Постанова № 53575006, 29.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - СДПІ) до публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

в с т а н о в и л а:

28 січня 2014 року СДПІ звернулася до суду із позовом, у якому просила підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства, застосованого до нього на підставі рішення начальника СДПІ від 28 січня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосування адміністративного арешту майна Товариства є цілком обґрунтованим заходом, оскільки відповідач відмовився від проведення позапланової виїзної документальної перевірки, яка була призначена наказом начальника СДПІ від 16 січня 2014 року № 57.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підставами для застосування податковим органом адміністративного арешту майна є, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Також зазначив, що у зв'язку із закінченням строку дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до виданих підприємством наказів від 14 січня 2014 року № 2 «Про зупинення виробничих підрозділів комбінату», від 17 січня 2014 року № 5 «Про зупинення роботи підрозділів управлінь комбінату» зупинено виробничі підрозділи підприємства з 15 січня 2014 року, робота всіх підрозділів управлінь комбінату - безстроково з 17 січня 2014 року до вирішення питання отримання в Міністерстві екології та природних ресурсів України дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняття правлінням комбінату рішення про відновлення роботи виробничих підрозділів підприємства.

Листом від 23 січня 2014 року Товариство повідомило податковий орган про зупинення безстроково роботи всіх підрозділів управління комбінату, у зв'язку з чим просив зупинити позапланову перевірку.

При цьому посадові особи СДПІ, які прибули на підприємство для проведення перевірки 24 січня 2014 року, фактично до перевірки були допущені.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, СДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 23 липня, 16 грудня 2012 року, 17 січня 2013 року (справи №№ К/9991/43822/12, К/800/19897/13, К/9991/72431/12 відповідно) та від 7 жовтня 2013 року (справи №№ К/800/6001/13, К/9991/64586/12), які, на думку СДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із рішенням судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони дійшли висновку про відсутність у податкового органу підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК, для застосування адміністративного арешту майна Товариства.

У справах, на рішення в яких посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття податковим органом рішення про накладення адміністративного арешту на майно платників податків, як це передбачено пунктом 94.2 статті 94 ПК.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що у них йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права щодо накладення арешту на майно платників податків, але ґрунтуються вони на відмінних між собою фактичних обставинах справ, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький