Вирок № 53579331, 17.11.2015, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/828/15-к

Провадження №1-кп/560/84/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю: секретаря: Волкодав А.А.,

прокурора: Вирви А.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015180110000069 від 01.02.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Алушта Автономної Республіки Крим, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2015 року біля 18 години ОСОБА_4, керуючи мотоциклом марки «VIPER V250-R1», незареєстрованим в установленому законом порядку, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та достатніх навичок керування, в темну пору доби, рухаючись в межах населеного пункту по вул. Партизанській в с. Берестя Дубровицького району в напрямку від центру села зі швидкістю біля 60 км/год, з увімкненим ближнім світлом фари ближнього (дальнього) світла, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись з керуванням допустив виїзд на праве узбіччя та наїзд на пішохода ОСОБА_2, що рухався попутно. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому акроміального кінця правої ключиці без зміщення, закритого уламкового перелому метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення, закритого перелому горизонтальної гілки сідалищної (сідничної) кістки справа, закритого перелому лівого гомілко-ступеневого суглобу без зміщення, забійної рани волосистої частини голови, садна правої вушної раковини та правого променево-запясного суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №41 від 10.02.2015 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали довготривалий розлад здоров'я.

В безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали є грубе порушення водієм мотоциклу ОСОБА_1 сукупності наступних пунктів Правил дорожнього руху України:

п.12.3 - згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

п.12.2 - згідно якого, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п.11.2 - згідно якого, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини;

п. 11.14 - згідно якого, транспортним засобам дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам;

п.10.1 - згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.1.3 - згідно якого, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

п.1.5 - згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п.2.1 «а», «б» - згідно яких, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб;

п.2.3 «б», «д» - згідно яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, щиро розкаявся та дав суду показання, які повністю відповідають обставинам, встановленим в ході судового розгляду, додатково пояснив, що 01 лютого 2015 року, близько 18-ї год. їхав по вулиці Партизанська в с.Берестя Дубровицького району в напрямку центра села мотоциклом марки «VIPER V250-R1» зі швидкістю близько 60 км/год. На той час на вулиці вже було темно, але їхав він із увімкненим ближнім світлом фар, оскільки в мотоциклі було несправне дальнє світло. По дорозі помітив невелику ямку і трохи притормозив. Зненацька на проїзній частині, на відстані приблизно 10м попереду помітив трьох чоловік, але не встигши затормозити наїхав на одного з них. Після наїзду впав на землю і втратив свідомість. Коли отямився, то побачив поряд уламки мотоциклу, а сам мотоцикл був від нього на відстані близько 100 метрів. Жалкує про те, що сталось, у вчиненому розкаюється, неодноразово просив у потерпілого вибачення. Завдану шкоду намагався відшкодувати, однак потерпілий відмовився прийняти відшкодування. Цивільний позов прокурора та потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди визнав частково.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 01.02.2015 року близько 18-ї год. йшов разом із своїм братом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по вул. Партизанська, яка не освітлюється, в с.Берестя Дубровицького району. Рухались вони по правому узбіччю дороги з центру села, де перед цим вживали алкогольні напої. Згодом ОСОБА_2 почув звук мотоцикла, а коли озирнувся, то помітив позаду на відстані близько 100 м жовте світло. Після цього сказав ОСОБА_5 відійти правіше тому, що хтось дуже швидко їде. Тоді ОСОБА_7 став між ними посередині, а ОСОБА_2 опинився лівіше біля краю проїзної частини та втрьох вони продовжували йти узбіччям дороги. Згодом ОСОБА_2 знову озирнувся і побачив, що за два метра позаду на них на швидкості рухається мотоцикл, а далі відчув удар, від якого його відкинуло на асфальтове покриття. По приїзду швидкої допомоги ОСОБА_2 було госпіталізовано в Дубровицьку ЦРЛ, де він перебував з 01 по 27 лютого 2015 року, а потім ще місяць пролежав вдома. Матеріальну шкоду йому не відшкодовано, при визначенні розміру моральної шкоди пояснює його співмірністю до свого заробітку. З приводу міри покарання покладається на розсуд суду.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.286 КК України доведена сукупністю доказів, зібраних по кримінальному провадженню, перевірених і досліджених в судовому засіданні, зокрема показаннями наступних свідків:

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 01 лютого 2015 року разом із своїм братом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 йшли з центра села по вулиці Партизанська в с.Берестя Дубровицького району по правому узбіччі дороги. В той день вони втрьох вживали алкогольні напої, випивши загалом 0.5 л горілки. Йдучи по дорозі додому, почули звук мотоцикла, який через декілька секунд збив ОСОБА_2 і його відкинуло на 10-15 м. Хтось викликав швидку, якою ОСОБА_2 відвезли в лікарню.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 01 лютого 2015 року, близько 18-ї год. йшов додому по грунтовому узбіччю вулиці Партизанська разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з центру села Берестя Дубровицького району, де разом вживали спиртні напої. На той час на вулиці було вже темно. Згодом ОСОБА_6 почув звук мотоцикла та удар, а потім побачив, що приблизно на 5 м вперед відлетіла людина. Коли він підбіг, то побачив, що це ОСОБА_2 і запитав у нього, чи потрібна йому якась допомога, на що той попросив положити йому під голову шапку. Потім ОСОБА_6 спробував його підняти, але ОСОБА_2 сказав його не чіпати, після чого приїхала швидка і забрала ОСОБА_8 в лікарню.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 01 лютого 2015 року йому повідомили, що його онук збив людину. Коли він прийшов на місце події, то побачив там лежачого на дорозі онука, який приходив до тями, а біля нього жінок, які витирали з нього кров. Поблизу на узбіччі були уламки мотоцикла. На іншій стороні дороги побачив лежачого ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 01 лютого 2015року, будучи у своєму будинку почула крик. Коли вибігла на вулицю, то побачила, що збили ОСОБА_2 і вона побігла додому, щоб викликати швидку. Згодом приїхала швидка та почала надавати ОСОБА_2 медичну допомогу. Після приїзду працівників міліції її запросили у якості понятого.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що 01 лютого 2015року на вулиці Партизанська в с.Берестя Дубровицького району він був запрошений у якості понятого працівниками міліції після ДТП, на місці якого з правої сторони біля проїзної частини дороги знаходились уламки мотоцикла.

Показання свідків, допитаних в судовому засіданні не викликають жодних сумнівів в їхній об'єктивності, оскільки є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими письмовими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

З протоколу огляду місця події, план схеми та ілюстративних таблиць до нього вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є проїжджа частина вулиці Партизанська в с.Берестя Дубровицького району Рівненської області (а.п.7-17);

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи (по медичним документх) №41 від 10.02.2015 року, виданого КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи", згідно даних медичних документів відомо, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КЗ «Дубровицька ЦРЛ» з 01 лютого 2015 року по теперішній час з діагнозом (тілесним ушкодженнями): « закритий уламковий перелом акроміального кінця правої ключиці без зміщення, закритий уламковий перелом метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення, закритий перелом горизонтальної гілки сідаліщної (сідничної) кістки справа, закритий перелом лівого гомілко-ступневого суглобу без зміщення, забійна рана волосистої частини голови, садна правої вушної раковини та правого променево-зап'ястного суглобу». Наявні переломи кісток підтверджено даними рентгендослідження. Вказані ушкодження в ОСОБА_2 виникли внаслідок травматичних дій тупими твердими предметами (в подальшому - при співударі з такими), які виникли в швидкій послідовності одне за одним при таких умовах дорожньо-транспортної пригоди: травматична дія (дії) виступаючих частин мототранспортного засобу (первинне контактування) з тілом постраждалого та з подальшим травмуванням тіла людини о грунт або шляхове вкриття. Термін заподіяння таких ушкоджень може відповідати 01 лютого 2015 року, (що не суперечить даним вказаних в постанові). Ці ушкодження (в своїй сукупності) відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, яке викликало довготривалий розлад здоров'я (а.п.37-38).

Згідно висновку судово-токсикологічної експертизи №253 від 13 лютого 2015 року, виданого КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради, у крові ОСОБА_2 знайдений етиловий спирт в концентрації 2,21 % (проміле) (а.п.43);

Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи №142 від 16 лютого 2015 року, виданого КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради, при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в концентрації 2,21 % (проміле), яка відповідає середній ступені алкогольного сп'яніння (а.п.42).

Згідно висновку судово-токсикологічної експертизи №254 від 13 лютого 2015 року, виданого КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради, в крові ОСОБА_1 етиловий спирт не знайдений (а.п.46);

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №125 від 27.03.2015 року, виданого науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Рівненській області на момент експертного огляду гальмівна система та система рульового керування, наданих на експертизу мотоцикла «VIPER V250-R1» без реєстраційного номеру, знаходилися в працездатному стані. На момент експертного огляду фара дальнього світла, наданого на експертизу мотоцикла «VIPER V250-R1» без реєстраційного номеру, знаходилася в стані повної відмови (а.п.58-61).

Як вбачається із висновку інженерно-транспортної експертизи №126 від 28.03.2015 року, виданого науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Рівненській області, контактування наданого на експертизу мотоцикла «VIPER V250-R1» без реєстраційного номеру із перешкодою (пішоходом) відбулося передньою правою частиною на відстані приблизно 0...30 см від правого габариту мотоцикла. Наїзд мотоцикла «VIPER V250-R1» на пішохода відбувся на правому узбіччі або на проїзній частині поблизу її правого краю, перед зафіксованою у наданій на експертизу копії протоколу огляду місця ДТП від 01.02.2015 року та схемі до нього ділянкою відокремлених частин транспортного засобу і плямою речовини бурого кольору подібної на кров, відносно руху зі сторони автодороги Городище - Рівне - Староконстянтинів в західному напрямку (а.п.66-68).

Згідно висновку судово-трасологічної експертизи №73 від 07.05.2015 року, виданого науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Рівненській області, фрагмент деталі, що знаходився в пакеті №1855547 та фрагменти деталей №1 та 2, що знаходилися в пакеті № 0251418, вилучені під час огляду місця ДТП 01.02.2015 року, до розділення складали одне ціле, з деталями мотоцикла марки «VIPER V250-R1», без реєстраційних номерів представленого на експертизу. Фрагменти деталей № 4 та 10, що знаходилися в пакеті №0251418, вилучені під час огляду місця ДТП 01.02.2015 року, до розділення складали одне ціле, з деталями мотоцикла марки «VIPER V250-R1», без реєстраційних номерів представленого на експертизу. Фрагменти деталей № 3, 5, 6, 7, 8 та 9, що знаходилися в пакеті № 0251418, вилучені під час огляду місця ДТП 01.02.2015 року, до розділення могли бути як фрагментами деталей мотоцикла представленого на експертизу так і мотоцикла із аналогічними технічними характеристиками (а.п.73-80).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2015 року та фототаблиць до нього який був проведений за участю свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та статиста ОСОБА_12, встановлено, що місце наїзду знаходиться на правому узбіччі в напрямку від центру села, на віддалі 0,5 м від правого краю проїзної частині на відстані 1 м на захід від уявної лінії, проведеної перпендикулярно проїзній частині через опору лінії електропередач з номером «97», розташованої за правим узбіччям. На відстані від правого краю проїжджої частини рухався потерпілий ОСОБА_2 перед наїздом. Проведеними замірами встановлено, що дана відстань складає 0,5 м. При цьому відстань від лівого плеча потерпілого до правого краю проїзної частини становила 0,25 м. Відстань від лівого плеча свідка ОСОБА_5 до правого плеча потерпілого становила біля 0,5 м, а відстань від лівого плеча свідка ОСОБА_6 до правого плеча свідка ОСОБА_5 становила 0,7 м. Вимірювання проведено після розташування свідків та статиста у положенні, в якому вони знаходилися перед наїздом на потерпілого. Було встановлено також середню швидкість пішоходів на вказаному відрізку дороги, яка становила відповідно 9,76 с, 8,9 с та 9,29 с. (а.п.109-111).

Згідно висновку судово-трасологічної експертизи №172 від 09.04.2015 року, виданого науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Рівненській області, в даній дорожній обстановці, водій мотоцикла «VIPER V250-R1» ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто перед зміною напрямку руху він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В даній дорожній обстановці дії водія мотоцикла «VIPER V250-R1» ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху. При наданому на експертизу комплексі вихідних даних, дії водія мотоцикла «VIPER V250-R1» ОСОБА_1, які в даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.п.126-127).

Відповідно до посвідчення водія, ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії В,С. (а.п.87)

Аналізуючи зібрані та досліджені інші докази в їх сукупності, які у суду не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, вина ОСОБА_1 повністю доведена і його неправомірні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"( з наступними змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання та особу винного.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вищевказаних вимог, враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_1 частково визнав себе винним, згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_1 раніше не судимий (а.п.84), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 83), на "Д" обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 85).

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 визначені ст. 67 КК України, в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до п.21 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до постанови Дубровицького районного суду Рівненської області, оголошеної та дослідженої в судовому засіданні, 20.04.2015 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування на 1 рік (а.п.106). Крім того, відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України, додатковий вид покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк не є обов'язковим до призначення.

Тому, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, враховуючи обставини справи,зважаючи на тяжкість скоєного, необережну форму вини, особу винного, обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, поведінку ОСОБА_1, його досить молодий вік та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, на даний час ніде не працює, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_1, покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст.286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки на даний час він позбавлений такого права. Одночасно суд прийшов до висновку, що обвинувачений не становить небезпеки для суспільства, а його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним та доцільним звільнити ОСОБА_1, від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК Україниз покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що буде відповідати тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування 2340,56 грн. матеріальної шкоди та 80000,00 грн. моральної шкоди. При вирішенні заявленого цивільного позову суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'ю потерпілого, зобов'язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями відшкодовується фізичній особі особою, що її завдала.

Факт та розмір матеріальних витрат в сумі 2340,56 грн доведено повністю чеками наявними в матеріалах кримінального провадження (а.п.30-32), а тому позовні вимоги, щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди то відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.1 ч.2, ч.3 ст.23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Завдану моральну шкоду потерпілий оцінює у розмірі 80000,00 грн., яку він обгрунтовує тривалими фізичними стражданнями, які він переніс та продовжує відчувати внаслідок отриманих при ДТП травм, у фізичних болях та стражданнях, викликаних хворобливим станом, оскільки після травм, заподіяних йому, не може жити повноцінним життям - виконувати якусь домашню роботу і фізично працювати, заробляти кошти на утримання своєї сім'ї.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з врахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості, ступеню моральних страждань потерпілого, враховуючи вимоги ст. 1167 ЦК України, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є підставними, обґрунтованими, але такими, що підлягають до задоволення частково в розмірі 15000,00 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Дубровицької районної державної адміністрації про відшкодування витрат понесених лікарнею за лікування потерпілого від кримінального правопорушення на стаціонарному лікуванні на суму 6912,18 грн., який документально підтверджується розрахунком вартості лікування - задовольнити в повному обсязі, оскільки у відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до ст.124 КПК України, процесуальні витрати, які складаються з витрат на залучення експертів у сумі 1964,16 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжний захід до обвинуваченого в ході судового розгляду не застосовувався.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370-374, 394, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому один рік обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувати.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1, (ід.код НОМЕР_1) в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 1964,16 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири гривні шістнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Дубровицької районної державної адміністрації (34100, вул. Миру, 18, м. Дубровиця Рівненська область; р/р 31411544700128, код платежу: 24060300, МФО 833017 ГУДКСУ у Рівненській області, ЗКПО 37863689) 6912,18 (шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень вісімнадцять копійок) витрат за перебування потерпілого від кримінального правопорушення на стаціонарному лікуванні.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, жителя с.Берестя Дубровицького району Рівненської області 2340,56 грн. (дві тисячі триста сорок гривень п'ятдесят шість копійок) матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, жителя с.Берестя Дубровицького району Рівненської області 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) моральної шкоди.

Речові докази: відокремлені частини транспортного засобу та мотошолому, марлевий тампон зі слідами речовини бурого кольору, ґрунтовий покрив з нашаруванням речовини бурого кольору, схожої на кров, контрольний зразок ґрунтового покриву, які приєднати до матеріалів кримінального провадження №12015180110000069 в якості речового доказу та передані на зберігання в кімнату речових доказів Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області - знищити.

Мотоцикл марки «VIPER V250-R1», який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12015180110000069 в якості речового доказу та залишений на зберіганні в кімнаті речових доказів Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області - повернути ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області Оборонова І.В.