Вирок № 53596315, 19.11.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/517/2015

Номер справи 243/7417/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19 « листопада 2015 року Слов»янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

за участю:

прокурора - Неминущого О.В., Ткач Г.В.

потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката Мурадова А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 42015050000000137 від 19 березня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, інвалідом не являється, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2, фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 364 ч.1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 394 о/с від 16 травня 2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду міліціонера взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київ-1» та йому присвоєно спеціальне звання рядового міліції.

08 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слов'янському району реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області змінено прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внесено актовий запис № 10 від 08 жовтня 2014 року.

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 2068 о/с від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання старшого сержанта міліції.

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 181 о/с від 10 березня 2015 року ОСОБА_2, з 12 березня 2015 року відряджений в розпорядження ГУМВС України в Донецькій області.

При цьому, встановлено, що у період часу з 28 лютого 2015 року по 20 березня 2015 року ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману за наступних обставин.

Так, 28 лютого 2015 року в період часу з 01 годин 00 хвилин по 04 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в приміщенні кафе «Дукат», розташованому за адресою: м. Слов'янськ, вул. Урицького, 65 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_7 втратила свій мобільний телефон моделі «НТС-500». Під час вказаного конфлікту у кафе був присутній знайомий останньої - ОСОБА_2, який їй запропонував знайти втрачений нею мобільний телефон, при цьому, вона вважала, що телефоном заволодів ОСОБА_1

Після отримання вказаної інформації у ОСОБА_2 виник злочинний намір заволодіти грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману, а саме він вирішив повідомити ОСОБА_1 неправдиву інформацію про те, що він, як працівник міліції може притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності нібито за крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7

В денний час 28 лютого 2015 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 подзвонив ОСОБА_1 та повідомив йому, що оскільки він незаконно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7, то повинен повернути телефон чи грошові кошти за нього, а в іншому разі він притягне ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, на що останній не погодився.

В період часу з 28 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року, більш точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_2, знову зателефонував ОСОБА_1 на його мобільний телефон та висловив погрозу притягнення останнього до кримінальної відповідальності у разі якщо він не поверне телефон чи грошові кошти за нього, а також запропонував ОСОБА_1 прийти до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області для вирішення питання передачі компенсації за мобільний телефон, на що останній погодився.

02 березня 2015 року приблизно о 10 годині 05 хвилин ОСОБА_1 прибув до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Леніна, 30, після чого він пройшов до одного з кабінетів, розташованих на другому поверсі будівлі. Під час бесіди з ОСОБА_1, ОСОБА_2, висловив вимогу про передачу йому грошових коштів нібито у якості компенсації за втрачений телефон у сумі 9 тис. грн., погрожуючи в іншому разі притягнути його до кримінальної відповідальності.

Через кілька днів у березні 2015 року, точної дати та часу не встановлено, в денний час ОСОБА_2 прибув до гуртожитку, в якому мешкає ОСОБА_1, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, де в ході розмови з ОСОБА_1 повторно висловив йому вимогу про передачу грошей у сумі 9 тис. грн., в іншому випадку погрожуючи притягненням його до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_1 погодився.

13 березня 2015 року, у другій половині дня, точного часу не встановлено, ОСОБА_1 на телефонну вимогу ОСОБА_2 прибув до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області розташованого за вищевказаною адресою, де перебуваючи в одному з кабінетів, розташованих на другому поверсі будівлі, ОСОБА_2 через те, що ОСОБА_1 не виконав його вимог про передачу грошей, повторно висловив останньому вимогу про передачу вказаної суми грошей нібито у якості компенсації для ОСОБА_7, погрожуючи в іншому разі притягнути його до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 реально сприймаючи висловлювання ОСОБА_2 про притягнення його до кримінальної відповідальності та будучи впевненим, що у разі відмови від передачі йому вказаної суми грошей, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював. У зв'язку з чим він вимушено погодився передати ОСОБА_2 всю вищевказану суму та у якості частини необхідної суми передав йому гроші в розмірі 1 тис. грн., потім, у подальшому усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_2 звернувся до правоохоронного органу із заявою про притягнення останнього до кримінальної відповідальності та дав згоду на участь у заходах спрямованих на його викриття.

20 березня 2015 року приблизно о 18 годині 40 хвилині ОСОБА_1 прибув до приміщення Слов'янського МВ 'ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за вищевказаною адресою, де зустрівся з ОСОБА_2, який провів його у коридор на другому поверсі будівлі. Перебуваючи в приміщенні Слов'янського МВ біля кабінету № 013 ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші у сумі 9 тис. гри., вважаючи, що передає гроші за не притягнення його до кримінальної відповідальності, після чого останній був затриманий працівниками правоохоронного органу, а отримані ним кошти від ОСОБА_1 вилучені.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується також у тому, що Наказом ГУМВС України в м. Києві № 394 о/с від 16.05.2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду міліціонера взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київ-1» та йому присвоєно спеціальне звання рядового міліції.

08 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слов'янському району реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області змінено прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внесено актовий запис № 10 від 08 жовтня 2014 року.

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 2068 о/с від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання старшого сержанта міліції.

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 181 о/с від 10 березня 2015 року ОСОБА_2, з 12 березня 2015 року відряджений в розпорядження ГУМВС України в Донецькій області.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 2, 10, 20 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_2 був працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Однак, ОСОБА_2 будучи працівником правоохоронного органу, порушуючи вимоги ст.ст. 1, 2, 10, 20 Закону України «Про міліцію», а також Присягу працівника органів внутрішніх справ України, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе та іншої фізичної особи, всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди державним інтересам у виді дискредитації правоохоронних органів та підриву авторитету органів виконавчої влади в особі Міністерства внутрішніх справ України та інтересам окремих громадян при наступних обставинах.

Так, 28 лютого 2015 року в період часу з 01 годин 00 хвилин по 04 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в приміщенні кафе «Дукат», розташованому за адресою: м. Слов'янськ, вул. Урицького, 65 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_7 втратила свій мобільний телефон моделі «НТС-500». Під час вказаного конфлікту у кафе був присутній знайомий останньої - ОСОБА_2, який, як співробітник правоохоронного органу запропонував їй знайти втрачений нею мобільний телефон, при цьому, вона вважала, що телефоном заволодів ОСОБА_1

Отримавши вказану інформацію ОСОБА_2, шляхом зловживання владою та своїм службовим становищем вирішив заволодіти грошовими коштами ОСОБА_1, повідомивши останньому неправдиву інформацію про те, що він як працівник міліції може притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності нібито за крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7

В денний час 28 лютого 2015 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір подзвонив ОСОБА_1 та повідомив його, що оскільки він незаконно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7, то повинен повернути телефон чи грошові кошти за нього, а в іншому разі він, як працівник правоохоронного органу притягне ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, на що останній не погодився.

В період часу з 28 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року, більш точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_2 знову зателефонував ОСОБА_1 на його мобільний телефон та висловив погрозу притягнення останнього до кримінальної відповідальності у разі якщо він не поверне телефон чи грошові кошти за нього, а також запропонував ОСОБА_1 прийти до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області для вирішення питання передачі компенсації за мобільний телефон, на що останній погодився.

02 березня 2015 року приблизно о 10 годині 05 хвилин ОСОБА_1 прибув до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Леніна, 30, після чого він пройшов до одного з кабінетів, розташованих на другому поверсі будівлі. Під час бесіди з ОСОБА_1 ОСОБА_2 висловив вимогу про передачу йому грошових коштів нібито у якості компенсації за втрачений телефон у сумі 9 тис. грн., погрожуючи в іншому разі притягнути його до кримінальної відповідальності.

Через кілька днів у березні 2015 року, точної дати та часу не встановлено, в денний час ОСОБА_2 прибув до гуртожитку, в якому мешкає ОСОБА_1, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, де в ході розмови з ОСОБА_1 повторно висловив йому вимогу про передачу грошей у сумі 9 тис. грн., в іншому випадку погрожуючи притягненням його до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_1 погодився.

13 березня 2015 року, у другій половині дня, точного часу не встановлено, ОСОБА_1 на телефону вимогу ОСОБА_2 прибув до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області розташованого за вищевказаною адресою, де перебуваючи в одному з кабінетів, розташованих на другому поверсі будівлі, ОСОБА_2 через те що ОСОБА_1 не виконав його вимог про передачу грошей, повторно висловив останньому вимогу про передачу вказаної суми грошей нібито у якості компенсації для ОСОБА_7, погрожуючи в іншому разі притягнути його до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 реально сприймаючи висловлювання ОСОБА_2 про притягнення його до кримінальної відповідальності та будучи впевненим, що у разі відмови від передачі йому вказаної суми грошей його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював. У зв'язку з чим він вимушено погодився передати ОСОБА_2 всю вищевказану суму та у якості частини необхідної суми передав йому гроші в розмірі 1 тис. грн., втім у подальшому усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_2 звернувся до правоохоронного органу із заявою про притягнення останнього до кримінальної відповідальності та дав згоду на участь у заходах спрямованих на його викриття.

20 березня 2015 року приблизно о 18 годині 40 хвилині ОСОБА_1 прибув до приміщення Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за вищевказаною адресою, де зустрівся з ОСОБА_2, який провів його у коридор на другому поверсі будівлі. Перебуваючи в приміщенні Слов'янського МВ біля кабінету № 013 ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші у сумі 9 тис. грн., вважаючи, що передає гроші за не притягнення його до кримінальної відповідальності, після чого останній був затриманий працівниками правоохоронного органу, а отримані ним кошти від ОСОБА_1 вилучені .

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України обвинувачений ОСОБА_2 викривається наступними доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 364 ч.1 КК України та суду пояснив, що він був прикомандирований у Донецьку область, але на роботу до правоохоронних органів Донецької області прийнятий не був. З 12 березня 2015 року він не працював і ніякої посади не обіймав, ніякі посадові інструкції не підписував. Він чекав наказу про призначення його на роботу у міський відділ міліції м. Слов»янська. В цей час він допомагав прикомандированим групам міліції в виявленні осіб, які були причетні до незаконних бандформувань, а також у виявленні вогнепальної зброї. Це все відбувалося на добровільній основі. У нього не було ніяких владних повноважень, ніяку посаду він в той час не обіймав. Він не міг самостійно вирішувати будь-які питання. В приміщенні Слов»янського МВ міліції він знаходився не на правовій підставі, робочого місця в нього не було, зброї не було, кабінету не було. З 12 березня 2015 року у нього, як працівника міліції, взагалі не було ніяких повноважень. До 12 березня 2015 року він працював старшим сержантом міліції батальйону «Київ-1» і до його обов»язків входило патрулювання міста.

Він у складі батальйону «Київ-1» приїхав до м. Слов»янська на початку липня місяця 2014 року і разом з іншими займався патрулюванням м. Слов»янська, був наділений владними повноваженнями.

28 лютого 2015 року він познайомився з ОСОБА_1 у кафе «Дукат», де вони відпочивали ще з одним працівником міліції. Вони були в тверезому стані, ОСОБА_1 у стані алкогольного сп»яніння. До цього з ОСОБА_1 знайомий не був. До нього підійшов охоронець кафе і повідомив, що його знайому ОСОБА_7 вдарив хлопець. Він вийшов у коридор і побачив ОСОБА_7 на підлозі, попросив викликати слідчу групу. Вона сказала, що її ударив хлопець і показала на хлопця, який стояв на вулиці. Він підійшов до того хлопця, хотів поговорити, але хлопець був неадекватним і він повернувся у приміщення кафе. Цей хлопець був ОСОБА_1 Він діяв як фізична особа, представником міліції він ОСОБА_1 не представлявся. Підійшла ОСОБА_7 і повідомила, що коли вона впала, у неї пропав мобільний телефон марки НТС-500 вартістю 2470 гривень, що становить 300 доларів США. Він запропонував ОСОБА_7 прийти завтра в міліцію, написати заяву про те, що її вдарили і зник телефон, але вона не прийшла, оскільки була субота. Хоча він думав, що вона звернулася з заявою до міліції. Він знайшов номер телефону ОСОБА_1, зателефонував йому, як знайомий ОСОБА_7, представився, як фізична особа. Він телефонував ОСОБА_1, оскільки той вдарив ОСОБА_7, більше нікого там не було, знайшли кришку від телефону і він вважав, що тільки ОСОБА_1 міг взяти телефон і попросив його про зустріч.

03 березня 2015 року ОСОБА_1 приїхав до відділу міліції, як він його і просив. Розмова між ними відбулася на вулиці протягом 5-7 хвилин, розмовляли про телефон, щоб ОСОБА_1 його повернув, але ОСОБА_1 сказав, що телефон не брав. Він запропонував ОСОБА_1 придбати для ОСОБА_7 телефон і все закінчити мирно, на що ОСОБА_1 погодився. Термін не обговорювали. Того дня ОСОБА_1 знаходився в міському відділі міліції всього 10 хвилин - з 10 години 05 хвилин до 10 години 15 хвилин в кабінеті № 09, де знаходиться карний розшук. В приміщення відділу міліції він з ОСОБА_1 не заходив. Через тиждень він зателефонував ОСОБА_1, той під»їхав до будівлі «Універсаму» разом зі своїм товаришем на машині стального кольору. Він дав ОСОБА_1 чек, де було вказано марку телефону. ОСОБА_1 зразу ж запропонував йому 15000 гривень за телефон і за моральну шкоду. Він відповів, що це багато, порадив сходити до магазину і дізнатися, скільки коштує новий телефон. В магазині «Алло» по вул. Леніна на замовлення такий телефон коштував 6500 гривень. Після повернення ОСОБА_1 з магазину, вони сіли в машину «ВАЗ-2112» і ОСОБА_1 повідомив його про вартість телефону - 6500 гривень, потім сказав, що моральна шкода 2500 гривень, а також квіти та цукерки. Він зателефонував ОСОБА_7 та повідомив її про це. ОСОБА_7 відповідала, що їй потрібно тільки гроші за телефон і відшкодування моральної шкоди, а квіти та цукерки вона не бажає. Він неодноразово казав ОСОБА_1, що якщо знайдеться телефон ОСОБА_7, то придбаний новий телефон, вони повернуть йому. Коли йшла мова про 15000 гривень, він не телефонував ОСОБА_7, оскільки вважав, що ця сума занадто велика. Потім ОСОБА_1 пропав і вони не бачилися тиждень. Він дійсно приїздив до ОСОБА_1 додому в період з 13 по 15 березня 2015 року разом з командированими працівниками міліції. Приїхали до гуртожитку, зайшли на верх, постукали в двері, вийшла мати ОСОБА_1 і повідомила, що самого ОСОБА_1 дома немає. Але ОСОБА_1 вийшов із своєї кімнати, з яким вони разом спустилися на балкон і поговорили. Ніяких погроз з його боку ОСОБА_1 ніколи не було. ОСОБА_1 сказав, що збирає гроші і потім подзвонить, щоб відшкодувати шкоду. Він приїздив до ОСОБА_1 з робітниками міліції, оскільки в нього немає автомобіля, але вони участі у розмові не приймали. Через два дні йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що може прийти до міського відділу і принести частину грошей. ОСОБА_1 в міліції зареєстрували, як відвідувача кабінету № 013, де він саме знаходився. ОСОБА_1 зайшов до нього в кабінет, повідомив, що приніс 1000 гривень, порахував та поклав гроші на стіл. Гроші залишилися на столі, вони вийшли з кабінету і ОСОБА_1 повідомив його, що через декілька днів зателефонує і передасть всю суму грошей. Після чого він поїхав, а хлопець, який був у цьому кабінеті, передав ОСОБА_7 1000 гривень. Після того дня він пішов на лікарняний і коли 20 березня 2015 року йому подзвонив ОСОБА_1 він ще хворів. Він сказав ОСОБА_1, щоб той пішов до відділу міліції, знайшов там старшого прикомандированого групи, ОСОБА_7 напише розписку, а ОСОБА_1 передасть гроші ОСОБА_10 ОСОБА_1 з цим погодився. Але спочатку ОСОБА_1 просив, щоб він під»їхав особисто і він погодився. Він зателефонував ОСОБА_7, заїхав за нею на машині, яку взяв у волонтерів і вони приїхали до відділу міліції, де їх чекав ОСОБА_1 ОСОБА_1 записався, як відвідувач 09 кабінету, вони всі піднялися на другий поверх, але кабінети 09 та 013 були зайняті і він попросив в кабінеті 02, щоб ОСОБА_7 зайшла, сіла за стіл та написала розписку. Оскільки сума, яку приніс ОСОБА_1 не була озвучена, але він сказав, що приніс суму за телефон, то вони вказували в розписці суму за телефон - 6000 гривень. В цей час, коли вони писали розписку, ОСОБА_1 був у коридорі. Він вийшов до нього в коридор, віддав йому розписку, а ОСОБА_1 передав йому гроші. Він порахував ці гроші і з»ясував, що там було на 1000 гривень більше, суму 1000 гривень він одразу повернув ОСОБА_1 Коли він попрощався з ОСОБА_1, та зайшов до кабінету і зрозумів, що ОСОБА_1 віддав йому всю суму грошей, а не тільки за телефон. Хотів, щоб ОСОБА_7 написала ще одну розписку і за спричинену моральну шкоду, але його затримали робітники СБУ. Гроші знаходилися у нього в кармані, оскільки він не встиг передати їх ОСОБА_7. На час повернення ним ОСОБА_1 1000 гривень, він знав, що у нього залишається 8000 гривень, але зразу цього не зрозумів. Гроші ОСОБА_7 передати не встиг, оскільки працівники СБУ зайшли до кабінету, його та працівника карного розшуку поклали на підлогу і наділи наручники. Після чого він не міг вільно пересуватися. Він звертався до слідчого Левандовського з проханням зателефонувати адвокату, але йому відмовили. Всю суму грошей, яку йому дав ОСОБА_1, він повинен був передати ОСОБА_7, ніякої домовленості про ці гроші між ними не було.

Він дійсно залишав ОСОБА_1 записку, але коли приїздив до нього додому сам. В записці він запрошував ОСОБА_1 зайти до міського відділу міліції, але двері не вибивали.

Зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що ОСОБА_10 знав про те, що її вдарив ОСОБА_1 і після цього у неї зник телефон. Він вважав, що гроші, які приніс йому ОСОБА_1, належали особисто ОСОБА_1

З ОСОБА_1 завжди зустрічався у цивільному одязі і не представлявся працівником міліції, також йому ніколи не погрожував. Казав, що у місті багато військових і міліції, які прикомандировані у місто і щоб він був обережним. Він сам не називав конкретну суму, яку ОСОБА_1 повинен був передати через нього ОСОБА_7. ОСОБА_1 сам ходив до магазину і цікавився вартістю телефону. ОСОБА_7 сама назвала суму, яку б бажала отримати у відшкодування моральної шкоди.

Він знаходився у приміщенні міського відділу міліції, оскільки чекав призначення на посаду, допомагав працівникам міліції. В нього ніяких конкретних обов»язків на той час не було. З 12 березня 2015 року його було звільнено, але він не був ознайомлений з будь-яким наказом про переведення на будь-яку посаду.

Після звільнення, займався допомогою працівникам міліції, оскільки знав місто Слов»янськ. На момент приїзду до м. Слов»янська в батальйоні «Київ-1» обіймав посаду командира відділення, займалися патрулюванням міста, виявляли зброю, виявляли осіб, які були причетні до бандформувань. Він немає ніякої посадової інструкції, з нею його не знайомили. Ніякими владними повноваженнями він не володіє. З 12 березня 2015 року був звільнений з органів міліції і з цієї дати знаходився в приміщенні Слов»янського МВ внутрішніх справ самовільно.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що при зустрічі з ОСОБА_1 28 лютого 2015 року в кафе «Дукат» він не повідомив ОСОБА_1 неправдиву інформацію про те, що він, як працівник міліції може притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності нібито за крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7, не представлявся працівником міліції, не висловлював погрози притягнення до кримінальної відповідальності у разі якщо потерпілий не поверне телефон чи грошові кошти за нього, не запрошував ОСОБА_1 прийти до приміщення Слов»янського МВ ГУМВС України в Донецькій області для вирішення питання передачі компенсації за мобільний телефон, не приїздив додому до ОСОБА_1 саме з метою висловлювання погроз притягнення до кримінальної відповідальності у разі, якщо він не поверне телефон чи грошові кошти за нього, не називав конкретну грошову суму, а саме 9000 гривен, яку потерпілий повинен був йому передати в сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення обвинуваченого такими, що не відповідають об»єктивній дійсності, оскільки вони цілком спростовуються зібраними по справі доказами, спростовуються показаннями потерпілого, а також свідка ОСОБА_7 в тому, що саме цей свідок визначила суму 9000 гривен, яку вона бажає отримати від потерпілого, тому суд розцінює ці показання, як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що приблизно 2-3 місяці тому назад, у другій половині ночі він знаходився у приміщенні кафе «Дукат» разом зі своєю кумою на ім»я - ОСОБА_8. Спиртні напої вживав, але перебував у нормальному стані. Коли вже уходив між ним та дівчиною на ім»я ОСОБА_7, яка є знайомою ОСОБА_2 і працює в цьому кафе адміністратором, виник конфлікт з приводу того, що він заборгував у кафе гроші. Під час конфлікту він штовхнув ОСОБА_7, вона впала на підлогу і сказала, що він заборгував 50 гривень, які він їй зразу віддав, вибачився та пішов додому. У ОСОБА_7 до нього претензій не було. Через деякий час йому зателефонували і сказали, що він узяв телефон, йому дзвонив ОСОБА_2 Він відповів, що нічого не брав і ліг спати. Наступного дня він прокинувся о 10 годині ранку, йому зателефонував працівник міліції -ОСОБА_11 та повідомив, що його розшукує ОСОБА_2 у зв»язку з тим, що він узяв у дівчини телефон. Він товаришує з ОСОБА_11 з дитинства. Він попросив дати його номер телефону ОСОБА_2, щоб поговорити. Він не був впевнений, що вночі йому дзвонив саме ОСОБА_2, він так вважає. О 12 годині того ж дня ОСОБА_2 зателефонував йому і став погрожувати, розмовляв на підвищених тонах і стверджував, що він забрав у дівчини телефон та повинен йти до міліції. ОСОБА_2 йому не представився. Стверджував, що він забрав у дівчини телефон коли її штовхнув. Через 2-3 дні ОСОБА_2 знову зателефонував і він пішов до нього у відділ міліції. ОСОБА_2 телефонував декілька днів і він, навіть виключав телефон, щоб не чути його погроз. Ініціатором їх спілкування і зустрічей завжди був ОСОБА_2 Вони зустрілися у приміщенні міського відділу міліції і ОСОБА_2 став вимагати у нього паспорт, провів на другий поверх в кабінет сектору ОБНОН. В кабінеті ОСОБА_2 сказав, що він повинен віддати телефон або гроші. Якщо не віддасть телефон або гроші, то у нього будуть неприємності - він відправить його служити у 95 бригаду або притягне до кримінальної відповідальності, оскільки є працівником міліції. Просив у нього гроші 9000 гривень. Спочатку ОСОБА_2 дав чеки на телефон, потім сказав, що треба подивитися в Інтернеті вартість телефону, ОСОБА_2 написав на аркуші паперу серію та модель телефону. Після цього він пішов. Він був згоден віддати гроші за телефон ще в перший день для того, щоб у нього не було неприємностей, щоб його не притягнули до кримінальної відповідальності за те, що він нібито вкрав телефон ОСОБА_7, хоча ніякого телефону він не брав. Після цього вони ще декілька разів зустрічалися з ОСОБА_2 протягом тижня. ОСОБА_2 приходив до нього додому з людьми, які були у військовій формі, зі зброєю за грошима, та казав, щоб він скоріше шукав гроші. Він не був присутнім, коли в нього у гуртожитку вибили двері, але зрозумів, що це зробив ОСОБА_2 з записки, яку той залишив. Коли це все відбувалося виходила його матір, а 4 чоловіка в масках забігали до гуртожитку. Але він не може з впевненістю стверджувати, що саме ОСОБА_2 і люди, які були з ним, вибили у них двері. Думає так, оскільки мати знайшла в кімнаті на підлозі записку, де було написано, щоб він негайно прибув до міліції.

Він віддав ОСОБА_2 1000 гривень в приміщенні міського відділу міліції. Робітники СБУ давали йому 1000 гривень, він відніс їх ОСОБА_2 та записав їхню розмову. Гроші приносив, щоб зафіксувати факт вимагання грошей ОСОБА_2 Гроші передавав в кабінеті, де розташовано відділення ОБНОН, там же проходили всі розмови між ними. Коли він приходив у відділ міліції, його записували у журнал. Коли ОСОБА_2 приходив до нього у гуртожиток, він йому погрожував, що притягне до кримінальної відповідальності за крадіжку телефону. В гуртожитку вибили двері, а також написали записку з погрозами на аркуші паперу, який був на стіні. Потім вони домовилися, що він привезе ще 8000 гривень і вони розходяться. Коли він привіз гроші, вони зустрілися з ОСОБА_2 біля міського відділу міліції, ОСОБА_2 був разом з дівчиною на ім»я ОСОБА_7, у якої з ним був конфлікт у кафе «Дукат». Він, ОСОБА_2 та дівчина на ім»я ОСОБА_7 зайшли на другий поверх відділу міліції, кабінет був зайнятий. ОСОБА_2 сказав їм почекати. Він віддав ОСОБА_2 гроші, а ОСОБА_2 передав йому розписку від імені ОСОБА_7, де було вказано, що вона претензій до нього не має. Ірина в момент передачі грошей присутня не була. Сам він знаходився біля кабінету ОБНОН. В розписці була вказана сума 6000 гривень. Він передав ОСОБА_2 9000 гривень, але ОСОБА_2 повернув йому 1000 гривень назад і сказав, що 1000 гривень він уже приніс минулого разу. Він не цікавився чому в розписці вказана сума 6000 гривень. Після цього ОСОБА_2 про гроші нічого не казав, претензій до нього вже не мав. До органів СБУ він звернувся після того, як йому в гуртожитку вибили двері, так як він переживав і боявся за себе. Він написав у СБУ заяву про те, що ОСОБА_2 вимагає гроші. В СБУ йому дали 1000 гривень і коли він поніс їх ОСОБА_2 у нього була техніка, яка прослуховує та записує. Гроші у сумі 9000 гривень дали йому також працівники СБУ. Він не цікавився чому сума 9000 гривень, оскільки 1000 гривень він уже ОСОБА_2 передав раніше. Після передачі грошей у сумі 1000 гривень він зустрівся з працівниками СБУ і віддав їм техніку. Він не пам»ятає про що саме розмовляв з ОСОБА_2, коли передавав гроші у сумі 1000 гривень. Він не казав ОСОБА_2, що за вирішення конфлікту готовий заплатити 15000 гривень. ОСОБА_2 казав йому, що необхідно повернути телефон ОСОБА_7, але він це заперечував. Чек на телефон ОСОБА_2 давав йому у приміщенні відділу міліції, на ньому була вказана марка телефону. Він перевірив вартість телефону - 6208 гривень. ОСОБА_2 казав, що якщо знайдеться телефон, то 3000 гривень він йому поверне. Коли він подивився вартість телефону, зателефонував ОСОБА_2 і той сказав, що ще 3000 гривень зверху. Він казав, що готовий передати ОСОБА_7 квіти і цукерки за те, що її штовхнув у кафе, але цього не зробив.

20 березня 2015 року з ранку ОСОБА_2 телефонував йому декілька разів, а потім він зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що зібрав усю суму грошей. ОСОБА_2 повідомив, що він захворів, попросив його йти до відділу міліції і передати гроші ОСОБА_10.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_1 в тій частині, що ОСОБА_2 повідомив його про те, що він є працівником міліції та може притягнути його до кримінальної відповідальності за крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7, особисто ініціював усі їх розмови по телефону та зустрічі, погрожував йому притягненням до кримінальної відповідальності, якщо він не поверне телефон або грошові кошти, призначав зустрічі саме в приміщенні відділу міліції, вимагав віддати паспорт, просив передати йому грошові кошти в сумі 9000 гривень, постійно телефонував йому, відвідував його за місцем мешкання з метою прискорити отримання грошових коштів у сукупності з іншими, зібраними по справі доказами, суд находить ці показання потерпілого правдивими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами, відповідають об»єктивній дійсності. Окрім того, як встановлено в судовому засіданні до вищезазначених подій обвинувачений та потерпілий знайомі не були, ніяких відносин між ними не було і , на думку суду, у потерпілого відсутні будь - які підстави для оговорення обвинуваченого. Також обвинувачений не посилається на наявність у потерпілого причин для його оговорення. Показання потерпілого підтверджуються показаннями свідків, письмовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 20 березня 2015 року в вечірній час, після 18 години він знаходився в своєму робочому кабінеті. До нього зайшов ОСОБА_2 з дівчиною і попросив надати місце, щоб написати розписку. Він надав їм лист паперу, ручку. Дівчина писала розписку, що отримала телефон. Кому вона писала розписку і який телефон, він не знає. Після чого ОСОБА_2 вийшов з розпискою, повернувся через хвилину - півтори вже без розписки. Коли ОСОБА_2 повернувся до кабінету, слідом за ним забігли люди в масках, поклали усих на підлогу і затримали. ОСОБА_2 при цьому не міг пересуватися або вийти з кабінету. Ці люди не представилися, представився тільки прокурор Неменущий О.В., ще був слідчий. Потім зробили особистий огляд його, ОСОБА_2, а дівчина не дала згоди на особистий огляд. Не пам»ятає ким представився ОСОБА_2 в момент затримання. Зразу при затриманні на нього та ОСОБА_2 наділи наручники. У ОСОБА_2 були виявлені та вилучені грошові кошти різними купюрами, суму він не пам»ятає. Що це були за гроші він не цікавився. Гроші у присутності понятих переписали, опечатали.

Йому не відомо яку посаду на той час займав ОСОБА_2, він бачив його у комуфляжній формі з емблемою МВС. Він та ОСОБА_2 познайомилися у липні 2014 року і ОСОБА_2 показував йому посвідчення працівника міліції, але яку саме посаду займав ОСОБА_2 він не знає. В день затримання ОСОБА_2 був у цивільному одязі. В самому відділі міліції він бачив ОСОБА_2 рідко, частіше бачив його у місті і біля відділу міліції. Влітку та восени ОСОБА_2 ходив у формі, а потім став носити цивільний одяг. У відділі міліції прикомандировані не працювали, тільки приходили за отриманням будь - якої інформації. Відділ міліції - це режимний об»єкт, діє пропускний режим.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_12 про події 20 березня 2015 року, суд вважає, що показання даного свідка підтверджують той факт, що ОСОБА_2 отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8000 гривен, і повернувшись до кабінету не намагався їх усі віддати ОСОБА_7, оскільки попросив написати її розписку тільки на отримання 6000 гривен. Вказані обставини, на думку суду, цілком спростовують ті ствердження обвинуваченого, що отримуючи гроші у ОСОБА_1, він діяв цілком в інтересах ОСОБА_7, яка сама, як пояснив обвинувачений, визначила суму грошей - 9000 гривен, яку бажає отримати від ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює в кафе-барі «Дукат». В березні місяці 2015 року в один з днів у них у кафе-барі знаходився раніше їй незнайомий ОСОБА_1, людей в цей час у кафе було небагато. Він не сплатив гроші, вона почала вимагати оплату, він її вдарив. Вона впала, вдарилася головою об стіну. У неї був у руках мобільний телефон. Вийшли дівчата, підняли її, а охоронець вивів з кафе-бару ОСОБА_1 на вулицю. Вона пішла до залу, її заспокоювали. Про те, що її вдарив ОСОБА_1 та пропав телефон вона розповіла ОСОБА_2, якого знала раніше і з ним спілкувалася. ОСОБА_2 та вона вийшли на вулицю і ОСОБА_1 попросив пробачення за те, що вдарив її. До правоохоронних органів з приводу зникнення телефону, вона не зверталася, думала, що ОСОБА_1 добровільно поверне їй телефон, хоча ОСОБА_2 радив звернутися до міліції. Оскільки крім неї та ОСОБА_1 в холі нікого не було, вона вирішила, що телефон взяв саме ОСОБА_1 ОСОБА_2 попросив її принести документи на телефон і пообіцяв його знайти. Ким на той час працював ОСОБА_2 вона не знає. ОСОБА_2 почав шукати телефон тому, що вона до нього звернулася. Наступного дня о 6 годині ранку на вулиці біля кафе «Дукат» сторож знайшов кришку від телефону, при її падінні панель телефону не могла відвалитися, оскільки телефон був у чехлі. Вона знала, що ОСОБА_2 працює у відділі міліції, але ким їй відомо не було. Вона звернулася до ОСОБА_2, як до працівника міліції і не поставила його до відома, що сама до міліції з заявою з цього приводу не зверталася. Наступного дня вона в приміщенні кафе передала ОСОБА_2 документи на мобільний телефон марки «НТС»- 500 - чек на придбання телефону, коробку та гарантійний талон. Вона дзвонила ОСОБА_2, цікавилася, але спочатку результатів не було. Потім протягом тижня їй зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_1 ходив до магазину, дізнався про вартість телефону і обіцяє повернути телефон або гроші.

У 20-х числах березня місяця 2015 року їй ОСОБА_1 передав 1000 гривень. Вона прийшла до відділу міліції і їй чоловік виніс ці гроші. Перед цим їй зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що треба підійти до відділу міліції, де їй повернуть 1000 гривень. Це було у вечірній час. Із приміщення відділу міліції вийшов незнайомий їй чоловік у цивільному одязі, спросив її ім»я та передав гроші. Оскільки цей чоловік вийшов з приміщення відділу міліції, а потім, передавши їй гроші, повернувся туди, то вона вважала, що це працівник відділу міліції. ОСОБА_2 сказав їй, що 1000 гривень, які передав ОСОБА_1- це частина грошей за телефон. 1000 гривень була - 5 купюр по 20 гривень, а інші купюри по 100 гривень. Ці гроші у неї не вилучили і вони у неї вдома. Потім ОСОБА_2 іноді ще телефонував їй і казав, що ОСОБА_1 передасть гроші. Вона особисто з ОСОБА_1 з приводу грошей не спілкувалася, з ним спілкувався ОСОБА_2, оскільки вона боялася ОСОБА_1, який її вдарив, а він людина агресивна. В один з днів, точну дату не пам»ятає, ОСОБА_2 зателефонував їй та сказав їхати до відділу міліції за грошима, які віддасть ОСОБА_1 Це було приблизно о 18 годині 30 хвилин. ОСОБА_2 не повідомив її чому саме потрібно їхати до міського відділу міліції. ОСОБА_2 заїхав за нею на машині і вони поїхали до відділу міліції. Біля будівлі відділу міліції їх чекав ОСОБА_1 і вони втрьох пройшли до приміщення. Не пам»ятає чи мав при собі ОСОБА_2 посвідчення працівника міліції і чи показував він його черговому. Вони разом піднялися на 2 чи 3 поверх, зайшли до кабінету разом з ОСОБА_2 щоб написати розписку ОСОБА_1, але яку суму грошей приніс ОСОБА_1, вона не знала. ОСОБА_1 казав про вартість телефону, відшкодування моральної шкоди, але точну суму не називав. В кабінеті знаходився працівник міліції, ОСОБА_1 залишився в коридорі. В кабінеті вона написала розписку про те, що ОСОБА_1 повернув їй гроші за телефон і вона не має до нього ніяких претензій. В розписці вона вказала суму 6000 гривень, оскільки точно не знала, скільки грошей приніс їй ОСОБА_1 ОСОБА_1 казав, що поверне гроші за телефон, відшкодує моральну шкоду, а також квіти та шампанське. Вона написала розписку, яку взяв ОСОБА_2 і вийшов у коридор. Через п»ять хвилин він повернувся до кабінету, сів на стілець і в цей час до кабінету зайшли люди з автоматами і в масках, затримали ОСОБА_2 ОСОБА_2 представився слідчому прокуратури працівником міліції і в нього було вилучено посвідчення працівника міліції. У ОСОБА_2 вилучили його особисті речі і гроші. ОСОБА_2 пояснив, що це гроші за телефон, які він повинен був їй передати. У ОСОБА_2 було вилучено 8000 гривень або 9000 гривень. ОСОБА_1 з самого початку домовлявся з ОСОБА_2 і тому гроші передав ОСОБА_2, а не їй. Вартість мобільного телефону 6000 - 6500 гривень.

Після затримання їх повезли до м. Краматорська. На неї був з боку працівників міліції психологічний тиск, але вона не знає хто саме з працівників міліції знаходився з нею в кабінеті в м. Краматорську.

З заявою до правоохоронних органів з приводу зникнення телефону вона звернулася через місяць. Зразу не звернулася, оскільки ОСОБА_1 обіцяв гроші і хотів вирішити все мирним шляхом. Звернулася вже після того, як працівники правоохоронних органів вилучили у ОСОБА_2 грошові кошти. На теперішній час з приводу зникнення телефону та того, що ОСОБА_1 вдарив її є її заява в міліції, її допитали як потерпілу, але справу ще не закінчено.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_7, суд приходить до переконання, що вказані показання цілком підтверджують той факт, що ОСОБА_2 представлявся працівником міліції, свідок сприймала його, як працівника міліції. Також свідок підтвердила той факт, що згідно розписки вона мала отримати грошові кошти у розмірі 6000 гривень за втрачений телефон, незважаючи на ту обставину, що обвинувачений, як встановлено в судовому засіданні, отримав від ОСОБА_1 20 березня 2015 року гроші у сумі 8000 гривень, що значно перевищує вартість телефону і суму, вказану ОСОБА_7 у розписці та не мав наміру 20 березня 2015 року, отримавши гроші від потерпілого у сумі 8000 гривень та повернувшись до кабінету, передати їх ОСОБА_7, оскільки вони були виявлені та вилучені у обвинуваченого при обшуку. Також пояснення вказаного свідка цілком спростовують показання обвинуваченого в тій частині, що сума 9000 гривень була визначена самою ОСОБА_7, оскільки сама свідок вказала, що їй не було відомо яку саму суму грошей готовий передати потерпілий, вона з ним не спілкувалася, бо боялася його та з самого початку потерпілий домовлявся з обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що в березні місяці 2015 року вона працювала у кафе- барі «Дукат» офіціантом. Була свідком конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, який агресивно себе поводив, вдарив ОСОБА_7, від чого та впала та вдарилася об стінку в холі. Телефон був у руці ОСОБА_7 Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що пропав телефон, але наступного дня вранці біля приміщення бару знайшли кришку від телефону.

Крім показань потерпілого, свідків провина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Із Протоколу огляду від 20 березня 2015 року вбачається, що суму 9000 (дев'ять тисяч) гривень складають грошові купюри у кількості 115 штук; 60 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень кожна з серіями та номерами: ЕЄ2617503; РД6261053; ЕЧ8495025; КЧ4051570; КС3723221; ЕХ6257850; РБ2736113; ЕЩ2172020; КУ4178296; ЕЦ1201807; ПИ6977334; РБ1475799; К33761560; ПГ0042438; ПЖ5731328; КГ1154363; ГТ1256602; КЛ6110799; КЧ3335953; ВЖ3202680; КУ2695256; КЕ5651881; КЯ7260240; ЗД8945290; РБ8822785; ЕД6568790; ПД6644813; ПЄ2570005; РБ5614941; КИ3811898; ЗА7699895; КЄ0070539; АБ0335267; ЕФ9027709; РА7755781; КЖ7288003; РЕ4749853; КИ4922144; ЗД8532675; КЕ3401063; П32707652; ЕИ9168131; ПД7637701; ВШ5043099; РЕ8176501; КК5579231; КН6450785; ПД2996845; ЕШ3028458; КЕ2814024; ПА 4732863; ПИ5406186; РЖ4690771; КК5751283; КП7552275; КЯ0873377; ПИ4752450; КТ0706395; ПБ0169708; ПГ5775107.

50 купюр номіналом 100 (сто) гривень кожна з серіями та номерами: 3X3297430; КЕ7884031; ВИ8835642; КЕ1026334; АВ0539251; ВЩ8303423; ЕЄ8870085; ЕЕ2127225; КИ7868432; МИ4459503; КА3758684; КК9238310; КР7478597; ЗБ1407525; КД1416557; МП6900905; МЕ7664860; КВ0387276; К38897325; КК8242874; МП4165434; МП4165421; ЕБ1511234; ВД9129008; МА0445697; ГЕ3847990; КГ0282287; КН8636377; 3X0502809; Е39718828; МД9183967; КЙ9202126; КЕ4600737; ГА3344080; ЕЮ0863193; ГХ6144673; ЗИ2234215; БМ0665484; БУ7272135; ВЮ4299849; ГЖ1810750; ГА4924756; ВФ2089406; К36008579; БР6004901; ЕЧ5443971; КС9605833; ГХ5347735; ЗИ6381994; 333806561.

5 купюр номіналом 200 (двісті) гривень кожна з серіями та номерами: ВЧ3859533; ЄЕ5581654; ВЕ6313265; ЗА7946511; ЄЧ8198294.

Під час огляду з вказаних грошових коштів виготовлені світлокопії на 29 аркушах формату А-4, на які поставили підписи заявник (свідок) ОСОБА_1 та поняті. Дані аркуші долучені до протоколу огляду в якості додатків.

У присутності понятих вищевказані грошові кошти передані заявнику (свідку) ОСОБА_1 для подальшого їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під передачу неправомірної вигоди, пов'язаної з вимаганням. (т.2, а.с. 22-52)

Із Протоколу обшуку від 20 березня 2015 року вбачається, що у ході проведення обшуку виявлено: телефон марки «Самсунг» «Duos» білого кольору на екрані мається пошкодження у вигляді тріщини IMEI НОМЕР_2 та IMEI НОМЕР_3 в телефоні мається сім-карта оператора «Life» з цифрами НОМЕР_4 батарея з телефона НОМЕР_5; телефон IPHONE модель A1387EMC2430FCCIDBCE-E2430A IC: НОМЕР_6 чорного кольору на якому маються пошкодження бокової рамки біля кнопок гучності; ключі від автомобіля з зламаним брилком ключ № ЕХЕМРТ, ключ: APECS № А1162201, ключ: APECS; водійське посвідчення НОМЕР_7 видане центром ДАІ1417 на ім'я ОСОБА_2; посвідчення працівника Органів внутрішніх справ України ЧИМ № 500130 на ім'я ОСОБА_2 видане 23 травня 2014 року дійсне до 23 травня 2018 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 2006 року випуску на ім'я ОСОБА_2 серія НОМЕР_9 виданий МВДАІ УМВС України в Чернівецькій області на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF; візитна карта Укргазбанк на ім'я ОСОБА_16; медична картка (довідка) Серії 12ЯЯЮ № 715103, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_2; обкладинка на службове посвідчення коричневого кольору з гербом МВС України; запальничка золотого кольору з квітками; сигарети KENT із шістю цигарками; чек АБ «Укргазбанк» про запит балансу від 27 червня 2014 року; грошові кошти банкнота 5 (п'ять гривень) Серія ПЕ1363333; банкнота 2 (дві гривні) Серія ЕИ 8354784; банкнота 2 (дві гривні) Серія КЕ 6708158; дріб'язок 7 монет по 10 копійок та 3 монети по 50 копійок; чек на придбання товару в магазині «АЛЛО» м. Словянськ, вул. Юних Комунарів, буд. № 88, чек № 628 на термінал HTC DESIRE 900 дата покупки 15 жовтня 2013 року ТОВ «АЛЛО»; чек Ощадбанку від 20 лютого 2015 року; картка «клубна-картка» Reebok 083886; картка картонна чорного кольору PRENSITI 107A BLACK; картка пластикова Перша фабрика піци № 0011; пластикова банківська картка Укргазбанк НОМЕР_10; виписка з Приватбанку № чека 10022015102723 від 10 лютого 2015 року; виписка з Приватбанку № чека 10022015103109 від 10 лютого 2015 року; Експрес-накладна № 59000083826191 від 24 листопада 2014 року; Зразок Рапорту на аркуші А-5 на ім'я начальника ГУ МВС України в м. Києві від ОСОБА_2; портмоне чорного кольору фірми Prensiti. Перелічені речі поміщені в пакет від сміття з контрольним талоном № 1 пакет опечатаний, на контрольному талоні розписались поняті, учасники.

40 (сорок) купюр по 50 гривень кожна з номерами та серіями: ЕЄ2617503; РД6261053; ЕЧ8495025; КЧ4051570; КС3723221; ЕХ6257850; РБ2736113; ЕЩ2172020; КУ4178296; ЕЦ1201807; ПИ6977334; РБ1475799; К33761560; ПГ0042438; ПЖ5731328; ГТ1256602; КЛ6110799; КЧ3335953; ВЖ3202680; КУ2695256; КЕ5651881; КЯ7260240; ЗД8945290; РБ8822785; ЕД6568790; ПД6644813; ПЄ2570005; КИ3811898; КЄ0070539; АБ0335267; ЕФ9027709; РА7755781; РЕ4749853; ЗД8532675; ПГ5775107; ИИ3811898; ИЖ 7288003; КУ4922144; РЛ7755781; ЗЛ7691855; РБ 5614941.

50 (п'ятдесят) купюр по 100 (сто) гривень кожна з номерами та серіями: 3X3297430; КЕ7884031; ВИ8835642; КЕ1026334; АВ0539251; ВЩ8303423; ЕЄ8870085; ЕЕ2127225; КИ7868432; МИ4459503; КА3758684; КК9238310; КР7478597; ЗБ1407525; КД1416557; МП6900905; МЕ7664860; КВ0387276; К38897325; КК8242874; МП4165434; МП4165421; ЕБ1511234; ВД9129008; МА0445697; ГЕ3847990; КГ0282287; КН8636377; 3X0502809; Е39718828; МД9183967; КЙ9202126; КЕ4600737; ГА3344080; ЕЮ0863193; ГХ6144673; ЗИ2234215; БМ0665484; БУ7272135; ВЮ4299849; ГЖ1810750; ГА4924756; ВФ2089406; К36008579; БР6004901; ЕЧ5443971; КС9605833; ГХ5347735; ЗИ6381994; 333806561.

5 купюр номіналом 200 (двісті) гривень кожна з серіями та номерами: ВЧ3859533; ЄЕ5581654; ВЕ6313265; ЗА7946511; ЄЧ8198294.

Вилучені грошові кошти поміщені в пакет для сміття з контрольним талоном № 2 пакет опечатаний, на контрольному талоні розписались учасники.

Крім того до Протоколу обшуку долучаються флеш носії у кількості 3 шт. MINI картки на 2GB та 8GB та 4GB. Дані флеш карти опечатані та додані до Протоколу обшуку з контрольним талоном № 3. (т.2, а.с. 56- 66 ), що повністю підтверджує показання обвинуваченого та потерпілого в тій частині, що 20 березня 2015 року ОСОБА_1 саме ОСОБА_2 передав грошові кошти у сумі 8000 гривен, які обвинуваченим потім були добровільно видані ( том 2 а.с. 56-63).

У відповідності до вимог ч.2 ст. 234 КПК України « Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді».

У відповідності до вимог ч.3 ст. 233 КПК України « Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов»язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов»язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтю 255 цього Кодексу».».

Як встановлено в судовому засіданні, 20 березня 2015 року дійсно відбулося безпосереднє переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_2 У зв»язку із необхідністю проведення невідкладних слідчих дій слідчий, до постановлення ухвали слідчого судді, о 19 годині 00 хвилин увійшов до кабінету 02, який знаходиться у приміщенні міського відділу міліції м.Слов»янська за адресою - Донецька область м. Слов»янськ вул. Леніна, 30 та здійснив обшук вказаного кабінету.

На підставі Ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2015 року «Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Галахова В.В. про дозвіл на обшук - задовольнити.

Надати дозвіл на проведення обшуку слідчими слідчої групи у кримінальному провадженні № 42015050000000137 від 19.03.2015 в приміщенні міського відділу міліції м. Слов'янськ, за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Леніна. 30, в службовому кабінеті №02. який розташований на другому поверсі, з метою відшукання і вилучення одержаної неправомірної вигоди службовими особами, грошових коштів, мобільних телефонів та сім-карток. а також інших джерел, що мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину та встановлення осіб, що його вчинили».

Тобто, на підставі вимог ч.3 ст. 233 КПК України слідчим суддею при вирішенні Клопотання слідчого від 23 березня 2015 року було зроблено обгрунтований висновок, що під час проведення обшуку дійсно були наявні підстави для проникнення до іншого володіння особи без ухвали слідчого судді у зв»язку з реальною загрозою знищення речових доказів ОСОБА_2, які мають суттєве значення по кримінальному провадженню.

У відповідності до вимог ст.94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - обшук, проведений 20 березня 2015 року в приміщенні міського відділу міліції м. Слов»янська за адресою - Донецька область м. Слов»янськ вул. Леніна, 30 в службовому кабінеті №02, який розташований на другому поверсі була проведена з додержанням вимог ст. 233-236 КПК України і будь-яких зауважень та доповнень щодо незаконності проведення цієї слідчої дії від учасників не надійшло.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обгрунтованого переконання, що Протокол обшуку від 20 березня 2015 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України і тому клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Мурадова А.Л. про визнання вказаного доказу - Протоколу обшуку від 20 березня 2015 року, недопустимим є безпідставним.

Із Протоколу огляду від 23 березня 2015 року вбачається, що в пакеті з контрольним талоном № 1 згідно протоколу обшуку, проведеного в приміщенні Слов'янського MB ГУМВС України в Донецькій області знаходиться:

частина аркушу розміром 17*14 см з записами виконаними шариковою ручкою синього кольору та простим олівцем з зразком рапорту;

відкрита пачка сигарет кент з 6 цигарками; запальничка кольорова;

3 (три) монети номіналом 50 (п'ятдесят) копійок України кожна; 7 (сім) монет номіналом 10 (десять) копійок України кожна; портмоне чорного кольору з написом «Prensity»;

медична довідка Серія 12ЯЯЮ № 715103 щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 видана 10.06.2014 госпіталем з поліклінікою ГУМВС з відклеєним фото;

шкіряна обкладинка для службового посвідчення з написом Міністерство внутрішніх справ та гербом МВС Україна темно-коричневого кольору з ланцюжком;

візитна картка на ім'я ОСОБА_18 начальника відділу роздрібних продажів відділення № 38 ПАТ АБ «Укргазбанк»;

картонна картка чорного кольору з надписом «Prensity» 20УА Black; if J клубна картка Reebok № 083886;

дисконтна картка «Первая фабрика пиццы» № 0091;

кредитка картка Укргазбанк НОМЕР_11 дійсна до 10.1 У;

службове посвідчення НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_2 рядового міліції батальйону патрульної служби міліції ОП «Київ-1» видане УКЗ ГУМВС України в м. Києві 23.05.2014 дійсне до 23.05.2018;

посвідчення водія НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_2, видане 29.10.2014 центром ДАІ 141 У;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen» «Golf» державний НОМЕР_8 2006 року випуску, сірого кольору, двигун 1595 см № шасі НОМЕР_14;

чек АБ «Укргазбанк» про здійснення банківської операції 2У.06.2014 у відділенні № 38;

чек «Ощадбанку» на суму 180 грн. від 28.02.2015;

чек Приватбанку № 10022015103109 на суму 500 грн. від 10.02.2015;

чек Приватбанку № 10022015102923 на суму 500 грн. від 10.02.2015; гарантійний талон на мобільний телефон НТС Desire 500 серійний

НОМЕР_15 дата придбання 15.10.2013 магазин TOB «АЛЛО» на 6 аркушах розміром 12,5*7,5 см на якому наклеєний чек № 628 від 15.10.2013 на суму 2444 грн. про придбання терміналу НТС Desire 500 IMEI НОМЕР_15 в TOB «АЛЛО» в м. Слов'янську по вул. Юних Комунарів, 88;

експрес-накладна «Нова Пошта» № 59000083826191 від 24.02.2014; грошові кошти: 1 (одна) купюра номіналом 5 (п'ять) гривень серійний

номер ПЕ1363333; 2 (дві) купюри номіналом 2 (дві) гривні з серійними номерами КЕ6У08158, ЕИ8354У89;

мобільний телефон білого кольору Samsung «Duos» модель: gt-el202, IMEI НОМЕР_16; IMEI НОМЕР_17, серійний № НОМЕР_21 на дві сім-картки в якому знаходиться одна сім-картка мобільного оператору «Лайф» з невідомим номером, на екрані мається пошкодження екрану у вигляді тріщини з лівого верхнього кута по правий нижній кут по діагоналі;

ключі від замка «APECS», один с синьою головкою з пластику, один з металевою головкою та ключ від автомобіля «Lexus» МРТ1340 з номером 12569 з брел ком «Lexus»;

мобільний телефон марки «іРпопе» Модель А138У ЕМС 2430 FCC ID:НОМЕР_19 ІС:НОМЕР_18, на телефоні маються технічні пошкодження, а саме пошкоджено бокову рамку біля кнопок гучності.

Зазначені вище речі упаковані та долучені до протоколу огляду в якості додатків. (т. 2, а.с. 73-75)

Із Протоколу огляду від 23 березня 2015 року вбачається, що предметом огляду є розписка від 20 березня 2015 року, встановлено, що дана розписка написана на білому аркуші формату А-4, зверху посередині аркуша мається запис «Расписка» з текстом; «Я ОСОБА_7, получила от ОСОБА_1 поживающего по АДРЕСА_3 Деньги в размере 6:000гр. В размере компинсации за мой мобильных телефон НТС 500 притензий не имею 20.03.2015г.» підтекстом мається підпис. На даному аркуші маються переломи від складення ( том 3 а.с.85). Вказана розписка свідка ОСОБА_7 підтверджує той факт, що дійсно свідок мала намір отримати компенсацію за мобільний телефон у розмірі 6000 гривен, а не суму 9000 гривен, яку без належних на те підстав отримав обвинувачений від ОСОБА_1

Також предметом огляду є грошові кошти у сумі 1000 гривень,та встановлено, що суму 1000 (одна тисяча) гривень складають грошові купюри у кількості 20 штук номіналом 50 (п'ятдесят) гривень кожна з серіями та номерами: КЕ3401063; ВШ5043009; ПД7637701; ЕИ19168131: ПЗ2707652: ПД2996845; КН6450785: КК5579231; РЕ8176501; ЕШ3028458: ПИ5406186; ПА4732863; КЕ2814024; РЖ4690771 ; КК5751283; КЯ087.3377; КП 17552275: ПИ4752450; КТ0706395; ПБ0169708.

Дані грошові кошти упаковані в пакет з контрольним талоном № 4 та долучені до протоколу огляду в якості додатків. Розписка долучена до протоколу огляду зазначеного вище кримінального провадження. (т.2, а.с. 83-85)

Із Протоколу отримання зразків для експертизи від 01 квітня 2015 року вбачається, що у ОСОБА_7 були отримані зразки рукописного тексту та особистого підпису. (т.2, а.с. 87-103)

Із Висновку судової почеркознавчої експертизи № 78 від 09 квітня 2015 року вбачається, що рукописний текст у розписці від 20.03.2015р. виконаний ОСОБА_7 14.04.1986р.н.

Підпис у розписці від 20.03.2015р. від імені ОСОБА_7 виконаний, ймовірно, самою ОСОБА_7 Ймовірна форма висновку пояснюється тим, що самий спірний підпис внаслідок того, що він виконаний простими розповсюдженими рухами, містять малий об'єм графічної інформації, частина виявлених співпадаючих ознак має невелику ідентифікаційну значимість та через, обмежений об'єм порівняльного матеріалу: повна відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_7 (т.2, а.с. 108-113)

Із Протоколу отримання зразків для експертизи від 02 квітня 2015 року вбачається, що у ОСОБА_2 були отримані зразки рукописного тексту та особистого підпису. (т.2, а.с. 116-125)

Із Висновку судової почеркознавчої експертизи № 77 від 11 квітня 2015 року вбачається, що рукописний текст у записці, яка була знайдена 13 березня 2015 року в приміщенні гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_22- матір»ю потерпілого та виконана на договорі залогу в нижній частині якого мається напис «Попробуй сегодня не появиться!» ( том 3 а.с. 21) виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.(т. 2, а.с. 128-133). Вказана обставина, на думку суду, цілком підтверджує пояснення потерпілого ОСОБА_1 в тій частині, що обвинувачений приїздив до нього додому з метою прискорити отримання грошових коштів та залишив записку погрозливого змісту.

Із Протоколу огляду документів від 15 травня 2015 року вбачається, що проведеним оглядом мобільного телефону марки «ІРnоnе», модель А1387 ЕМС 2430 FCC ID:НОМЕР_19 ІС:НОМЕР_6 встановлено наступне:

Даний телефон чорного кольору розміром 11,5*5,5*1 см на задній панелі якого мається срібне зображення логотипу «Apple» та напис «ІРnоnе» та зазначено модель А1387 ЕМС 2430 FCC ID:НОМЕР_19 ІС:НОМЕР_6. На телефоні маються технічні пошкодження, а саме пошкоджено бокову рамку біля кнопок гучності.

Натисканням на зображення «Сообщения» відобразився список повідомлень за період з 10.12.2014 по 21.03.2015. Переглядом даних повідомлень встановлено, що в телефоні мається історія переписки з номером НОМЕР_20, який відповідно до протоколу допиту ОСОБА_7 від 20.03.2015 належить їй. Переглядом історії вбачається, що переписка відбувалась протягом з 20.01 по 19.03. В ході перегляду історії переписки зроблено фотографії екрану телефону з історією переписки. Зображення виконано друкованим способом з текстовим пояснювальним написом «Додаток № 1 до протоколу огляду від 15.05.2015 Фото екрану історії переписки з номером НОМЕР_20», який роздрукований на принтері, підписаний слідчим та долучається до цього протоколу ( том 3 а.с. 135-146).

Із Протоколу огляду документів від 02 квітня 2015 року вбачається, що проведеним оглядом вказаного журналу встановлено наступне:

Журнал білого кольору, обкладинка якого обклеєна прозорим скотчем. На

передній частині журналу посередині зверху мається надпис виконаний

друкарським способом «КНИГА канцелярська», крім того рукописно підписана

«Журнал № 436 Обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до

Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста

Слов'янська та Слов'янського району)». В правому нижньому куті мається запис

«Почато 29.01.2015р. Закінчено « » 2015р».

На внутрішній стороні обкладинки зверху маються 10 граф «№ з/п; Дата та час доставляння, прибуття до ОВС; Прізвище, ім'я по батькові (без скорочення); поштова адреса місця фактичного проживання, реєстрації; Ким доставлено запрошено до ОВС (посада прізвище); Мета доставляння, прибуття; Час залишення ОВС, вжиті стосовно доставленої особи заходи (складено протокол, відібрано пояснення та ін.); наявність чи відсутність претензій до працівників міліції; Особистий підпис доставленого відвідувача, запрошеного; при необґрунтованому доставлянні підстава та час звільнення особи, а також посада, прізвище і підпис посад, особи».

Журнал прошитий ниткою білого кольору знизу зліва у двох місцях та скріплений на останньому аркуші гербовою печаткою «ДЛЯ ПАКЕТІВ Слов'янський міський відділ (з обслуговування міста Слов'янська та Слов'янського району). На останньому аркуші мається запис виконаний ручкою «В данном журнале прошито, пронумерова и скреплено печатью «№1» Славянского ГО 96 (девяносто шесть) листов Зам. начальника Славянского ГО п/п-к милиции (подпись) А.И. Мельник. Кожний аркуш журналу пронумерований у правому верхньому куті простим олівцем.

Оглядом аркушів журналу встановлено, що:

на аркуші № 37 мається запис «10; 10-30; ОСОБА_1; ул. Фрунзе 4/342; 09; виклик 10-15; нет; (підпис);

на аркуші 67 мається запис «87; 18-45; ОСОБА_1; ул. Фрунзе 4/42; 13; опрос»;

на аркуші 67 мається запис «88; 18-45; ОСОБА_7; ул. О. реву-ии 3/62; 13; опрос».

В ході огляду вказаних матеріалів виготовлені фотокопії на 5 аркушах формату А-4. Відповідність виготовлених копій засвідчена написами «З оригіналом згідно», підписами слідчого та відбитками печатки «Для пакетів Перший слідчий відділ СУ прокуратури Донецької області». (т.2, а.с.168-174)

Із Протоколу за результатами виконання Постанови від 20 березня 2015 року № 277т про проведення контролю за вчиненням злочину від 21 березня 2015 року вбачається, що «20.03.2015 близько 18 год. 00 хв. було розпочато контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки із використанням ідентифікованих (помічених) засобів, а саме грошових коштів у сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. у якості предмету неправомірної вигоди, що вимагається співробітниками МВС України ОСОБА_10 та ОСОБА_2, у громадянина України ОСОБА_1, що створить уяву про вчинення реального злочину з метою викриття протиправних намірів та дій вказаних осіб.

О 18 год. 40 хв., за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, громадянин ОСОБА_1 прибув до Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецької області (м. Слов'янськ, вул. Леніна, буд. 30), де зустрівся з ОСОБА_2, з метою вирішення питання щодо не притягнення його до відповідальності.

ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2, та ОСОБА_7 біля адміністративної будівлі Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецької області. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 після реєстрації в журналі відвідувачів в супроводі ОСОБА_2 піднялися на другий поверх лівого крила адміністративної будівлі міськвідділу, де знаходяться кабінети сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зайшли в службовий кабінет №002, а ОСОБА_1 залишився їх чекати в коридорі. Через кілька хвилин ОСОБА_2 вийшов з кабінету в коридор та запитав у ОСОБА_1 прізвище, ім'я та по батькові, після чого повернувся у вказаний кабінет до ОСОБА_7, а ОСОБА_1 продовжував чекати на нього в коридорі. Ще через деякий час ОСОБА_2 вийшов з кабінету та віддав ОСОБА_1 розписку ОСОБА_7 про відсутність з її боку претензій до ОСОБА_1В, який в свою чергу передав ОСОБА_2 9000 (дев'ять тисяч) грн. ОСОБА_2, отримавши грошові кошти, повернув ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. посилаючись на те, що напередодні вже отримав від нього (одну тисячу) 1000 грн. Після короткої розмови ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1, що він може бути вільним. ОСОБА_1 пішов до виходу з міськвідділу, а ОСОБА_2 повернувся до службового кабінету №002.

