Ухвала суду № 53582703, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14217/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРОС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРОС» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило:

- визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 27.01.2015 року №132 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 03.06.2015 року №710«Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії із призначення перевірок, проведення перевірок та оформлення її результатів Актами від 19.05.2015 року №2566/26-58-22-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хорос» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2014» та від 17.06.2015 №3120/26-58-22-02-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хорос» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.04.2015»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 №0003482208 та №0003492208, а також від 07.07.2015 року №0003762208 та №0003772208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано накази ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 27.01.2015 №132 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 03.06.2015 №710 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»; визнано протиправними дії податкового органу щодо призначення перевірок, проведення перевірок, що оформлені Актом від 19.05.2015 №2566/26-58-22-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хорос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р.» та Актом від 17.06.2015 №3120/26-58-22-02-18/31517914 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хорос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015р. по 30.04.2015р.»; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 року №0003482208, №0003492208 та від 07.07.2015 року №0003762208, №0003772208.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при проведенні перевірок та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі на адресу ТОВ «ХОРОС» було направлено запит від 17.09.2014 №18703/10/26-58-22-02-11 про надання пояснення та їх документального підтвердження за фінансово-господарськими взаємовідносинами за низкою контрагентів.

На виконання запиту ТОВ «ХОРОС» листом від 17.10.2014 №396-10/3 було надано ДПІ у Солом'янському районі всю необхідну інформацію та належним чином завірені документи за запитуваними фінансово-господарськими взаємовідносинами.

Незважаючи на це, на підставі наказу від 27.01.2015 №132 та п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ у Солом'янському районі розпочато документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатами якої було складено Акт від 19.05.2015 року №2566/26-58-22-18/31517914 (далі - Акт перевірки 1).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 50 878 620,00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 968 036,00 грн.

Також, на адресу ТОВ «ХОРОС» надійшов запит ДПІ у Солом'янському районі від 28.05.2015 №13554/10/26-58-15-01-07 про надання пояснень та їх документального підтвердження за фінансово-господарськими взаємовідносинами з низкою інших контрагентів за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

На виконання запиту ДПІ у Солом'янському районі ТОВ «ХОРОС» листом від 26.06.2015 №396-10/3 надало відповідні пояснення та письмові докази на їх підтвердження.

Проте, на підставі наказу від 03.06.2015 №710 та п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 82.1, 82.2 ст. 82 ПК України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОРОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, за результатами якої складено Акт від 17.06.2015 №3120/26-58-22-02-18/31517914 (далі - Акт перевірки 2).

В ході проведення вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 20 198 415,00 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 929 689,00 грн.

В подальшому, на підставі Акту перевірки 1 та Акту перевірки 2 податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення:

1) від 01.07.2015 №0003482208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 052 304,00 грн.;

2) від 01.07.2015 №0003492208, яким ТОВ «ХОРОС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 818 243,00 грн.;

3) від 07.07.2015 №0003762208, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 297 620,00 грн.;

4) від 07.07.2015 №0003772208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 929 686,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій під час призначення та проведення оскаржуваних перевірок ТОВ «ХОРОС» так само як і не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту та валових витрат, - з огляду на що дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п.61.1. ст. 61 ПК України податковим органам надано право здійснювати податковий контроль, що являє собою систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, перелік підстав для проведення документальної позапланової перевірки, наведений в пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є вичерпним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в даному випадку як на перший запит від 17.09.2014 №18703/10/26-58-22-02-11, так і на другий запит від 28.05.2015 №13554/10/26-58-15-01-07 ТОВ «ХОРОС» було надано запитувану інформацію в повному обсязі та підтверджено її письмовими доказами.

Крім того, податковим органом не надано документального підтвердження того, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вказані обставини податковим органом в ході апеляційного провадження справи не спростовані, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання податковим органом як суб'єктом владних повноважень вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 ПК України, які є обов'язковими для видачі наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, та, як наслідок, протиправність дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення таких перевірок.

Стосовно встановлених в ході проведення таких перевірок порушень норм податкового законодавства колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічні приписи законодавства до 01.01.2011 містили в собі п.1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, за періоди, що перевірялися, позивач мав господарські правовідносини з TOB «ЕКОДИТ», TOB «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», TOB «ДІСЛАВ», TOB «ЕНЕРДЖИ СІСТЕМ НЬЮ», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», TOB «ЗКХР», TOB «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС», TOB «ГОЛДЕН-ТОРГ», TOB «КВІРУН», TOB «ЕП «ПРОМПРОЕКТ», TOB «БК «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», TOB «МАЕСТРО ТОРГ», TOB «АМОБУД», TOB «КАРТАЛ ГОЛД», TOB «КАПРОМБУД», TOB «АГАТ ПРОМ», ПП «НП«XIMІЧ», ПП «ЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ», TOB «КВАН ГРУП СЕРВІС», TOB «РАДІАН ЛАЙН», ПП «ХІМІНВЕСТ», TOB «ІРЕНА ГРУП», TOB «АГРО СПЕКТР», TOB «АЛІТ» та TOB «ВІС ГРАНДІС».

Фактичне виконання вищевказаних господарських зобов'язань повною мірою підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а саме: за господарським операціями

- з ТОВ «Квірун» позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні (т.4,5,6,7, 10, 12, 13, 14, 15) договори поставки, платіжні доручення про сплату коштів з відмітками банку (т.11);

- з ПП «НП «Хіміч» - акти виконаних робіт, податкові накладні (т.6, 18), договір субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, платіжні доручення(т.18);

- з ТОВ «Голден Торг» - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні (т.6), платіжні доручення про сплату коштів з відмітками банку (т.11);

- з ПП «Електрокомплект» - договори поставки, податкові накладні, накладні на відвантаження (т.6);

- з ТОВ «Картал Голд» - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення (т.6);

- з ТОВ «Агат Пром» - рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні (т.6);

- з ТОВ «Капромбуд» - договір про надання послуг, договір поставки, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення (т.6, 11);

- з ТОВ «Маестро Торг» - видаткові накладні, акти виконаних робіт (т.6), податкові накладні (т.9, 19) договори надання послуг, акти виконаних робіт (т.19), платіжні доручення;

- з ТОВ «Амобуд» - договір суборенди транспортних засобів, акти прийому - передачі, суборенда вантажних транспортних засобів, суборенда автокранів, бульдозерів тощо, бази (т.8, 11), акти прийому-передачі виконаних робіт, акти надання послуг та платіжні доручення;

- з ТОВ «Промпроект» - договір суборенди вантажних транспортних засобів, бульдозерів та тягачів, акти наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.8);

- з ТОВ «Гефест Альянс» - акти КБ-2, довідки КБ-3, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення (т.8);

- з ТОВ «Енерджи Сістем Нью» - договір підряду, акти звичайної форми, податкові накладні, платіжні доручення (т.8);

- з ТОВ «Екодит» - договір підряду, довідки та акти з 1С звичайної форми (т.8), ліцензія ДАБІ України, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення;

- з ТОВ «Брокбудкепітал» - договір субпідряду, акти звичайної форми (т.8), договори субпідряду, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення;

- з ТОВ «Діслав» - ОСВ по рахунку 631, договір субпідряду, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення;

- з ТОВ «Віс Грандіс» - ОСВ по рахунку 631, податкові накладні, акти виконаних робіт КБ-2, довідки КБ-3 (т.11, 16, 17), платіжні доручення (т.11);

- з ТОВ «Аліт» - договір поставки, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т.16, 17);

- з ТОВ «Агро Спектр» - договір субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, податкові накладні (т.17), ліцензія ДАБІ України;

- з ТОВ «Кван Груп Сервіс» - договір субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, податкові накладні, платіжні доручення, ліцензія ДАБІ України (т.16);

- з ТОВ «Ірена Груп» - договори суборенди, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні, акти прийому-передачі транспортних засобів, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення (т.17);

- з ТОВ «Радіан Лайн» - договори субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, податкові накладні, платіжні доручення, ліцензія ДАБІ України (т.17);

- з ПП «Хімінвест» - договори субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, податкові накладні, платіжні доручення (т.17);

- з ТОВ «Діслав» - договір субпідряду, акти здачі - прийняття робіт, довідки звичайної форми, податкові накладні, платіжні доручення, ліцензія ДАБІ України (т.18);

- з ПП «Пром-тех-снаб» - договори субпідряду, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення;

- ТОВ «Східні оптові технології» - оборотно-сальдову відомість, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки;

- з ТОВ «ЗКХР» - оборотно-сальдову відомість, податкову накладну та виписку з банку.

Окрім того, позивачем були надані фотознімками будівництва житлового будинку, дозволи про експлуатацію електрообладнання та виконання електромонтажних робіт, ліцензії ТОВ «Хорос», акти на закриття прихованих робіт - підписані Замовником, Генеральним підрядником та Підрядником з відповідними фотознімками, тощо.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги ухвалою від 03.11.2015 колегія суддів витребувала від сторін додаткові докази на підтвердження їх правових позицій.

Аналізуючи заявлені відповідачем доводи і надані на їх підтвердження докази на предмет їх відповідності вимогам ст.ст.70-72 КАС України (належність і допустимість), колегія суддів виходить з такого.

Дійсно, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте, на момент укладення договорів всі контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість в подальшому після вчинення господарських операцій саме по собі не призводить до недійсності усіх правочинів, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013 у справі №К/9991/66881/11.

Посилання ДПІ у Солом'янському районі ДФС у м. Києві на Акти про неможливість проведення зустрічної звірки та Акти про проведення документальної позапланової перевірки ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», TOB «ЗКХР», TOB «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС», TOB «ГОЛДЕН-ТОРГ», TOB «КВІРУН», TOB «БК «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», TOB «АМОБУД», TOB «КАРТАЛ ГОЛД», ПП «ЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ», якими встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність необхідного персоналу, спеціалістів для здійснення відповідного виду робіт, майна та інших матеріальних ресурсів, колегія суддів вважає також неналежними доказами та зазначає наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, як вбачається зі змісту Актів звірки контрагентів, ДПІ встановлена неможливість проведення зустрічної звірки, - тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися, - а тому посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10.

Посилання податкового органу на відсутність основних фондів так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може коригуватися його контрагентом, а тому не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту за господарськими операціями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі від 13.08.2013 по справі № К/800/24334/13 Вищого адміністративного суду.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, колегія суддів враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Стосовно посилань апелянта на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали кримінального провадження в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Таким чином, результати оперативно-розшукових заходів в межах кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі у разі їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 по справі № К-39842/10.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 було витребувано від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості стосовно кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000036, №12014100040007104 та №32014100000000124, а саме: норм Кримінального Кодексу України, за якими порушено такі провадження, осіб щодо яких їх порушено, яке відношення такі особи мають до господарської діяльності позивача, а також наявність або відсутність таких, що набрали законної сили, вироків за вищеозначеними кримінальними провадженнями.

Однак, запитуваних відомостей на виконання вимог вищеозначеної ухвали апелянтом суду надано не було.

Натомість було надано копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 по справі №761/17926/15-к, яка, однак, не має жодного відношення до предмету розгляду даної справи та учасників спірних господарських операцій. Інші судові рішення з приводу визнання спірних правочинів недійсними або відомості щодо наявності вироків суду, які набрали законної сили у кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або його контрагентів, у матеріалах справи відсутні.

Що стосується пояснень гр. ОСОБА_4 (засновник, директор, головний бухгалтер TOB «КВАН ГРУП СЕРВІС») від 08.05.2015 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного.

Ці свідчення не були отримані (перевірені) судом першої інстанції з межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідок не був допитаний судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (йому не роз'яснювалися права, він не складав присяги, його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). З матеріалів, що містяться у справі, не вбачається, у межах якого провадження відібрані такі пояснення.

Стосовно ж показів гр. ОСОБА_5 (директор та головний бухгалтер TOB «РАДІАН ЛАЙН»), який вказав на непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, слід вказати, що означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність, а тому вони також не беруться до уваги судом при вирішенні даної справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).

Окремо слід звернути увагу на доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між ТОВ «ХОРОС» та ТОВ «ЕКОДИТ», які ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано оригінали податкових накладних та платіжних доручень у зв'язку з їх вилученням на підставі протоколу обшуку від 29.04.2015 Слідчого групи слідчих ГУ ГПУ.

Так, відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

При цьому, пунктом 85.4. ст.85 ПК України унормовано, що при проведені перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.

Про те, що на податковий орган покладається право вимагати виключно надання копій первинних документів свідчить також п.85.7 ст.85 ПК України, яким передбачено, що отримання копій документів оформлюється описом.

З аналізу наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що ПК України не передбачає негативних наслідків для платника податків у разі відсутності оригіналів документів у зв'язку з їх вилученням. Негативні наслідки для платника податків можуть наставати виключно у разі повної відсутності первинної документації.

Таким чином, враховуючи що в матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів того, що позивач відмовився від надання первинних документів до перевірки, сама по собі відсутність оригіналів первинних документів не може бути єдиною підставою до зменшення податкового кредиту позивача за такими операціями.

12 Листопада 2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду апеляційної інстанції апелянтом було подано заяву про винесення окремої ухвали в порядку ст.166 КАС України та заяву в порядку ст.143 КАС України про виключення з числа доказів копій угод від 13.04.2012 №НТ-50, від 01.08.2014 №1 та від 07.02.2015 №27/02/15-1, як таких, що є підробленими.

Обидві заяви вмотивовані тим, що номери банківських рахунків, зазначені в договорах позивача з ТОВ «МАЕСТРО ТОРГ» від 13.04.2012 №НТ-50, з ПП «НМ «ХІМІЧ» від 01.08.2014 №1 та з ТОВ «АГРО СПЕКТР» від 07.02.2015 №27/02/15-1 були відкриті пізніше, аніж підписано вищеозначені договори, що, на погляд апелянта, свідчить про укладення таких договорів виключно для отримання податкової вигоди та без наміру реального здійснення господарських операцій. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було вказано вище, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, податковим органом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заявах від 12.11.2015 обставин.

Більше того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що предметом розгляду даної справи є правомірність дій податкового органу щодо проведення позапланових виїзних перевірок ТОВ «ХОРОС» та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, які, в свою чергу, були прийняті на підставі висновків Актів перевірок.

Однак, ані Акт перевірки 1, ані Акт перевірки 2 не містять жодних посилань на ознаки підроблення вищеозначених договорів.

В свою чергу, вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення), та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.06.2010 по справі №21-300во10.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили неправомірність віднесених ТОВ «ХОРОС» сум до податкового кредиту та формування валових витрат, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів, а доводи, викладені відповідачем у актах перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, - з огляду на що дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року, - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С