадкоємців за законом у разі спадкування за законом(обов*язкову частку)у спірній квартирі і має право на ? частку вищевказаної квартири.

Крім того,до складу спадщини після смерті ОСОБА_4входить 25 іменних акцій ПАТ «Мотор Січ» на підставі сертифікату серія А № 18418,що підтверджується випискою про стан рахунку від 10.11.2014 р.ТОВ «Фірма «Мотор-ділер»,а також нараховані,але не виплачені дивіденди у розмірі 285 гр.,вказане майно не охоплюється змістом заповіту та успадковується за законом на загальних підставах.

Постановою нотаріуса від 14.01.2015 р.ОСОБА_1було відмовлено у вчинені нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті чоловіка ОСОБА_2Г.з підстав відсутності правовстановлюючих документів на ім*я спадкодавця на спірну квартиру.

Як передбачено ст.1216,1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов*язків(спадщини)від померлої фізичної особи (спадкодавця)до інших осіб(спадкоємців);до складу спадщини входять всі права та обов*язки ,які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ст.328 ЦК України,право власності набувається з підстав,що не заборонені законом.

Аналізуючи наведене,суд дійшов до висновку,що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4до складу спадкового майна,охопленого змістом заповіту, входить квартира АДРЕСА_1,що на час розгляду справи ніким не оспорювалось та нічим не спростовано,обов*язкова частка у якій,що успадкована ОСОБА_1,складає ? частину.

Як передбачено ч.5 ст.1268 ЦК України ,незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Таким чином,позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2Г.в порядку спадкування обов*язкової частки успадкувала ? частину квартири АДРЕСА_1,прийнята спадщина вважається власністю спадкоємця з часу її відкриття,якою позивач може володіти та користуватись,однак до отримання правовстановлюючого документа на це майно позивач не має права на розпорядження ним,тобто не може у повному обсязі реалізувати права власника.

Як роз*яснено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р.»Про судову практику у справах про спадкування»,свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відтак,вимоги спадкоємця про визнання права власності на спадкове майно можуть бути предметом розгляду судом після завершення процедури нотаріального розгляду письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством,яка завершується винесенням нотаріусом відповідної постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За матеріалами справи встановлено,що нотаріусом було відмовлено позивачці ОСОБА_1М.у видачі свідоцтва про право на спадщину(обов*язкову частку),відповідно до ст.16 ЦК України позивач має право на захист свого цивільного права шляхом визнання за нею права власності на успадковане майно за рішенням суду.

Позовних вимог щодо спадкового майна,не охопленого змістом заповіту ОСОБА_4,ОСОБА_1не заявляла та в оформленні прав на таке майно в порядку спадкування за законом їй нотаріусом не було відмовлено,відповідно до ст.11 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1розглянута в межах заявлених нею вимог.

27.10.2014 р.помер ОСОБА_5,який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4,проте не оформив спадкових прав.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5,що прийняв спадщину,являється його дружина ОСОБА_2,котра 10.04.2015 р.подала у П*яту Запорізьку державну нотконтору заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 233-2015 до майна померлого ОСОБА_5,постановою нотаріуса від 29.07.2015 р.ОСОБА_2було відмовлено у вчинені нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті чоловіка ОСОБА_5В.з підстав невідповідності довідки з місця проживання спадкодавця (м.Феодосія)вимогам,що пред*являються чинним законодавством України.

Таким чином,оформити спадкові права на частину майна,яка була успадкована ОСОБА_5, але не оформлена після смерті батька ОСОБА_4,відповідач ОСОБА_2може лише у судовому порядку.

Аналізуючи наведене,суд дійшов до висновку,що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5до складу спадкового майна входять успадковані ним за заповітом ? частини квартири АДРЕСА_1,та успадковані за законом ? частина від 25 іменних акцій ПАТ «Мотор Січ»(що складає 13 акцій з розрахунку 25:2),а також ? частина нарахованих,але не виплачені дивідендів у розмірі 285 гр.(що складає 142 гр.50 коп.з розрахунку 285 гр.:2),вказане майно не охоплюється змістом заповіту та успадковується за законом на загальних підставах,виходячи із рівності часток двох спадкоємців за законом у спадщини.

