Рішення № 53590920, 11.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/7657/15 Головуючий 1 інст. - Калмикова Л.К.

Справа № 619/6022/14-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказувало, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачкою укладений був кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 84 000 доларів США. Зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконує, станом на 17 липня 2014 року сума її заборгованості за договором складає: 611 564,30 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2 232 209,75 грн. - пеня. 29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким позивач отримав право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Тому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 611 564,30 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2 232 209,75 грн. - пені, а також стягнути судовий збір у розмірі 3 654 грн.

У судовому засіданні представник відповідачки заперечував проти позову, вказував на недоведеність позовних вимог та на невідповідність договору купівлі-продажу кредитного портфелю вимогам закону, просив суд застосувати строки позовної давності.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що з урахуванням банківської таємниці позивач позбавлений можливості надати суду повний витяг з додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, бо в ньому міститься інформація щодо інших клієнтів. Стосовно строку позовної давності, то ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вважає строк звернення до суду не пропущеним, бо ОСОБА_1 було порушено ряд умов кредитного договору, зокрема і щодо неповідомлення Банку про зміну місця проживання.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Сторони про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка сторін та їх представника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачкою укладений був кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 84 000 доларів США строком до 25 квітня 2023 року (а.с.5).

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

За змістом ст. 526, 527, 530, 532, 533 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідачів за кредитним договором станом на 17 липня 2014 року сума заборгованості ОСОБА_1 за договором складає: 611 564,30 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2 232 209,75 грн. - пеня.

29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким позивач отримав право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором (а.с.32).

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміни кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає (переуступає) Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься в Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Продавця Винагороду; Права, що переходять до Покупця за Кредитними договорами у зв'язку з продажем Кредитного портфелю: Покупець набуває усі права вимоги за Кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.5 Договору Продавець зобов'язаний передати права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між Продавцем та Боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами. Передача таких зобов'язань має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

За змістом п.4.1 передача Кредитного портфелю (з усіма Кредитними документами) Покупцю підтверджується підписанням відповідного акту передачі документів Сторонами цього Договору.

Як вбачається з наданих позивачем документів на виконання вищенаведених умов Договору купівлі-продажу кредитного портфелю був складений Акт приймання-передачі кредитного портфелю віл 29 червня 2010 року (а.с.117).

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року під порядковим номером 199 до переліку кредитних договорів, що увійшли до Кредитного портфелю за вказаним договором купівлі-продажу кредитного портфелю, включені відомості щодо боржника ОСОБА_2, кредитного договору від 25 квітня 2008 року, заборгованості за кредитом в сумі 84 125,25 доларів США, процентам 7 064,59 доларів США, загальної суми боргу 91 189,84 доларів США (а.с. 39).

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 02 червня 2011 року на адресу відповідачки надсилав вимогу, де було доведено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбав право вимоги за кредитним договором згідно договору купівлі продажу кредитного портфелю. Проте, досудова вимога не отримана ОСОБА_1, бо відповідачка змінила місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем доказів правомірності переходу права вимоги за спірним кредитним договором, а також зі спливу строку позовної давності.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції відмовлено у позові через його недоведеність та через сплив строку позовної давності, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід відмовити не з причин недоведеності позовних вимог та їх необґрунтованості, а саме у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Матеріали справи свідчать, та не заперечується самим ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 30 серпня 2011 року на суму 31 935,41 доларів США за тілом кредиту та на суму 20 586,94 доларів США за процентами.

Таким чином, оскільки позичальником був здійснений останній платіж 30 серпня 2011 року, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником своїх зобов'язань. Трирічний строк позовної давності обмежується 30 серпня 2014 року, тоді як позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подана у грудні 2014 року. Навіть з урахуванням доводів апеляційної скарги про звернення до суду з цим же позовом раніше, який повернуто ухвалою суду від 04 листопада 2014 року через непідсудність, - не спростовує факту пропуску позивачем строку позовної давності.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Представник відповідачки неодноразово наполягав на застосуванні строків позовної давності.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням того, що право кредитора було порушене, при цьому, останній платіж був здійснений ОСОБА_1 30 серпня 2011 року, а з позовом позивач звернувся у жовтні 2014 року, судова колегія вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову саме з підстав спливу строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо вчасного звернення до суду спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів вважає доцільним скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з підстав пропуску строку позовної давності, бо судом першої інстанції не враховано, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог, суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити в позові з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: