Рішення № 53595014, 18.11.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/9861/15-ц

Номер провадження №2/243/5190/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е мУ к р а ї н и

(заочне)

«18 » листопада 2015 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чернишова Ю.В.

при секретаріБілоусовіД.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ДП «Артемвугілля», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначила , що з 19 лютого 2007 року перебував з відповідачем у трудових відносинах. Заборгованість по заробітній платі на момент звернення до суду складає згідно довідки №345 від 22 вересня 2015 року 7541 грн. 47 коп. Заборгованість по заробітній платі утворилася в період: серпень 2014 року2238 грн. 23 коп., вересень 2014 року522 грн. 08 коп., жовтень 2014 року - 1672 грн. 02 коп., листопад 2014 року3109 грн. 14 коп.

У звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати сума заборгованості відповідно до Закону України № 2050 -111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 рокупідлягає компенсації: серпень 2014 року1163 грн. 88 коп., вересень 2014 року - 255 грн. 82 коп., жовтень 2014 року752 грн. 41 коп., листопад 2014 року1305 грн. 84 коп.

У добровільному порядку відповідач відмовляється виплатити їй заробітну плату, мотивуючи тим, що на підприємстві відсутні грошові кошти. Вважає, що відсутність грошових коштів на підприємстві не звільняє відповідача від обовязку виплачувати їй заробітну плату та відшкодувати збитки. При цьому, не виплативши їй своєчасно належні суми, відповідач порушив законні права позивача, заподіявши їй тим самим моральну шкоду. Моральна шкода, виявилася у тому, що це позбавило ОСОБА_1 можливості придбати речі першої необхідності, своєчасно проводити виплати коштів за навчання в університеті. У звязку з чим порушився нормальний уклад життя позивача. Моральна шкода, заподіяна відповідачем шляхом порушення законних прав позивача складає 5000 грн., що є для позивача значним збитком.

Просить суд стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року у сумі 7541 грн. 47 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати у сумі 3477 грн. 95 коп., у відшкодування моральної шкоди5000 грн. , а також витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не зявилася , надала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.14).

Представник відповідача ДП «Артемвугілля» в судове засідання не з'явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 19,21,,22).

Відповідно дост. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 19.02.2007 року та по теперішній час працює у відповідача ДП «Артемвугілля», що підтверджується сторінками трудової книжки БТ 1 № 9233740( а.с. 8-11)., а також наказом ДП «Артемвугілля» № 104 від 19.02.2007 року ( а.с. 6)

З серпня 2014 року ДП «Артемвугілля» припинило виплачувати працівникам заробітну плату.

За період часу з серпня 2014 року по листопад 2014 року включно заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем склала 7541 гривень 47 коп., згідно Довідки № 345 від 22.09. 2015 року ( а.с. 13). З огляду на вищевикладене, вбачається, що ця обставина визнається відповідачем, між сторонами відсутній спір з приводу розміру заборгованості по заробітній платі, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

У відповідності до ч.1ст. 94 КЗпП України« Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Згідност. 115 КЗпП Українизаробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Згідно зст. 2 Закону України «Про оплату праці»основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини шостоїстатті 95 Кодексу законів про працю України, статей33,34 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 рокузаходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Положеннямстатті 34 Закону України «Про оплату праці»передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями1,звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати ( грошового забезпечення тощо).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у звязку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із розяснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, повязаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у звязку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зіст. 33 Закону України «Про оплату праці»між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно доЗакону України « Про індексацію грошових доходів населення»і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663( з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків ( величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у звязку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зіст. 34 Закону України «Про оплату праці»і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427( зі змінами, внесеними Постановою від 23 квітня 1999 року №692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати ( проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно дозвязку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Однак, в судове засідання позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження виплати їй заборгованості по заробітній плати за період часу з серпня 2014 року по листопад 2014 року включно.

Також позивачем ОСОБА_1 у порушення вимогст. 60 ЦПК Українине надано суду даних про відмову власника або уповноваженого ним органу - Державного підприємства «Артемвугілля» у виплаті компенсації.

Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3477 гривень 95 коп в звязку з порушенням строків її виплати задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення судового збору та витрат понесених позивачем на правову допомогу., суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1статті 79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ст.4 Закону УкраїниПро судовий збір, за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати

Згідно з ч.3ст. 88 ЦПК України„ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У звязку з чим, з відповідачаДержавного підприємства «Артемвугілля», на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі487 грн. 20 коп. за вимоги майнового характеру

Що стосується відшкодування витрат у розмірі 1000 гривень, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті 84 ЦПК Українивитрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За ч. 3ст. 79 ЦПК Українидо витрат, повязаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до п.47Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»

-Право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/ 2013).

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі 111Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-У1 «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-У1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору ( статті12,42,56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року № 4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»

Так,Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-IY «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також данні щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Оскільки позивачем не були документально підтверджені понесені нею витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривень, не надані розрахунки вказаних витрат, суд позбавлений можливості визначити розмір компенсації за надання правової допомоги, а тому у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити через їх недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст.115,237-1 КЗпП України,ст. 23 ЦК України, Законом УкраїниПро оплату праці,Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13Про практику застосування судами законодавства про оплату праці,Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом УкраїниПро судовий збір, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля», яке розташоване за адресою: 84130 Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66 код ЄДРПОУ 32270533, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 , уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої адресою: вул. Джанкойська, 23 м. Горлівка, Донецької області , мешкаючої за адресою : вул. Пушкінська, 297/9 м. Костянтинівка , Донецької області заборгованість по заробітній плати в розмірі 7 541 грн. 47 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. 00 коп.,

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля», яке розташоване за адресою: 84130 Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66 код ЄДРПОУ 32270533, на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - Слов'янське УК (Слов'янськ), код отримувача - 37803368, МФО - 834016, кодкласифікації доходів бюджету- 22030001 судовий збір у сумі487 ,20 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Словянського міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_2