Рішення № 53596455, 13.11.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3266/15-ц

Провадження № 2/333/1772/15

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

при секретарі Пасюті К.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.03.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами ОСОБА_4», про що свідчить підпис відповідача у заяві. Станом на 31.03.2015 року заборгованість ОСОБА_3 складає 35015,96 гривень, з яких заборгованість за кредитом 19873,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 12198,52 грн., заборгованість за пенею та комісією 800 грн. штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1643,62 грн. Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, позивач, зважаючи на наявність простроченої заборгованості, просить суд стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 35015,96 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позові, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову, додатково пояснив, що між ОСОБА_3 та позивачем зазначений договір укладений не був, відповідач не мала намір укладати з позивачем кредитний договір або будь-який інший договір на умовах, викладених у позові. Грошові кошти на умовах, викладених у позові, вона не отримувала; картку системи Віза також не отримувала. З Умовами та правилами, Тарифами, на які посилається позивач відповідача не ознайомлювали, другий примірник відповідачу не надавали. У документі, копію якого надав позивач до позову - «Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, міститься підпис не встановленої особи - не зазначено прізвище ім'я та по батькові того хто підписав Документ. У заяві не вказано про намір особи, яка її підписала отримати будь-яку платіжну карту з встановленням на неї кредитного ліміту - відповідні позначки та суми у Заяві відсутні. У Заяві та Правилах не вказано, що вони є договором приєднання, а відповідач приєднався до такого договору. Також, у Заяві не вказано з якого часу набув чи набуде чинності кредитний договір, не вказана дата видачі кредиту, процентна ставка, сукупна вартість кредиту, графік погашення кредиту. Тобто відсутні обовязкові умови кредитного договору, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови та правила не підписані відповідачем як того вимагає ЦК України, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в них відсутня дата їх складання та не вказано, що вони є додатком чи частиною конкретного договору або конкретної Заяви. Позивач просить стягнути неустойку: штрафи та пеню. При цьому позивач не зазначає момент коли відповідач, на його думку, не виконав зобовязання та, відповідно, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки та право звернення до суду із цією вимогою. Період нарахування пені, її розрахунок у позові не зазначено. Але, як вбачається із Розрахунку позивача, перша несплата платежу за договором виникла 30.08.2013 року. Тобто, строк позовної давності зі стягнення штрафів сплив 30.08.2014 року. Тобто строк позовної давності по цим вимогам теж минув. У зв'язку з чим, просить суд застосувати позовну давність до цих вимог та відмовити в цій частині у задоволені позову.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

За вимогами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.03.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами ОСОБА_4», які викладені на банківському сайті складає між ним та ОСОБА_4 договір про надання банківських послуг, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору.

Кредитний договір складається із Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_4.

Згідно з п.2.1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг, для надання послуг, банк видаєклієнтовікарти, їхвид та строк дії визначений у заяві та в памятці клієнта, підписанням якогоклієнтібанкукладаютьдоговірпро надання банківських послуг. Датою укладеннядоговору єдатаотримання карти, зазначена в заяві.

Пунктом 1.1.3.1.2Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту, регулюється діючим законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем, цим договором, умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

Відповідно до п.1.1.2.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

На підставі п.1.1.2.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у випадках невиконання зобов'язань по договору, на вимогу банку виконувати зобов'язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

Згідно з п.1.1.5.32 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Станом на 31.03.2015 року заборгованість ОСОБА_3 складає 35015,96 гривень, з яких заборгованість за кредитом 19873,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 12198,52 грн., заборгованість за пенею та комісією 800 грн. штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1643,62 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, щопозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1ст. 1056-1 ЦК Українипередбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610,612 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Ні підставі ч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інші проценти не встановлені договором або законом.

Згідно зіст. 617 ЦК Україниособа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № б/н від 04.03.2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав відповідачу кредит, проте остання порушила вимоги кредитного договору, не виконала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому.

Таким чином, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, пені та нарахованого штрафу відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № б/н від 04.03.2013 року складається із Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_4.

Посилання відповідача на те, що між ним та банком не укладався кредитний договір, є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Частиною 1 ст. 634 ЦК Українипередбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки ОСОБА_3 висловила згоду про укладення кредитного договору саме у вигляді Заяви позичальника та Умов і правил надання банківських послуг, що підтверджується її підписом, то посилання відповідача на недотримання ОСОБА_4 вимог закону щодо письмової форми правочину, суд вважає безпідставними.

Крім того, з заяви, яка підписана відповідачем, вбачається, що остання ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг та погодився на вказані умови. Як вбачається з виписки по картковому рахунку, наданої представником позивача, ОСОБА_3 користувалась кредитним лімітом шляхом отримання готівки. Таким чином, ОСОБА_3, отримуючи кредитні кошти, визнавав умови кредитного договору та питання провизнання умов договору недійсним не ставив.

За змістом ст.ст.256-257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала із загальною позовною давністю. При цьому, позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5ст. 261 ЦК Україниза зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із наданого ОСОБА_4 розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальник почав порушувати умови кредитного договору 30.06.2014 року.

ОСОБА_4 звернувся із позовом у травні 2015 року, а отже строк звернення до суду за захистом свого права банк не пропустив.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положенняст. 11 ЦПК Українищодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК України, оскільки судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 261, 610-612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10,11,59,60,88, 209,214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості в розмірі 35015 (тридцять пять тисяч п'ятнадцять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 350 (триста пятдесят) гривень 16 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва