Рішення № 53575603, 12.11.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11791/15-ц

Провадження № 2/161/3694/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді - Рудської С.М.

при секретарі Марчак Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами по справі 14.05.2011 року було укладено в простій письмовій формі договір позики грошей у сумі 40 000 доларів США. На підтвердження укладення договору позики відповідач ОСОБА_2 написав розписку, у якій підтверджує факт отримання у борг грошей та домовленість, що поверне вказану суму до 14.05.2014 року. В квітня 2013 року в обумовлений в розписці строк відповідачем повернуто 5500 доларів США, більше коштів ним повернуто не було. На її неодноразові звернення та прохання щодо належного виконання взятих на себе зобовязань відповідач не реагує, вирішити питання в досудовому порядку не бажає.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в її користь 795 895 грн.

Позивач ОСОБА_1 до початку судового розгляду справи подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обємі.

Відповідач також подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Судом встановлено, що згідно розписки від 02.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, а саме ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 40000 доларів США, які зобовязувався повернути до 01.01.2014 року, вказана обставина підтверджується розпискою (а.с. 2).

Відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позивальнику, й укладенням договору позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець свої зобовязання перед позичальником виконав, передав останньому грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США. Вказаний факт підтверджується розпискою (а.с.2). В квітня 2013 року в обумовлений в розписці строк, ОСОБА_2 повернуто 5500 доларів США, більше коштів ним повернуто не було.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, основна заборгованість за отримані кошти становить 34500 доларів США, що по курсу НБУ 795 895 грн., а тому з нього слід стягнути в користь позивача суму позики.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 526, 1046-1053, 1166, 1167 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - 795 895 (сімсот девяносто пять тисяч вісімсот девяносто пять) грн. боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 3410 (три тисячі чотириста десять) грн. 04 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.М. Рудська