Вказаний факт отримання грошових коштів співробітником МВС України ОСОБА_2 зафіксовано за допомогою спеціальних технічних засобів шляхом здійснення аудіо та відеозапису зустрічі із громадянином ОСОБА_1 (т.4, а.с. 24-25, 26-33).

У відповідності до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності»

«Відповідно до ст. 190 КК України шахрайство -це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман( повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою ( недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов»язковості передачі їй майна або права на нього. Обов»язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього».

Обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Такими відомостями, на думку суду, є переконання потерпілого ОСОБА_1 обвинуваченим ОСОБА_2 про наявність у останнього, як працівника міліції, відповідних повноважень по вирішенню питання не притягнення зацікавленої особи - ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Таким чином, обман з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 у цьому випадку мав активний характер.

Також суд вважає, що умисні дії ОСОБА_2, а саме повідомлення ОСОБА_1 неправдивої інформації про те, що він, як працівник міліції може притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності нібито за крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7, повідомлення потерпілого, що оскільки він незаконно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7, то повинен повернути телефон чи грошові кошти за нього, а в іншому разі він притягне ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, висловлювання погроз притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у разі якщо він не поверне телефон чи грошові кошти за нього, а також неодноразові пропозиції ОСОБА_1 прийти до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області для вирішення питання передачі компенсації за мобільний телефон, висловлювання вимоги про передачу йому грошових коштів нібито у якості компенсації за втрачений телефон у сумі 9 тис. грн., погрожуючи в іншому разі притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а також неодноразові запрошення до приміщення відділу міліції призвели до помилки ОСОБА_1 щодо вигідності передачі ОСОБА_2 грошових коштів та була причиною добровільної передачі їх обвинуваченому.

Обов»язкова ознака шахрайства- це добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Таким чином, суд приходить до обгрунтованого переконання, що характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_2 створили такі умови та обстановку, за яких потерпілий ОСОБА_1 змушений був погодитися на передачу грошових коштів, щоб уникнути, як він вважав кримінальної відповідальності за нібито вкрадений ним мобільний телефон, тобто в цьому випадку обман потерпілого обвинуваченим було тією необхідною дією, що перебуває у причинному зв»язку з наслідком

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим вірно кваліфіковано за ст. 190 ч.1 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство).

Також органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної особи використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у виді дискредитації правоохоронних органів та підриву авторитету органів виконавчої влади в особі Міністерства внутрішніх справ України та інтересам окремих громадян.

Об»єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 364 КК України складають зловживання владою або зловживання службовим становищем.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Обвинувачення ОСОБА_2 визначено за ознаками двох форм об'єктивної сторони диспозиції ч.1 ст. 364 КК України як використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що безумовно передбачає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям нею певної посади чи здійсненням певної службової діяльності. На з'ясування цих обставин при розгляді справ вказаної категорії орієнтує суди п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», а також службового становища й кола повноважень особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, мотиву, мети і характеру вчинених дій, їх зв'язку зі службовим становищем зазначеної особи та наслідками, що настали. При цьому, суди зобов'язані вимагати від органів досудового розслідування долучення до матеріалів кримінальних справ копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що розкривають характер повноважень службової особи.

Вирішення питання про визнання особи суб»єктом службового злочину припускає ретельне вивчення органами досудового слідства та судом тих нормативних актів, відомчих наказів, розпоряджень, інструкцій, статутів, положень та інших документів, що дозволяють визначити коло службових обов»язків винного, характер та обсяг тих повноважень, якими він наділений у зв»язку з обійманням певної посади чи здійсненням відповідної діяльності.

Звідси випливає висновок, що службовою особою і, отже, суб»єктом злочину у сфері службової діяльності є особа не у зв»язку із заняттям певної посади, а у зв»язку з вчиненням певних дій, характер і зміст яких визначається покладеними на цю особу конкретними обов»язками, зумовленими такою посадою.

Крім того, повноваження та обов»язки особи повинні бути оформлені письмово.

Однак, органом досудового розслідування не надано суду переконливих доказів того, що ОСОБА_2 був оформлений наказом на посаду, займаючи яку він виконував функції посадової особи або що він мав доручення тимчасово виконувати такі функції.

Зловживання владою - це умисне вчинення службовою особою, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, діяння з використанням своїх повноважень, якими вона наділена на підставі законів та інших нормативно-правових актів всупереч інтересам служби.

Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою.

Зловживання владою або службовим становищем передбачають наявність взаємозв»язку між службовим становищем винного та його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності.

При цьому службовою особою визнається особа не у зв»язку із обійманням нею певної посади, а у зв»язку із вчиненням нею певних дій, характер і зміст яких обумовлюється покладенням на особу конкретних обов»язків, обумовлених цією посадою.

В судовому засіданні встановлено, що Наказом ГУМВС України в м. Києві № 394 о/с від 16 травня 2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду міліціонера взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київ-1» та йому присвоєно спеціальне звання рядового міліції ( том 3 а.с.42).

08 жовтня 2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слов'янському району реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області змінено прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внесено Актовий запис № 10 від 08 жовтня 2014 року ( том 3 а.с.54-56).

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 2068 о/с від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання старшого сержанта міліції.

Наказом ГУМВС України в м. Києві № 181 о/с від 10 березня 2015року відрядити в розпорядження Головного управління МВС України в Донецькій області старшого сержанта міліції ОСОБА_2, звільнивши його з посади міліціонера взводу №1 роти №2 батальону патрульної служби міліції особливого призначення «Київ-1» Головного управління, з 12 березня 2015 року ( том 3 а.с.43).

Із повідомлення Управління кадрового забезпечення Головного Управління МВС України в Київській області МВС України № 3/вх. 3616 від 12 травня 2015 року вбачається, що « згідно обліків Управління кадрового забезпечення Головного управління ОСОБА_2 ( до зміни ім»я та призвища ОСОБА_2) не значиться» ( том 3 а.с.45).

Із повідомлення Управління кадрового забезпечення Головного Управління МВС України в Київській області МВС України № 14/303 доп від 28 квітня 2015 року вбачається, що старший сержант міліції ОСОБА_2 наказом Головного управління від 10 березня 2015 року № 181 о/с відряджений на підставі листа від 05 лютого 2015 року № 10/ 560 у розпорядження Головного управління МВС України в Донецькій області для подальшого проходження служби, з 12 березня 2015 року. Станом на теперішній час старший сержант міліції ОСОБА_2 не є працівником Головного управління МВС України в м. Києві, його особова справа знаходиться в сховищі управління кадрового забезпечення Головного управління ( том 3 а.с.75).

Із повідомлення Управління кадрового забезпечення Головного Управління МВС України в Донецькій області МВС України № 10/ 2087 від 23 квітня 2015 року вбачається, що особова справа ОСОБА_2 до ГУМВС України в Донецькій області не надходила у зв»язку з чим надати матеріали щодо проходження його служби в ОВС не є можливим ( том 3 а.с.46).

Таким чином, на момент вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_2 не обіймав будь-якої посади в органах внутрішніх справ, а, тому не мав певних організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень, тобто не був посадовою особою.

Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Працівник правоохоронного органу саме за своїми функціональними та посадовими ознаками відноситься до представників влади, тобто згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК є службовою особою та є суб'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Беручи певні обов'язки й отримуючи пов'язані з ними права, особа укладає з державою своєрідну угоду про те, що вона зобов'язується безумовно виконувати обов'язки і правильно користуватися правами. Така угода може мати умовну форму контракту, трудового договору, ознайомлення з наказом про призначення на посаду.

Таким чином, залучаючи особу до кримінальної відповідальності за вчинення службового злочину, в процесуальних документах має бути чітко зазначено, до якої категорії службових осіб віднесено особу в зв»язку з досконалим їй діянням:- посадової особи на підприємстві або особи, що здійснює функції представника влади;- злочин пов»язаний з виконанням винним організаційно - розпорядчих або адміністративно - господарських обов»язків;- займала особа посаду на постійній або тимчасовій основі або ж діяла за спеціальним дорученням.

Посилання органу обвинувачення на порушення ОСОБА_2 вимог ст.ст. 1, 2, 10, 20 Закону України «Про міліцію», ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також Присяги працівника органів внутрішніх справ України, як загальних правових норм функціонування правоохоронного органу, само по собі не є використанням наданих владних повноважень всупереч інтересам служби.

Підставою для покладення на особу обов»язків виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарчі обов»язки має бути наявність у неї трудових чи договірних правовідносин із відповідними підприємствами, установами, організаціями, або ж покладання на особу таких обов»язків з наділенням її певними правами за рішенням суду у випадках, передбачених законом. При цьому, згідно з абз. 5 п.1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року №5 зазначені функції чи обов»язки мають бути покладені на неї правомочним органом або правомочною особою, у постанові не говориться про можливість покладання на особу виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно - господарських обов»язків ( функцій) безпосередньо законом, а тому особи, які вчиняють на підставі закону ( уповноважені законом) дії, які за своїми об»єктивними ознаками ( за змістом) співпадають з діями, які вчиняються службовими особами, визнаватись службовими не можуть.

Тому посилання органу досудового розслідування на ту обставину, що ОСОБА_2 є службовою особою тільки у відповідності до Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є безпідставним та не ґрунтується на законі.

Із матеріалів справи не вбачається використання ОСОБА_2 влади чи службового становища, всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги законів, нормативних актів і посадових інструкцій, що регулюють його дії в зазначеній ситуації як службової особи і працівника правоохоронного органу.

В Обвинувальному акті не конкретизовано, які саме функції - представника влади чи організаційно - розпорядчі виконував ОСОБА_2

Службові особи, наведені в п.1 примітки до ст. 364 КК України, згідно з якою до службових належать особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції: а) представників влади чи обіймають на підприємствах, в установах або організаціях державної або комунальної власності посади, пов»язані з виконанням б) організаційно - розпорядчих обов»язків; в) адміністративно - господарських обов»язків; г) виконують зазначені обов»язки за спеціальним повноваженням.

