Рішення № 5358155, 04.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.09 Справа № 8/152пн

За позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, в особі Луганської філії, м. Луганськ,

до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Брехуновій Г.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача Скідан Д.О. представник, - довіреність № 826 від 05.03.09 року;

від відповідача не зявився (явка обовязкова);

від третьої особи не зявився (явка обовязкова, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про звільнення з-під арешту заставленого майна, а саме: автомашини DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2006, тип транспортного засобу: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачем у тексті позовної заяви неточно вказано назву відповідача, а саме: «Відділ державної виконавчої служби Жовтневого міського управління юстиції», в той час, правильною назвою відповідача є «Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції», що слід відобразити у рішенні суду по цій справі.

Розпорядженням заступника голови в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 03.08.09 року розгляд спору доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04 серпня до 18 серпня 2009 року - у звязку з неявкою сторін та третьої особи; з 18 серпня до 04 вересня 2009 року - у звязку з неявкою відповідача та третьої особи.

До початку судового засідання, призначеного на 04.09.09 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні від підтримав позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що спірне рухоме майно, яке зареєстроване на імя третьої особи, придбано останньою за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору №LGL3AN02000041, укладеного між нею та позивачем 31.07.06 року, та яке відповідно до договору застави рухомого майна №LGL3AN02000041 від 31.07.06 року, укладеного між тими ж сторонами, є предметом застави.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання тричі не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа відзив на позов та витребувані судом документи не надала, до судового засідання не зявилася, явку свого представника до судового засідання не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, заяву про розгляд спору по суті за її відсутності до суду не спрямувала, хоча належним чином був повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

На запит суду Обласне адресне бюро УМВС України у Луганській області надало довідку від 12.08.09 року за № б/н, згідно якій місцем реєстрації третьої особи є АДРЕСА_2, - про що до отримання цієї довідки не було відомо суду.

Представник позивача, з огляду на систематичне ігнорування вимог суду з боку відповідача та третьої особи, просить розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні, - за їх відсутності та на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст. 22,ст.ст.43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідача та третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

31.07.06 року між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник) укладено кредитний договір № LGL3AN02000041, згідно якому банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 52160,00 грн. шляхом перерахування на відкритий у ПриватБанку поточний рахунок на строк з 31.07.06 року до 31.07.2013 року, для купівлі автомобіля (п.1.1 договору).

На укладення цього договору свою згоду надала дружина позичальника ОСОБА_4 (а.с.11-14).

З метою забезпечення повернення кредиту його сторони, того ж дня, уклали договір застави рухомого майна LGL3AN02000041, згідно якому позичальник ОСОБА_1 передає, а банк приймає у заставу автомобіль марки DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2006, тип транспортного засобу: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, - який зареєстрований на його імя.

Мета передачі цього майна у заставу надання заставодержателю переважного права у разі невиконання позичальником зобовязання з повернення кредиту за вищезгаданим кредитним договором, одержати задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами заставодавця. Вартість заставленого майна сторони оцінили в 52260,00 грн. (пункти 1; 6;7.2-7.3 та ін.) (а.с.7-10).

Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.08.06 року за №3644161, що підтверджується витягом №22762239 від 02.03.09 року (а.с.15).

Заставодавець ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №2-4034, виданого Ленінським районним судом міста Луганська 16.11.06 року, зобовязаний сплачувати на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частини своїх доходів. (а.с.16).

Державною виконавчою службою Жовтневого району міста Луганська з метою примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП №2608741, в рамках якого постановою від 23.03.07 року накладено арешт на автомашину марки DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2006, тип транспортного засобу: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на імя ОСОБА_1 (а,с.16).

У звязку з тим, що боржник ОСОБА_1 регулярно, відповідно до умов вищезгаданого кредитного договору, не погашав кредит, банк звернувся до Жовтневого районного суду міста луганська з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором. Названий суд своїм рішенням від 23.04.09 року (справа №2-2817/09) позов задовольнив у повному обсязі та звернув стягнення на вищезгаданий автомобіль; рішення набрало законної сили (а.с.18-20).

Як стверджує позивач, станом на день йорго звернення з цим позовом до суду (17.07.09 року), сума боргу позичальника за кредитним договором становить 81671,47 грн., що перевищує вартість предмета застави (52260,00 грн.), - однак задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна заставодержатель (позивач по цій справі) не може отримати, оскільки на останнє Відділом державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції міста Луганська постановою від 23.03.07 року накладено арешт.

Позивач просить звільнити спірне майно з-під арешту.

Відповідач та третя особа жодним чином не спростували та не оспорили цей позов.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»(далі ЗУ «606-ХІУ) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України;

Пунктом 1 ч.2 ст.3 Закону встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Згідно пунктам 1,3,4 ст. 4 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Вчинення вищезазначених дій є обовязком ВДВС (ст. 5 Закону «Про виконавче провадження»).

З матеріалів справи вбачається, що ВДВС, накладаючи арешт на спірне майно, був обізнаний з приводу того, що боржник ОСОБА_1 має борг, забезпечений заставою рухомого майна, при цьому договір застави цього майна було укладено раніше, ніж у третьої особи ОСОБА_1 виникло зобовязання сплачувати аліменти; крім того, розмір боргу, забезпеченого заставою (81671,47грн.) є більшим, ніж вартість предмету застави (52260,00 грн.).

Статтею 1 Закону України «Про заставу»визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 16 Закону України «Про заставу»право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною 1 ст. 20 цього закону встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на вищевикладене ВДВС у своїх діяв повинен був керуватися обмеженням, встановленим частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у якій сказано, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Такі обставини у даному спірному випадку відсутні.

Отже, ВДВС, здійснюючи опис майна фізичної особи ОСОБА_1 та накладаючи арешт на нього, був обізнаний з приводу перебування цього майна у заставі, а тому, наклавши арешт на заставлене майно, діяв неправомірно.

З огляду на викладене звернення позивача з цим позовом є обґрунтованим, що підтверджується також частиною 1 статті 59 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження», якою встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно частині 2 цієї статті У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Позивач в порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів правомірість своїх позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. 59 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження», керуючись 4-3,22,32-34,36,38,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Звільнити з-під арешту рухоме майно - автомашину DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2006, тип транспортного засобу: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, - на яку накладено арешт на підставі постанови Державної виконавчої служби у Жовтневому районі міста Луганська від 23.03.07 року, виконавче провадження ВП №2608741.

3.Стягнути з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50) в особі Луганської філії, ідентифікаційний код 14360570, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців, 14, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.09.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 вересня 2009 року.

Суддя А.П. Середа