Рішення № 53581222, 05.11.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13221/14-ц

провадження № 2/753/403/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді Шклянки М.П.

при секретарі Москаленко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в липні 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, та пені в розмірі 1164650,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він на умовах договору позики від 16.12.2013 р. передав позичальнику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 719 370 грн., що на день укладання договору позики за офіційним курсом Національного банку України було еквівалентно 90 000 дол. США. Договір позики є безпроцентним. Відповідно до умов договору позики, факт отримання відповідачем суми позики підтверджується підписанням сторонами договору позики. Згідно п. 2. договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу грошову суму, еквівалентну 90 000 (дев'яносто тисячам) доларів США до 20.01.2014 р. Однак, в зазначений термін відповідач свого зобов'язання не виконав. В зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача суму основного зобов'язання в розмірі еквівалентному сумі 90000 дол.США на день подачі позову, а саме 1052662,32 грн., з урахуванням індексу інфляції - 1057401,90 грн., 3% річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 15141,03 грн. та пеню відповідно до умов договору в розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості, а саме 92107,95 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача в зв'язку з збільшенням строку прострочення зобов'язання, зміною курсу долара, позовні вимоги уточнили в сторону збільшення та просили стягнути з відповідача суму боргу за договором позики, яка станом на 24.09.2015 року становить з урахуванням індексу інфляції 1973950,33 грн., 97513,67 - сума 3% річних, 354371,49 грн. - розмір пені, відповідно до умов договору, а всього стягнути 2425835,49 грн. Крім того, позивач в судовому засіданні додатково пояснив, що відповідача знає давно, близько 8 років. Відповідач звернувся до нього з проханням про позику, оскільки мав намір зайнятись будівництвом. Позивач позичив відповідачу влітку 2011 року 150 000 дол., при цьому розписки позивач від відповідача не вимагав. Частину коштів відповідач повернув. Влітку 2012 року відповідач в забезпечення повернення боргу віддав позивачу правовстановлюючі документи на землю, що належала відповідачу. Всю переписку вони з відповідачем вели через електронну пошту та шляхом надіслання смс-повідомлень. Коли позивач зрозумів, що відповідач затягує з поверненням боргу він звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору позики на залишок суми боргу, який вони уклали 16.12.2013 року. Однак, оскільки відповідач не має наміру повертати борг позивач вимушений був звернутись до суду.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що відповідач ніколи не укладав із позивачем жодного договору позики та ніколи не позичав у ОСОБА_2 жодних коштів. Відповідач знав позивача, оскільки той являвся другом його сина, вони мали намір створити спільний бізнес-проект, для реалізації якого необхідно було вчинення певних дій, в тому числі складання певних документів, для чого відповідач на кількох аркушах паперу поставив свій підпис, які позивач міг використати для нанесення на них мнимого договору позики. Надали письмові заперечення проти позову просили у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець передає у власність другій стороні позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саме суму грошових коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, та випливає з матеріалів справи, що 16.12.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики (а.с.5,6), відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 90 000 дол.США, що на день укладення договору становило в гривневому еквіваленті 719 370 грн.

Відповідно до умов п. 8 договору позики, факт отримання Відповідачем суми позики підтверджується підписанням сторонами договору позики.

Згідно п. 2. Договору позики Відповідач зобов'язався повернути Позивачу грошову суму, еквівалентну 90 000 (дев'яносто тисячам) доларів США до 20.01.2014 р.

Згідно з положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, та підписаний його сторонами.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В судовому засіданні позивач та його представник підтверджували свої вимоги наданими до матеріалів справи документами, зокрема скріншотами (фотокопіями ) з переписки між сторонами через засоби електронного та телекомунікаційного зв'язку (а.с.39-41), копією звукозапису розмови сторін з приводу боргу, який приєднаний до матеріалів справи (а.с.109) та при прослуховуванні якого в судовому засіданні було встановлено, що дійсно між сторонами існували боргові зобов'язання, відповідач визнає наявний у нього борг перед позивачем та зобов'язується його повернути в найближчий час.

Крім того, позовні вимоги позивача підтверджуються показами в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які пояснили, що дійсно влітку 2011 року відповідач позичив у позивача в борг 150 000 дол.США, які йому необхідні були для початку будівництва торгового центру. Відносини будувались на довірі тому розписок позивач не брав. Пізніше частину коштів відповідач повернув, а в подальшому залишок коштів, що становив 90 000 дол.США не віддавав, посилався на те, що він може передати у власність позивача земельні ділянки в порядку забезпечення свого боргу, неодноразово і по телефону і смс-повідомленнями обіцяв повернути залишок суми боргу. На цю суму, позивачем був складений спірний договір позики, який відповідач підписав.

Крім того, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що зустрівся якось випадково з відповідачем, який ніби-то повідомив, що він не відмовляється від боргу і його поверне, однак в судовому засіданні наявність боргу буде заперечувати.

В удовому засіданні відповідач та його представник, заперечували проти наявності договірних відносин з позивачем, зокрема наголошували на відстуності з боку відповідача будь-якого боргу перед позивачем.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо лише про намір сторін зайнятись спільним бізнесом. Про будь-які боргові зобов'язання його батька - відповідача ОСОБА_3 перед позивачем йому не відомо.

За клопотанням представника позивача на підставі ухвали суду від 10.02.2015 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена почіеркознавча експертиза з приводу достовірності підпису відповідача ОСОБА_3 на договорі позики від 16.12.2013 року. Однак, згідно висновку від 25.05015 року експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підтвердити належність підпису на договорі позики від 16.12.2013 року ОСОБА_3 не видалось можливим, в зв'язку з тим, що він був непридатним до ідентифікації особи виконавця (а.с.79-82).

Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності вимог позивача.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. У цьому разі відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до умов п. 6. Договору позики у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,05% (нуль цілих п'ять сотих відсотка) від суми простроченої заборгованості, за кожен календарний день прострочення, починаючи з 21.01.2014 р.

Отже, згідно розрахунку наданого позивачем до заяви про уточнення позову (а.с.111), відповідач зобов'язаний сплатитисуму боргу за договором позики, яка станом на 24.09.2015 року становить з урахуванням індексу інфляції становить 1973950,33 грн., 97513,67 - сума 3% річних, 354371,49 грн. - розмір пені, відповідно до умов договору, а всього - 2425835,49 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача та його посилання на неправомірність такого стягнення та необґрунтованість позову не знайшли свого підтвердження. Відповідач в судовому засіданні не зміг довести тих обставин на які він посилався.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10,11,27,60,84,88,212-215, ст.ст. 226,265,534, 625,1046, 1049 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, (ід.код. НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 суму боргу по договору позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 1973950,33 грн., 3% річних від простроченої суми за договором позики в розмірі 97513,67 грн., суму пені в розмірі 354371,49 грн., а всього 2425835 (два мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять ) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, (ід.код. НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 3654 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: