Ухвала суду № 53592, 01.06.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

01.06.06 Справа № 5/12-А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Закарпатліс”, м.Ужгород № 49 від 16.03.2006р. та Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород № 7800/9/10 від 03.04.2006р.

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2006р.

у справі № 5/12-А

за позовом Закритого акціонерного товариства „Закарпатліс”, м.Ужгород

до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.10.2005р. № 0006342341/0 (2552/23-0/20455211/21642), № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644), № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) та від 30.12.2005р. № 0006342341/1 (4264/23-0/20455211/27573), № 0006362341/1 (4263/23-0/20455211/27572), № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574), № 0006352341/1 (4262/23-0/20455211/27571)

За участю представників сторін:

від позивача: Логойда В.М. –голова правління, Якима Н.В. –представник, довіреність від 10.05.2006р.

від відповідача: Трускавецька Д.І. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 508/9/10 від 16.01.2006р.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2006р. у справі № 5/12-А за позовом Закритого акціонерного товариства „Закарпатліс”, м.Ужгород до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.10.2005р. № 0006342341/0 (2552/23-0/20455211/21642), № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644), № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) та від 30.12.2005р. № 0006342341/1 (4264/23-0/20455211/27573), № 0006362341/1 (4263/23-0/20455211/27572), № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574), № 0006352341/1 (4262/23-0/20455211/27571) позовні вимоги задоволено частково та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0006342341/0 (2552/23-0/20455211/21642) від 18.10.2005р. та № 0006342341/1 (4264/23-0/20455211/27573) від 30.12.2005р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 975 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 487,50 грн.; № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644) від 18.10.2005р. та № 0006352341/1 (4262/23-0/20455211/27571) від 30.12.2005р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 520,26 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 260,13 грн.; № 0006362341/1 (4263/23-0/20455211/27572) від 30.12.2005р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 0,30 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 0,15 грн., в решті позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) від 18.10.2005р. та № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574) від 30.12.2005р. про донарахування збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 13,65 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2040 грн. - відмовлено.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що застосована відповідачем методика визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за звичайними цінами не відповідає вимогам чинного законодавства, порушена процедура застосування звичайних цін; відповідачем не враховано: наявності непокритого від'ємного значення податкових результатів з податку на прибуток; сум, безпідставно включених до валових доходів позивача; безпідставного виключення сум з валових витрат позивача; не використання коштів Державного бюджету для проведення геологорозвідувальних робіт.

Закрите акціонерне товариство „Закарпатліс” - позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі позивача.

Державна податкова інспекція у м.Ужгороді - відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду також частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, в позові відмовити повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечує, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача заперечує, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

У судовому засіданні 11.05.2006р. оголошувалась перерва до 01.06.2006р.

Розглянувши доводи сторін, наведені в апеляційних скаргах та запереченнях на апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, постанову місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову - скасувати, в решті –залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді 14.10.2005р. було проведено планову документальну перевірки дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Закарпатліс" за період 2004 року - І півріччя 2005 року, за результатами якої складено акт № 382/23-0/10/20455211 від 14.10.2005р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2005р. № 0006342341/0 (2552/23-0/20455211/21642) про донарахування податку на прибуток у розмірі 975 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 487,50 грн.; № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644) про донарахування податку на додану вартість у розмірі 520,26 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 260,13 грн.; № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) про донарахування збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 13,65 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2040 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень вказані були залишені без змін, у зв”язку з чим були виписані податкові повідомлення-рішення від 30.12.2005р. № 0006342341/1 (4264/23-0/20455211/27573), № 0006352341/1 (4262/23-0/20455211/27571), № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574), а податкове зобов”язання за рішенням № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644) від 18.10.2005р. було збільшено на 0,45 грн., в т.ч. 0,30 грн. основного платежу та 0,15 грн. штрафних санкцій, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. № 0006362341/1 (4263/23-0/20455211/27572).

З акту перевірки вбачається, що при перевірці правильності визначення валових витрат відповідачем знято з валових витрат позивача за IVкв.2004р. та Ікв.2005р. суму 1,3 тис.грн., з яких 1000 грн., оплачені згідно з рахунком № 28 від 28.12.2004р., та 292,66 грн., оплачені згідно з авансовим звітом від 05.03.2005р. по закупівлі продуктів харчування та квітів у зв'язку із святкуванням Нового Року та 8 Березня.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач стверджує про невключення даних витрат до складу валових витрат підприємства.

Із змісту п.2 ст.71 КАС України, яка проголошує презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, випливає, що повідомлені позивачем обставини відповідають дійсності, поки їх не спростує відповідач. А тому, оскільки відповідачем не доведено, а поданими позивачем доказами -розрахунками, первинними бухгалтерськими документами - спростовано факт включення зазначених витрат до складу валових витрат, висновки відповідача про донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за їх несплату по вказаних подіях є помилковими.

Встановлений ст.3 Закону України «Про систему оподаткування»принцип обов'язковості передбачає визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, що в свою чергу зобов'язує контролюючий орган враховувати в результатах перевірки не лише допущені платником недоплати до бюджетів та державних цільових фондів, але і зайво нараховані платником податкові зобов'язання, незалежно від причин такого зайвого нарахування.

Як встановлено судом, перевіркою безпідставно не враховано факт завищення позивачем валових доходів 2004 року за рахунок помилкового включення до сум валових доходів, вказаних в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди 2004р., сум податку на додану вартість у розмірі 61,8 тис.грн.

За умови належного врахування відповідачем вказаних зайвих нарахувань повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій по ньому не могло мати місця у зв'язку з відсутністю фактичної недоплати.

Також відповідачем безпідставно не враховано уточнюючі розрахунки позивача за IІІ-IVкв.2002р. та I-IVкв.2003р., докази подання яких знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про те, що позивач не міг мати оподатковуваного прибутку у спірному періоді у зв'язку з триваючим покриттям від'ємного значення об'єкта оподаткування, сформованого у попередні періоди, і дозволеного законом до врахування при розрахунках з бюджетом у 2004 році.

Виходячи з наведеного, донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій по ньому не могло мати місця у зв'язку з відсутністю фактичної недоплати.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем розраховано суму валових доходів позивача за 2004 рік з урахуванням необхідності застосування звичайних цін по господарських операціях позивача щодо надання в оренду приміщень своєму засновнику - Закарпатському регіональному відділенню Фонду державного майна України (частка у статутному фонді позивача 38,5%). Внаслідок застосування звичайних цін валові доходи позивача перевіркою збільшені на суму 2602,86 грн. у зв'язку з наданням позивачем майна в оренду за ціною нижче собівартості.

Зазначений висновок відповідач обґрунтовує посиланням на пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст.1,15,16 Закону України „Про лізинг" та П(С)БО № 16 „Витрати", № 19 „Об'єднання підприємств", № 23 „Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб".

Однак зазначений висновок відповідача є помилковими в силу того, що п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, якщо законом не зазначено інше. При цьому діє презумпція відповідності такої звичайної ціни рівню справедливих ринкових цін. Доводи відповідача про невідповідність цін позивача по операціях з Закарпатським регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - ЗРВ ФДМУ) рівню справедливих ринкових у зв'язку з неможливістю встановлення останніх через відсутність ринку ідентичних або однорідних послуг (щодо розміру орендованих приміщень та їх місця розташування) відповідачем не обґрунтовані, хоча такий обов'язок покладено на нього ст.71 КАС України.

В обґрунтування наявності ринку оренди приміщень у м.Ужгороді у матеріалах справи знаходиться подана позивачем довідка Головного управління статистики у Закарпатській області від 10.02.2006р. № 04/1-5-10/317, в якій вказано 135 суб'єктів, які звітуються по наданню приміщень в оренду. Факт відсутності оренди аналогічних приміщень, зокрема по суб'єктах вказаного переліку, відповідачем не доведено. У зв'язку з цим безпідставним є посилання відповідача на П(С)БО, які застосовуються лише у разі неможливості визначення звичайних цін на ринку. В свою чергу, рівень цін на ринку відповідач також не встановив у передбаченому законодавством порядку.

Крім того, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції на яку посилається відповідач, внесена Законом України 01.07.2004р., який опубліковано 31.07.2004р., тобто може застосовуватися не щодо всього спірного періоду, а лише до періоду серпень-грудень 2004р.

П(С)БО № 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб" встановлює різні методики оцінки операцій з пов'язаними особами, зокрема не лише метод «витрати плюс», виключно на який посилається відповідач. При цьому застосування виключно цього методу і незастосування інших відповідачем не обґрунтовано.