Зважаючи на викладене вище,вимоги зустрічного позову ОСОБА_2,які ґрунтуються на законі,підтверджені доказами та нічим не спростовані,суд задовольняє у повному обсязі.

При вирішенні позову ОСОБА_1про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4від 31.10.2005 р.,суд виходить з наступного.

Свої вимоги про визнання недійсним заповіту позивач обгрунтувала з посиланням на зміст ст.231 ч.1 ЦК України тим, що заповіт не відповідав внутрішній волі її чоловіка, який за життя за станом здоров*я був залежний від свого сина ОСОБА_5,чим останній і скористався,вчинив на ОСОБА_4психічний тиск,погрожуючи залишити батька без допомоги,через що ОСОБА_4був змушений заповісти спірну квартиру ОСОБА_5

За змістом ст.215 ч.1,3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами)вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Як передбачено ст.203 ч.1,3 ЦК України,зміст правочину не може протирічити актам цивільного законодавства,а також моральним принципам суспільства.Волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України, правочин може бути визнаний судом недійсним ,якщо він вчинений особою проти його дійсної воли внаслідок застосування до нього фізичного або психічного тиску іншою стороною або зі сторони іншої особи.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним,якщо встановить,що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Для визнання правочину недійсним, через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину.Насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних діях, викликає страх настання невигідних наслідків. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною майбутнього правочину, так і сторонньою особою щодо іншої сторони, її родичів чи близьких.

На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій ,вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи;2) вчинення правочину особою проти своєї справжньої волі; 3) наявністьпричинногозв'язку між фізичним або психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

З матеріалів справи видно,що оспорюваний позивачем заповіт ОСОБА_4від 31.10.2005 р.як односторонній правочин був ним вчинений у передбачений законом спосіб шляхом складання його у письмовій формі із зазначенням дати та часу складання,особистим підписом заповідача та нотаріально посвідчений,тобто за формою оспорюваний заповіт повністю відповідає вимогам ст. 1247,1248 ЦК України.

Складанням заповіту ОСОБА_4реалізував передбачене статтею 1233 ЦК України право фізичної особи зробити посмертне особисте розпорядження про своє майно,тому зміст цього правочину,вчиненого в межах цивільного законодавства, йому не протирічить,моральних принципів суспільства не порушує.

Наявність особистого підпису ОСОБА_2Г.в заповіті,достовірність якого не оспорювалась, підтвердженого нотаріусом шляхом посвідчення заповіту ,свідчить про те, що ОСОБА_4бажав зробити особисті розпорядження відносно свого майна на випадок смерті,зміст заповіту є зовнішнім проявом його дійсних намірів та вільного волевиявлення.

Доводи позивачки про те,що саме внаслідок психічного тиску з боку сина ОСОБА_5був складений оспорюваний нею заповіт,а тому зміст заповіту не відповідав внутрішній волі ОСОБА_4,були повністю спростовані дослідженими судом доказами.

В судовому засіданні було встановлено,що ОСОБА_4підтримував відносини із позивачкою у справі приблизно з 2005 р.,саме ОСОБА_1запрошувала нотаріуса 31.10.2005 р.посвідчити заповіт ОСОБА_4за місцем проживання останнього через стан здоров*я,що підтвердив письмовою заявою приватний нотаріус ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11,який був сусідом ОСОБА_2Г.з 1981 р.,разом з ним працював та підтримував спілкування в останні роки життя,суду показав,що між сином та батьком ОСОБА_4 були дуже теплі родинні відносини,батько пишався сином,який працював на керівній посаді,в особистому спілкуванні із ОСОБА_4свідку стало відомо,що ОСОБА_4залишив на сина заповіт на ОСОБА_4знайшов ОСОБА_1для догляду за ним,вони жили разом із ОСОБА_3М.в одній квартирі,проте до сина ОСОБА_5,який жив окремо в іншому місті,батько не мав жодних ОСОБА_4був активним,порядним чоловіком,цікавився життям мешканців під*їзду,як ветеран підприємства «Мотор-Січ» допомагав вирішувати побутові питання,приймав рішення усвідомлено та обмірковано.

Свідок ОСОБА_12показала суду,що з 1981 р.є сусідкою сім*ї ОСОБА_4,проживає у квартирі напроти,підтримувала з ними добрі ОСОБА_4був грамотною людиною,працював у конструкторському відділі підприємства «Мотор-Січ».Після смерті дружини ОСОБА_6,ОСОБА_4допомагав із доглядом пасинок ОСОБА_3,з 2005 р.до нього почала навідувати ОСОБА_1,яка згодом оселилася у ОСОБА_4любив сина ОСОБА_5та його сім*ю,радів їхнім приїздам,вони завжди привозили харчі,подарунки,допомагали батьку грошима.Особисто ОСОБА_4розповідав свідку,що залишив сину ОСОБА_5заповіт на квартиру,конфліктів між ними не було.

Аналізуючи наведене суд встановив,що ОСОБА_4шляхом складання заповіту 31.10.2005 р.підтвердив свою волю,яку висловлював неодноразово,залишити спірну квартиру саме рідному сину ОСОБА_5,не мав підстав змінити свою волю та ніколи не висловлювався про перехід спірної квартири на користь іншої особи, і ці обставини нічим не спростовані.

Доводи позивачки про те,що ОСОБА_4перебував в залежності від сина,чим скористався останній та змусив його скласти заповіт всупереч дійсним намірам заповідача,судом також були перевірені та не підтвердились.

З матеріалів справи видно,що ОСОБА_4мав власні доходи,отримував пенсію,як інвалід війни та ветеран заводу,користувався пільгами,також в його особистій власності перебувала квартира,жодних достовірних доказів того,що ОСОБА_2Г.в силу будь-яких інших обставин залежав від ОСОБА_5,суду не надано.

Навпаки,сама позивач вказує,що в останні роки життя через погіршення здоров*я ОСОБА_4залежав саме від неї,а син лише навідував батька,поклавши на неї тягар догляду за ним.

Жоден із учасників процесу,допитаних в суді свідків не підтвердив тих обставин,що ОСОБА_5чинив психічний тиск на батька з метою примусити заповісти квартиру.

З урахуванням всього вище викладеного суд дійшов висновку,що підстави,на які посилається позивачка в обгрунтування недійсності заповіту,не знайшли свого підтвердження доказами і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України,при частковому задоволенні первісного позову суд стягує з відповідача на користь позивача частину судових витрат по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 507 гр.80 коп.(з розрахунку 893 гр.83 коп.+121 гр.80 коп./2),на користь відповідача при повному задоволенні зустрічного позову стягує судові витрати у повному обсязі згідно квитанції у розмірі 3654 гр.

На підставі ст.ст.16,328,1216,1218,1233,1241,1268,1278 ЦК України,ст.3,10,11,57,60,88,212 -215,218,294 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,визнання недійсним заповіту задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СА 680434 виданий Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 24.01.1998 р.,ІПН НОМЕР_1,право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування обов*язкової частки за законом після смерті ОСОБА_4 ,який помер 04.07.2014 р.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 31.10.2005 р.-відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ,який помер 27.10.2014 р.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 13 простих іменних акцій ПАТ «Мотор-Січ» (сертифікат серія А №18418)та дивіденди,нараховані,але не виплачені ПАТ «Мотор-Січ» за 2013 р.на ім*я ОСОБА_4,у розмірі 142 гривні 50 копійок,в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ,який помер 27.10.2014 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СА 680434 виданий Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 24.01.1998 р.,ІПН НОМЕР_1, компенсацію вартості ? частки вартості 1 простої іменної акції ПАТ «Мотор-Січ» (сертифікат серія А №18418)номінальною вартістю 135 гр.у розмірі 67(шістдесят сім)гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СА 680434 виданий Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 24.01.1998 р.,ІПН НОМЕР_1,компенсацію судових витрат у розмірі 507(п*ятсот сім)гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія СА 680434 виданий Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 24.01.1998 р.,ІПН НОМЕР_1,на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у розмірі 3654(три тисячі шістсот п*ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко