Ухвала суду № 53574600, 17.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7935/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправної та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія, відповідач) про визнання протиправними дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо винесення Постанови № 1193 від 02.04.2015 року про накладення штрафу; визнання протиправною та скасування Постанови Комісії № 1193 від 02.04.2015 року про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на виконання наказу НКРЕ від 20.02.2015 № 46 та посвідчення на перевірку від 20.02.2015 р. № 33 та від 24.03.2015 р. № 57, згідно зі статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 лютого 2015 року № 85-р "Про надання дозволу на проведення перевірок Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" з 23.03.2015 р. по 27.03.2015 р. відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 276 (далі - Ліцензійні умови з виробництва), Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року №277 (далі - Ліцензійні умови з транспортування) та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 (далі - Ліцензійні умови з постачання), за період з 01.07.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки було складено Акт № 21 від 27.03.2015 р. позапланової перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання, яким було встановлено порушення позивачем п. 3.1 Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання щодо дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, а саме ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Порядку, в частині: зарахування коштів, що надходять за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні розрахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України; подання розрахунку нормативів до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до НКРЕКП за встановленими формами.

На підставі висновків акта перевірки № 21 від 27.03.2015 р. НКРЕКП було прийнято постанову №1193 від 02.04.2015 р. про накладення штрафу у розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення вказаної постанови та вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про природні монополії» Комісії відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розробляють та затверджують спеціальні умови і правила здійснення підприємницької діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил.

Комісія діє на підставі Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 (далі - Положення).

Згідно п.1 Положення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних, є державним колегіальним органом.

Пунктом 9 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок) визначено, що нормативи подаються до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до Комісії за встановленими нею формами разом із завіреними підписом керівника або іншої уповноваженої особи відповідної організації, скріпленим печаткою, довідками за кожною категорією споживачів за 12 місяців (з розбивкою за місяцями), що передують місяцю, попередньому до місяця, в якому застосовуватимуться нормативи.

Натомість, як зафіксовано Актом позапланової перевірки від 27.03.2015 р. №21, нормативи на грудень 2014 року надані позивачем листом від 25.11.2014 р. № 01.01/2080, на лютий 2015 року листом від 28.01.2015 р. № 01.01/136а.

Поряд з цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, Порядком не передбачено надання розрахунків нормативів в електронному вигляді.

З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог Порядку в частині подання розрахунку нормативів до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до НКРЕКП за встановленими формами.

Щодо посилань апелянта про правомірність зарахувань заборгованості за договорами укладеними до початку опалювального періоду 2014 року на поточний розрахунковий рахунок, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 7 Порядку визначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Крім того, частиною другою пункту 1 Порядку передбачено, що дія Порядку не поширюється на розрахунки, що здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та інших нормативно-правових актів щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний з серпня 2014 року зараховувати кошти, що надходять за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Доводи апелянта про те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 р. у справі № 826/19691/14 (яка переглядається в порядку касаційного провадження) визнано незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2015 р. № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р. задоволено апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, на дату прийняття оскаржуваної постанови відповідача, Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 був чинним та обов'язковим для виконання, в тому числі і позивачем.

З огляду на наведене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо посилань апелянта на безпідставне стягнення з позивача постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року решту суми судового збору у розмірі 1571,22 грн. колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 23.01.2015р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» решта розміру ставки судового збору (90 відсотків) підлягає стягненню до Державного бюджету України зі сторін (сторони) залежно від результатів розгляду справи.

З огляду на те, що за рішенням суду у задоволенні позову відмовлено, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" решту суми судового збору у розмірі 1 571,22 грн. до Державного бюджету України.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.