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Вказана процедура була передбачена постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами» № 697 від 27.05.2002р. та «Про затвердження Порядку застосування непрямих методів визначення обсягів операцій, що обкладаються податком на додану вартість»№ 1997 від 18.12.1998р. Однак зазначені постанови були скасовані/призупинені постановами Кабінету Міністрів України № 937 від 01.06.1999р., № 788 від 20.08.2005р., тобто до початку проведення документальної перевірки. Таким чином, на момент перевірки процедура застосування непрямих методів законодавством не була визначена, що свідчить про законодавчу не урегульованість процедури донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін. А тому відповідач до нараховуючи податкові зобов”язання позивач внаслідок визначення звичайних цін допустив порушення норм ст.ст.6, 19 Конституції України, якими встановлено, що органи державної влади діють виключно у підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо посилань відповідача на відмінності у ціні за оренду приміщень, наданій ЗРВ ФДМУ та іншим орендарям у тій же будівлі, позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано економічно обґрунтовані (пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») відмінності у факторах ціноутворення щодо різних орендарів (зокрема у даній ситуації наявність різних категорій приміщень, власного обслуговуючого персоналу ЗРВ ФДМУ, оптовий характер закупівлі послуг тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 18.10.2005р. № 0006342341/0 (2552/23-0/20455211/21642) та від 30.12.2005р. № 0006342341/1 (4264/23-0/20455211/27573) про донарахування податку на прибуток у розмірі 975 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 487,50 грн. підлягають визнанню нечинними як такі, що прийняті з порушенням вимог закону.

Оскільки донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій по ньому проведено з тих самих підстав, що і донарахування податку на прибуток (застосування звичайних цін до операцій з оренди нерухомого майна ЗРВ ФДМУ протягом 2004 року), податкові повідомлення-рішення від 18.10.2005р. № 0006352341/0 (2555/23-0/20455211/21644) та від 30.12.2005р. № 0006352341/1 (4262/23-0/20455211/27571) про донарахування податку на додану вартість у розмірі 520,26 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 260,13 грн. і від 30.12.2005р. № 0006362341/1 (4263/23-0/20455211/27572) про донарахування податку на додану вартість у розмірі 0,30 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 0,15 грн. також підлягають визнанню нечинними як такі, що прийняті з порушенням вимог закону.

Доводами апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, правомірності спірних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов”язань з податку на прибуток та податку на додану вартість не доведено.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.10.2005р. № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) та від 30.12.2005р. № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574) про донарахування збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 13,65 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2040 грн., то апеляційний господарський суд вважає його помилковим, а постанову суду в цій частині такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та невірною оцінкою доказів і розподілу обов'язку доказування, з наступних підстав.

Системний аналіз Закону України «Про систему оподаткування», Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. № 115 та Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої наказом Держкомгеології і ДПА України від 23.06.1999р. № 105/309, дозволяє зробити висновок, що збір стягується з платників всіх форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин державного або місцевого значення, розвідка яких проводилася з повним або частковим фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом встановлено, що позивачем спільно із співвласниками нерухомого майна по вул.Собранецькій 60, 60а без залучення бюджетних коштів було профінансовано влаштування розвідувально-експлуатаційної свердловини для забезпечення будівель водою.

Таким чином, об'єкт оподаткування у даній ситуації відсутній.

Відсутність бюджетного фінансування даних робіт не спростована відповідачем, як того вимагає ст.71 КАС України, якою саме на відповідача у даній ситуації покладено обов'язок доказування. Більше того, доданою у матеріали справи довідкою Кооперативу «Геолог»(виконавця робіт) підтверджено факт невикористання ним при проведенні робіт геологорозвідувальної інформації, розробленої за повного або часткового бюджетного фінансування, однак цьому доказу судом першої інстанції не надано належної оцінки. Відповідачем також не подано доказів від ДНВП «Державний інформаційний геологічний фонд України»(Геоінформ) щодо використання позивачем даних геологорозвідувальних робіт та їх фінансування з Державного бюджету, хоча такі докази повинні були бути подані відповідачем на підставі ст.71 КАС України та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету»№ 83 від 25.01.1999р.

Згідно з п.7.1 вищезазначеної Інструкції від сплати збору звільняються платники, що здійснюють використання природних ресурсів для власних господарських або побутових потреб. Позивач надає послуги по оренді приміщень, невід'ємною частиною яких є наявність у будівлі необхідних зручностей - тепла, води, каналізації, зв'язку, світла, під'їзних шляхів тощо. Тобто використання води є необхідною складовою для підтримки санітарно-гігієнічного стану будівлі та забезпечення діяльності закладу громадського харчування (кафе) для обслуговування орендарів та відвідувачів. Зазначене використання відповідає цілям використання для власних господарських потреб.

Таким чином, нарахування збору і застосування штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішенням від 18.10.2005р. № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) та від 30.12.2005р. № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574) є безпідставним. Відповідно постанова суду про відмову в позові щодо визнання їх нечинними є такою, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

З огляду на викладене в сукупності та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача задоволити.

У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2006р. у справі № 5/12-А в частині відмови у задоволенні позову - скасувати, в решті –залишити без змін.

Позов задоволити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.10.2005р. № 0006382341/0 (2554/23-0/20455211/21643) та від 30.12.2005р. № 0006382341/1 (4265/23-0/20455211/27574) про донарахування збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 13,65 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2040 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.