Постанова № 53582616, 05.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10325/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування Рішення, визнання узгодженими в порядку податкового компромісу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції в частині скасувати та ухвалити в цій частині нову Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року №№0001462306, 0001472330, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.12,13), та якими збільшено на 969465,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 775572,00 грн. за основним платежем та на 193893,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); зменшено розмір від'ємного значення на 620458,00 грн. суми податку на додану вартість та застосовано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), відповідно.

Позивач скористався правом оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якого Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року у справі №2а-2901/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" відмовлено повністю.

Зазначені податкові повідомлення-рішення станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення в даній справі є неузгодженими, оскільки процедура оскарження їх в судовому порядку триває.

Як вбачається з Платіжних доручень від 02 квітня 2015 року №347 та від 15 квітня 2015 року №386, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.10,11), Позивачем сплачено 77557,20 грн.

А 16 квітня 2015 року Позивач звернувся до Відповідача із Заявою щодо застосування процедури податкового компромісу від 14 квітня 2015 року №74, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.7), та в якій просить розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 28 жовтня 2011 року №№0001462306, 0001472330.

Рішенням Відповідача «Про непогодження застосування податкового компромісу» від 27 квітня 2015 року №7723/10/26-50-22-03, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.8-9), повідомлено Позивачу про неможливість застосування процедури податкового компромісу у зв'язку з тим, що донарахування податку на прибуток підприємства визначено за взаємовідносинами з контрагентами, що мали місце у періоді, який не підпадає під застосування податкового компромісу - за 2010 рік; податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року №0001472330 не підпадає під розповсюдження дії податкового компромісу.

Відповідно до п. 1 Підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 2 Підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується; сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 3 Підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 7 цього ж Підрозділу передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим; процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.

Згідно з п. 11 Підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Як зазначено в Листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» від 10 березня 2015 року №04-27/10-598, зокрема межі застосування підрозділу 92 ПК України визначено строками давності, встановленими статтею 102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання). Законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями. Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржене Позивачем Рішення Відповідача в частині відмови у застосуванні податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28 жовтня 2011 року №0001462306, яке прийнято та ґрунтується на зазначених в ньому підставах, є протиправним та підлягає скасуванню.

А як зазначено в Листі Державної фіскальної служби «Проблемні питання застосування податкового компромісу» від 23 лютого 2015 року №5996/7/99-99-20-07-03-17, норми ПКУ послідовно розмежовують поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування. Про їх нетотожність, крім іншого, свідчить пункт 54.3 ст. 54 ПКУ, згідно з яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків. Таким чином, предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток або суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем Рішення Відповідача в частині відмови у застосуванні процедури податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28 жовтня 2011 року №0001472330 прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки положеннями Податкового кодексу України не передбачено застосування податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, Відповідач в оскарженому Позивачем Рішенні посилається на положення Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України №13 від 17 січня 2015 року. З огляду на те, що зазначені Методичні рекомендації не встановлюють нових норм права та носять виключно рекомендаційний характер, а тому не можуть розширювати зміст Податкового кодексу України та надавати контролюючому органу повноваження, якими його не наділено. Більш того, Наказ Державної фіскальної служби України №13 від 17 січня 2015 року, яким затверджено зазначені вище Методичні рекомендації, не зареєстровано у Міністерстві юстиції України, а тому і не береться судом як правовий акт до уваги.

Щодо адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 775572,00 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року №0001462306; визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620458,00 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року №0001472330 колегією суддів встановлено наступне.

Як вже зазначалось вище, порядок узгодження податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, передбачено вимогами п. 7 підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України, а тому визнання зазначених податкових зобов'язань узгодженими в судовому порядку не можливе, оскільки вони є узгодженими саме за нормами Кодексу.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року в частині скасовується та ухвалюється в цій частині нова Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року в частині задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування Рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про непогодження застосування податкового компромісу від 27.04.2015 року №7723/10/26-50-22-03 щодо відмови у застосуванні процедури податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28 жовтня 2011 року №0001472330; визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 775572,00 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року №0001462306; визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620458,00 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року №0001472330 скасувати та ухвалити в цій частині нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено в повному обсязі 10.11.2015 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.