При кримінально-правовій оцінці діяння, вчиненого ОСОБА_2 суд передусім виходить із головного об'єкта посягання, визначившись із метою, мотивом злочинного діяння, спрямуванням основних зусиль винного та врахувавши законодавчо встановлені ознаки відповідного злочину. При цьому, способом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 був саме обман останнього щодо можливості використання владних або службових повноважень працівником правоохоронного органу, якими не був наділений ОСОБА_2

При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364 Кримінального Кодексу, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду зі свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду.

Фактичних даних на підтвердження використання конкретних владних повноважень або службового становища ОСОБА_2 органами обвинувачення до суду не надано.

Дії ОСОБА_2 не були зумовлені його службовим становищем і пов'язані з його владними чи службовими повноваженнями, у зв»язку з чим мають бути кваліфіковані лише за статтею КК України, що передбачає відповідальність за злочин проти власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ст. 190 КК України та помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 364 КК України лише тому, що він діяв як службова особа.

Отже, матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_2, не був наділений правом приймати рішення по суті питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, не мав впливу на службових осіб, до кола повноважень яких воно входило. Наміру передавати отримані від ОСОБА_1 гроші службовим особам правоохоронних органів ОСОБА_2 не мав.

Обов»язкової ознакою об»єктивної сторони службових злочинів з матеріальним складом є причинний зв»язок між допущеним службовою особою порушенням службових обов»язків та наслідками, що внаслідок цього настали. Для її наявності необхідно встановити, які службові обов»язки покладені на службову особу, були нею порушені, чи передувало це порушення настанню істотної шкоди або тяжких наслідків, чи створювало воно реальну можливість заподіяння цих наслідків; чи виявилося необхідною умовою їх настання і чи викликало з неминучістю їх настання у даному конкретному випадку.

Крім того, оскільки ОСОБА_2 інкриміновано те, що він за вказаних вище обставин фактично незаконно заволодів грошима в сумі 9 тис. грн., то відповідно до примітки 3 до ст. 364 КК України, спричинена ним шкода не може бути розцінена як істотна.

Не вбачається також причинного зв'язку між діянням, вчиненим ОСОБА_2 і настанням одночасно наслідків у вигляді немайнової шкоди органу виконавчої влади в особі Міністерства внутрішніх справ України та майнової шкоди ОСОБА_1

За наявності таких встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Суд вважає недопустимим обвинувальний уклін при вирішенні питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого ОСОБА_2. Всі сумніви відносно доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збору додаткових доказів вичерпані, суд зобов»язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, суд вважає, що відносно ОСОБА_2 слід постановити виправдувальний вирок за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.1 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризующих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до злочинів невеликої тяжкості, характер, ступінь його суспільної небезпеки , дані про особу обвинуваченого.

Обставин, що пом»якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України - при судовому розгляді справи не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України - при судовому розгляді справи не встановлено.

Згідно роз»яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом»якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.2 «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини,неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, задовільно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні неповнолітню дитину, суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі, однак, в мінімальних межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно Довідки Науково- дослідного експертно- криміналістичного центру Головного Управління МВС України в Донецькій області витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи за висновком № 78 від 09 квітня 2015 року проведеної в кримінальному провадженні № 4201505050000000137 складають 768 грн 00 коп ( том 2 а.с. 113 ).

Згідно Довідки Науково- дослідного експертно- криміналістичного центру Головного Управління МВС України в Донецькій області витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи за висновком № 77 від 11 квітня 2015 року проведеної в кримінальному провадженні № 4201505050000000137 складають 614 грн 40 коп ( том 2 а.с. 133 ).

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази по справі: вилучені в ході обшуків, проведених 20 березня 2015 року в службовому кабінеті №02 Слов»янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та в номері №308 готелю «Україна»

-частина аркушу розміром 17*14 см з записами виконаними шариковою ручкою синього кольору та простим олівцем з зразком рапорту;

- шкіряна обкладинка для службового посвідчення з написом Міністерство внутрішніх справ та гербом МВС Україна темно-коричневого кольору з ланцюжком;

- службове посвідчення НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_2 рядового міліції батальйону патрульної служби міліції ОП «Київ-1» видане УКЗ ГУМВС України в м. Києві 23.05.2014 дійсне до 23.05.2018;

- гарантійний талон на мобільний телефон НТС Desire 500 серійний НОМЕР_15 дата придбання 15.10.2013 магазин TOB «АЛЛО» на 6 аркушах розміром 12,5*7,5 см на якому наклеєний чек № 628 від 15.10.2013 на суму 2444 грн. про придбання терміналу НТС Desire 500 ІМЕІ НОМЕР_15 в TOB «АЛЛО» в м. Слов'янську по вул. Юних Комунарів, 88;

40 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень, 50 купюр номіналом 100 (сто) гривень, 5 купюр номіналом 200 (двісті) гривень на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень, які опечатані при обшуку з контрольним талоном № 2;

20 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень, які опечатані при огляді з контрольним талоном № 4, залучені до матеріалів кримінального провадження № 4201505050000000137 від 19 березня 2015 року на підставі Постанови слідчого від 21 березня 2015 року та Постанови слідчого від 17 червня 2015 року, що зберігаються в матеріалах Кримінального провадження № 4201505050000000137 від 21 березня 2015 року ( том 2 а.с. 78-79) - після набуття вироком чинності у відповідності до п.7 ч.9 ст. 100 КПК України - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речові докази по справі: вилучені в ході обшуку, проведеного 20 березня 2015 року в службовому кабінеті №02 Слов»янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області мобільний телефон білого кольору Samsung «Duos» модель: gt-el202, ІМЕІ НОМЕР_16; ІМЕІ НОМЕР_17, серійний № НОМЕР_21 на дві сім-картки в якому знаходиться одна сім-картка мобільного оператору «Лайф» з невідомим номером, на екрані мається пошкодження екрану у вигляді тріщини з лівого верхнього кута по правий нижній кут по діагоналі; мобільний телефон марки «іPnone» Модель А1387 ЕМС 2430 FCC ID:НОМЕР_19 ІС:НОМЕР_6, на телефоні маються технічні пошкодження, а саме пошкоджено бокову рамку біля кнопок гучності, залучені до матеріалів кримінального провадження № 4201505050000000137 від 19 березня 2015 року на підставі Постанови слідчого від 21 березня 2015 року та Постанови слідчого від 17 червня 2015 року, що зберігаються в матеріалах Кримінального провадження № 4201505050000000137 від 21 березня 2015 року ( том 2 а.с. 78-79) - після набуття вироком чинності у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України - повернути ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 у пред»явленому обвинуваченні за ст. 364 ч.1 КК України визнати невинуватим і виправдати.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді обмеження волі на строк один рік з відбуванням покарання у виправному центрі.

Початок строку відбуття покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_2 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_2 - « домашній арешт» до набрання вироком чинності, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, не працюючого, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2, фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_1 на користь держави витрати по проведенню Науково- дослідним експертно- криміналістичним центром Головного Управління МВС України в Донецькій області на проведення судової почеркознавчої експертизи за висновком № 78 від 09 квітня 2015 року проведеної в кримінальному провадженні № 4201505050000000137 - 768 грн 00 коп та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи за висновком № 77 від 11 квітня 2015 року проведеної в кримінальному провадженні № 4201505050000000137 - 614 грн 40 коп, а всього 1382 грн. 40 коп. ( одна тисяча триста вісімдесят дві гривни 40 коп).

Речові докази по справі: вилучені в ході обшуку, проведеного 20 березня 2015 року в службовому кабінеті №02 Слов»янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та в номері №308 готелю «Україна»

-частина аркушу розміром 17*14 см з записами виконаними шариковою ручкою синього кольору та простим олівцем з зразком рапорту;

- шкіряна обкладинка для службового посвідчення з написом Міністерство внутрішніх справ та гербом МВС Україна темно-коричневого кольору з ланцюжком;

- службове посвідчення НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_2 рядового міліції батальйону патрульної служби міліції ОП «Київ-1» видане УКЗ ГУМВС України в м. Києві 23.05.2014 дійсне до 23.05.2018;

- гарантійний талон на мобільний телефон НТС Desire 500 серійний НОМЕР_15 дата придбання 15.10.2013 магазин TOB «АЛЛО» на 6 аркушах розміром 12,5*7,5 см на якому наклеєний чек № 628 від 15.10.2013 на суму 2444 грн. про придбання терміналу НТС Desire 500 ІМЕІ НОМЕР_15 в TOB «АЛЛО» в м. Слов'янську по вул. Юних Комунарів, 88;

40 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень, 50 купюр номіналом 100 (сто) гривень, 5 купюр номіналом 200 (двісті) гривень на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень, які опечатані при обшуку з контрольним талоном № 2;

20 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень, які опечатані при огляді з контрольним талоном № 4, залучені до матеріалів кримінального провадження № 4201505050000000137 від 19 березня 2015 року на підставі Постанови слідчого від 21 березня 2015 року та Постанови слідчого від 17 червня 2015 року, що зберігаються в матеріалах Кримінального провадження № 4201505050000000137 від 21 березня 2015 року ( том 2 а.с. 78-79) - у відповідності до п.7 ч.9 ст. 100 КПК України - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речові докази по справі: вилучені в ході обшуку, проведеного 20 березня 2015 року в службовому кабінеті №02 Слов»янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області мобільний телефон білого кольору Samsung «Duos» модель: gt-el202, ІМЕІ НОМЕР_16; ІМЕІ НОМЕР_17, серійний № НОМЕР_21 на дві сім-картки в якому знаходиться одна сім-картка мобільного оператору «Лайф» з невідомим номером, на екрані мається пошкодження екрану у вигляді тріщини з лівого верхнього кута по правий нижній кут по діагоналі; мобільний телефон марки «іPnone» Модель А1387 ЕМС 2430 FCC ID:НОМЕР_19 ІС:НОМЕР_6, на телефоні маються технічні пошкодження, а саме пошкоджено бокову рамку біля кнопок гучності, залучені до матеріалів кримінального провадження № 4201505050000000137 від 19 березня 2015 року на підставі Постанови слідчого від 21 березня 2015 року та Постанови слідчого від 17 червня 2015 року, що зберігаються в матеріалах Кримінального провадження № 4201505050000000137 від 21 березня 2015 року ( том 2 а.с. 78-79) - у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України - повернути ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий: суддя

Слов'янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.