Ухвала суду № 53597308, 18.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/1530/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

Провадження № 22-ц/778/5903/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 29253 грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 292 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.08.2010 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором № б/н від 27.08.2010 року, належним чином не виконав, тому станом на 22.01.2015 року має заборгованість - 29 253 гривень 81 копійок, яка складається з наступного:

- 17 302,66 грн. - заборгованість за кредитом;

- 9 681,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 400,00 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 369,23 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 29253 грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 292 грн. 54 коп.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 17302 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 9681 грн. 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 400 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» штраф (процентна складова) в сумі 1369 грн. 23 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 292 грн. 54 коп.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неможливість сплати платежів за кредитним договором через скрутне матеріальне становище, пропуск банком строку позовної давності, просить скасувати рішення суду в частині стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 9681,92 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 400 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 1369,23 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_3 отримав повістку 03.11.2015 року, передбачене законом право на участь у судовому засіданні не використав (а.с. 95,96).

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи спір, суд правильно встановив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є кредитором, а ОСОБА_3 - боржником, і обґрунтовано визнав, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються ст.ст. 526,530,1054 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного договору банк відкрив ОСОБА_3 картковий рахунок НОМЕР_1 від 13.08.2010 р. і видав платіжну картку «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою за користування кредитом 30 % на місяць на суму залишку заборгованості (а.с. 11-36).

Судом встановлено, що з використанням кредитної картки ОСОБА_3 отримував кредитній кошти від банку з серпня 2010 р по грудень 2013 р. Заборгованість по кредиту виникла з 30.04.2014 року, він не сплачував платежі у повному обсязі, останній платіж відповідач здійснив 30.11.2014 р. Залишок непогашеного кредиту складає 17302,66 грн., за користування кредитом нараховані відсотки в сумі 9681,92 грн., комісійні - 400 грн., штраф в сумі 1869,23 грн. Ці обставини не оспорюються відповідачем.

Банком нарахований штраф на підставі п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-256: фіксована частина - 500 грн., 5% від суми заборгованості -1369,23 грн.

Банк звернувся з позовом 18.03.2015 р.

З огляду на час утворення заборгованості та припинення виконання зобов'язань, передбачений п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг порядок нарахування штрафу посилання в апеляційній скарзі на звернення з позовом за межами позовної давності не відповідає ст.ст.257,258 ЦК України

Справа розглядалася судом першої інстанції за участі відповідача, проте заяву про застосування позовної давності ні до основних, ні додаткових вимог банку ОСОБА_3 не подавав, і суд це питання не обговорював у рішенні, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Прострочку у виконанні зобов'язань ОСОБА_3 в апеляційній скарзі пояснює погіршенням його матеріального стану. Проте ці обставини не припиняють зобов'язання, не звільняють від виконання зобов'язань за кредитним договором та від відповідальності за його невиконання.

Так, згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів для належного виконання зобов'язання не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст.617 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: