Постанова № 53582425, 17.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2015 р. № 820/3830/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Насінневе" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року №0000132200, №0001301702, №0001291702 та №0001311702, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ "Насінневе" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої 06.03.2013 р. був складений акт за № 184, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану сума податку на додану вартість (від'ємне значення рядка 18) рядок 18,2 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 204965 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2010 року на суму 204965 грн.;

- п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено задекларовану сума податку на додану вартість рядок 14 Декларації з податку па. додану вартість (скорочена): всього на суму 36913 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2012 року на суму 36913 грн.;

- п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено задекларовану сума податку на додану вартість (від ємне значення) рядок 15 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 32655 грн., в тому числі по періодах: - за вересень 2012 року на суму 32655 грн.;

- п. 164.1, п. 164.5 ст.164, п.168.1 ст.168 Податково Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з доповненнями, в результаті чого занижено нарахування та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92517,32 грн.;

- п. 164.1, п. 164.5 ст. 164, п. 168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено нарахування по податку на доходи фізичних осіб та не перераховано до бюджету податку па доходи фізичних осіб із орендної плати за паї загальну суму 129026,22 грн.;

- п. 119.1 ст. 119, п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме: не належне заповнення податкового розрахунку за формою 1 ДФ за 1-4-й квартали 2012 року.

За наслідками вказаного акту перевірки 24.04.2013 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- № НОМЕР_1 - збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55370,00 грн. (в тому числі за основним платежем 36913,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18457,00 грн.);

- № НОМЕР_2 - збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 111182,27 грн. (в тому числі за основним платежем 92517,32 грн. та за штрафними санкціями 18664,95 грн.);

- № НОМЕР_3 - збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку в розмірі 161282,77 грн. (в тому числі за основним платежем 129026,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32256,55 грн.);

- № НОМЕР_4 - збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 510,0 грн. (штрафні санкції).

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в акті перевірки податковий орган зазначає що ПАТ "Насінневе" не включено до податкових зобов'язань у податкову декларацію за квітень 2010 року суму ПДВ і нарахованої від вартості покупних добрив, засобів захисту рослин та малоцінних та швидкозношуючих предметів, віднесених на витрати по списаних посівах сільськогосподарських культур загальною вартістю 1024824,68 грн. Згідно висновків податкового органу сума не донарахованого ПДВ складає 204965 грн.

Також, в акті перевірки, податковий орган робить висновок, що ПАТ "Насіннєве" не включено до податкових зобов'язань у податкову декларацію за вересень 2012 року суму ПДВ врахованої від вартості покупних добрив, засобів захисту рослин та малоцінних та швидкозношуючих предметів, віднесених на витрати по списаних посівах сільськогосподарських культур та інших виробничих витрат загальною вартістю 347 839, 95 грн.

Так, на думку податкового органу, зазначене вище стало причиною ненадходження до бюджету сум ПДВ в розмірі 69 588 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов до висновку, що міндобрива, ЗЗР, насіння с/г культур та інше, ТМЦ в періоді, що перевірявся, використовувалися платником податків - ПАТ "Насіннєве" в операціях, що не пов"язані з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що відповідно до п. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь | першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до положень п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) втримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставою для застосування відповідачем в даних правовідносинах положення п.п. "Г" п. 198.5 ст. 198 ПКУ - є доведеність того факту, що платник податків, використовуючи товари/послуги, за рахунок яких було сформовано податковий кредит не здійснював (і не мав на меті здійснювати) діяльність, пов'язану з виробництвом (виготовленням) товарів/послуг з метою втримання доходу.

Суд зазначає, що останнє під час перевірки податковим органом не доведено та спростовується наступним.

Так, податковий орган не врахував, що ЗЗР, міндобрива, послуги сільськогосподарської техніки використовувалися підприємством позивача не тільки для вирощування врожаю, який згодом загинув, що є доведеною обставиною, а й для відновлення якісних, родючих властивостей земельних ділянок після їх використання в сільськогосподарській діяльності за минулий рік (2009).

Такий обов'язок ПАТ "Насіннєве" проводити відновлювальні земельні роботи передбачений в кожному договорі оренди земельних ділянок, які укладаються з пайовиками і власниками земельних ділянок, щодо земель на яких ПАТ "Насіннєве" вирощує сільськогосподарську продукцію.

Також, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і (землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості тгмлі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших входів, які зменшують негативний вплив на грунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення. засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Таким чином, не можна стверджувати, що всі матеріальні ресурси, які були використані на земельних ділянках, де загинув врожай - були використані виключно для мети отримання врожаю 2010 року та відповідно 2012 року.

Окрім того, у висновках акту перевірки зазначено, що ПАТ "Насіннєве" начебто занижено нарахування та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92 517,32 грн., а також те, що за період з 01.01.2011 року по 11.01.2013 року в рахунок заробітної плати щомісячно проводився залік заборгованості за отримані товари та послуги і що при визначенні бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб із зарплати працівників не було застосовано коефіцієнт 1,176470 передбачений п.164.5, п.164 ПКУ, з чим суд також не погоджується, виходячи з наступного.

При судовому розгляді встановлено, що всім працівникам підприємства бухгалтерія завжди спочатку нараховує звичайну заробітну плату в повному обсязі у грошовій формі (ст. 23 ЗУ "Про оплату праці" зарплата співробітникам виплачується у грошових знаках, які мають законний обіг на території України, тобто в гривнях. Як виняток колдоговором може бути передбачено часткову виплату зарплати натурою (за цінами не вижче собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої за місяць зарплати).

Після цього, працівники, при бажанні, пишуть заяву на ім'я директора з проханням продати їм продукцію ( наводять її перелік ) у рахунок нарахованої зарплати. Керівник ставить свою візу, якщо він не заперечує і передає ці заяви до бухгалтерії. Відпуск продукції зі складу проводиться за відомістю довільної форми, під яку потім підколюється накладна внутрішньогосподарського призначення. На підставі цих документів бухгалтерія проводить залік заборгованостей: працівника перед підприємством за продукцію, а підприємство перед працівником із зарплати (взаємозалік однорідних грошових вимог).

Тобто, на підприємстві позивача проводиться не виплата заробітної плати в натуральній формі, а продаж продукції в рахунок заробітної плати.

При цьому, при обчисленні бази оподаткування застосовується ставка податку 15 % і ніякий коефіцієнт 1,176470 не застосовується і оподаткування таких доходів здійснюється за ставкою 15%.

Отже, жодного заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб із зарплати підприємством допущено не було і кошти до бюджету були перераховані в повному обсязі.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про наявність правових підстав для донарахування податкового зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92517,32 грн. є безпідставним.

Стосовно висновку податкового органу, що платником податків занижено нарахування по податку на доходи фізичних осіб не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за паї на загальну суму 129 026,22 грн., суд зазначає, що на підприємстві орендна плата власникам земельних ділянок нараховується і виплачується у грошовій формі договорів оренди землі у встановлений термін за платіжними документами. При нарахуванні орендної плати позивач одночасно нараховує суми податку на доходи фізичних осіб, які (ПДФО) одразу справляються ПАТ "Насінневе" до державного бюджету у визначені законодавством строки.

За бажанням власника землі на суму вже нарахованої йому орендної плати видається продукція , яку він вказав у заяві. При обчисленні бази оподаткування застосовується також ставка 15 %.

Обов'язковість застосування будь - яких коефіцієнтів в таких випадках чинним законодавством не встановлена.

Таким чином, у позивача є лише тільки одна каса, яка знаходиться в будівлі адміністрації, а тому отримувати від пайовиків (орендодавців) готівку за отримані ними на складах продукти - не є можливим.

Враховуючи наведене, висновки відповідача про необхідність застосування позивачем коефіцієнту при ванні сум ПДФО - є безпідставними.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2364,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року №0000132200, №0001301702, №0001291702 та №0001311702, прийняті щодо Публічного акціонерного товариства "Насінневе".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, буд. 20/1, код ЄДРПОУ: 00387080) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2364,00 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.