Постанова № 53574371, 18.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2015 року № 826/13577/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІНКОР ПАК"доДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0003502204

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНКОР ПАК" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0003502204.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0003502204, висновки акту перевірки від 28.08.2014 р. № 2118/26-53-22-04/38576248, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо недоведеності реальності виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ "Мазурек-Груп" не відповідають дійсності, оскільки, у позивача наявні документи, що підтверджують виконання зазначеного договору, висновки акта перевірки є неправомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2015 р. подав заперечення на позов, мотивація яких співпадає з викладеним в акті перевірки від 28.08.2014 р. № 2118/26-53-22-04/38576248.

В судовому засіданні 07.09.2015 року за згодою представників сторін судом було ухвалено подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

До служби діловодства суду 14.09.2015 р. позивачем було подано додаткові письмові пояснення. Так, позивач зазначає, що у податкового органу не було правових підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ "Мазурек-Груп", оскільки, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 р. №826/7133/14, яка набула законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ "Мазурек-Груп" у формі Акту від 30.04.2014 р. № 1167/26-59-22-13/38899716, "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Мазурек-Груп" з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р.".

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014р. № 0003502204 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16 930,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 4 233,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта від 28.08.2014 р. № 2118/26-53-22-04/38576248 про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за березень 2014 р. при взаємовідносинам з ТОВ "Мазурек-Груп".

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 р. у сумі 16 930,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року податкову накладну від 03.03.2014р. № 325 на загальну суму 43 584,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 264,00 грн.), від 04.03.2014 р. № 409 на загальну суму 50 172,00 грн. (в т.ч. ПДВ

8 362,00 грн.) та від 10.03.2014 р. № 1003 на загальну суму 7 824,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 304,00 грн.), виписані ТОВ "Мазурек-Груп" на виконання договору з виготовлення друкованої продукції №01/03 від 01.03.2014 р.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києві отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для використання в роботі Акт від 30.04.2014 р. № 1167/26-59-22-13/38899716, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мазурек-Груп" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р." Даним Актом зафіксовано, що контрагентом позивача - ТОВ "Мазурек-Груп" порушено п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", оскільки, директор ТОВ "Мазурек-Груп" відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Таким чином, посилаючись на те, що позивачем під час перевірки не надано доказів отримання замовленої у ТОВ "Мазурек-Груп" поліграфічної продукції, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ "Мазурек-Груп".

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Мазурек-Груп" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо посадових осіб контрагента позивача.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Мазурек-Груп" позивачем суду надано договір на виготовлення друкованої продукції №01/03 від 01.03.2014 р.

Відповідно до п.1.1. умов даного договору виконавець зобов'язується надавати послугу з виготовлення друкованої продукції згідно замовлення замовника - позивача і у відповідності з описання і на умовах, викладених у додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Згідно з п. 1.2. договору виготовлення продукції, в тому числі її тиражування поліграфічними або іншими технічними засобами, здійснюється тільки після підтвердження замовником оригінал-макета. Оригінал-макет затверджується підписом уповноваженого замовником представника. Уповноваження представника замовника на підтвердження оригінал-макета підтверджуються відповідним дорученням. Оригінал-макет може бути також затверджений першим керівником підприємства замовника з поставленням круглої печатки. При наданні замовником дизайну та елементів дизайну відповідальність за них несе замовник.

Відповідальність за помилки в оригіналі-макеті, після його затвердження уповноваженою особою замовника, несе замовник (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.2.1. договору вартість і ціна послуги визначається в рахунках.

Згідно з п. 4.1. договору якість продукції повинна відповідати затвердженим замовником оригінал-макетам, а також ГОСТам, ТУ.

П. 4.8. договору визначено, що продукція по товарній накладній приймається уповноваженим згідно довіреності представником замовника.

Терміни виготовлення продукції викладені в додаткових угодах (п.5.1 договору).

На підтвердження виконання зазначених робіт та отримання товарів позивач надав суду видані ТОВ "Мазурек-Груп": рахунки на оплату №1003 від 10.03.2014 р. за пакет паперовий 3 кг та флексографічну форму борошно 3 кг, на загальну суму 7 824,00 грн., рахунок на оплату №325 від 03.03.2014 р. за пакет паперовий 3 кг на загальну суму 43 584,00 грн., № 409 за етикетку тканеву на загальну суму 50 172,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 362,00 грн.);

видаткові накладні №1003 від 10.03.2014 р. із зазначенням асортименту товару пакет паперовий 3 кг, флексографічна форма борошно 3 кг, на загальну суму 7 824,00 грн.; №325 від 03.03.2014 р. за пакет паперовий 3 кг на загальну суму 43 584,00 грн.; № 409 від 04.03.2014 р. за етикетку тканеву на загальну суму 50 172,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 362,00 грн.);

податкові накладні: від 03.03.2014р. № 325 на пакет паперовий 3 кг у кількості 15 000 шт., флексографічну форму борошно 3 кг у кількості 1 шт., на загальну суму 43 584,00 грн. (в т.ч. ПДВ

7 264,00 грн.); від 04.03.2014 р. № 409 на етикетку тканеву у кількості 226 000 шт., на загальну суму 50 172,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 362,00 грн.) та від 10.03.2014 р. № 1003 на пакет паперовий 3 кг та флексографічну форму борошно 3 кг, на загальну суму 7 824,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 304,00 грн.).

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого позивача банку. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ "Мазурек-Груп" не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

Проаналізувавши умови зазначеного договору суд дійшов висновку, що виготовлення друкованої продукції її найменування та кількість та порядок нанесення поліграфічної продукції, що придбавається позивачем у ТОВ "Мазурек-Груп" за договором №01/03 від 01.03.2014 р., встановлюються позивачем шляхом затвердження оригінал-макета, відповідних заявках та додаткових угодах.

Натомість, позивачем не надано суду жодного супутнього документу, який би складався сторонами за договором у разі його реального виконання. Так, суду не надано, доказів на підтвердження того, що позивачем було складено заявку, оригінал-макет замовлення поліграфічної продукції. Жодної додаткової угоди до договору на виготовлення друкованої продукції №01/03 від 01.03.2014 р. укладеного позивачем з ТОВ "Мазурек-Груп", як того вимагає договір, суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 4.8 договору встановлено отримання продукції на підставі товарної накладної. Однак, жодна з видаткових накладних не містить відомостей про отримання позивачем замовленої продукції у ТОВ "Мазурек-Груп", а саме, відсутні підписи уповноваженої особи позивача про таке отримання.

Жодної довіреності на отримання позивачем замовленої продукції у ТОВ "Мазурек-Груп" згідно договору №01/03 від 01.03.2014 р., суду не надано.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання та транспортування зазначеного товару, та відповідно бухгалтерського обліку отримання позивачем поліграфічної продукції. А тому, позивачем відповідно не доведено належними доказами отримання від ТОВ "Мазурек-Груп" вказаних послуг.

Позивачем не надано суду жодного оригінал-макета, заявки або додаткових угод на підставі яких позивач замовив у ТОВ "Мазурек-Груп" послуги з виготовлення друкованої продукції згідно договору №01/03 від 01.03.2014 р. Оскільки, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження замовлення у ТОВ "Мазурек-Груп" послуг з виготовлення друкованої продукції, суд приходить до висновку, що господарської операції з поставки ТОВ "Мазурек-Груп" та відповідно отримання позивачем друкованої продукції згідно договору №01/03 від 01.03.2014 р. не відбулося.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір №01/03 від 01.03.2014 р. укладений з ТОВ "Мазурек-Груп" реально виконувався сторонами, зокрема, у березні 2014 року.

На підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду первинні документи використання зазначеної продукції під час здійснення господарської діяльності позивача та подальшої її реалізації іншим суб'єктам господарювання, зокрема, у вигляді пакувального матеріалу, зокрема, ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "ТАЛНЕ", ТОВ"ЮГ-20-12", ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" у березні 2014 р.

Посилання позивача на те, що внаслідок отримання від ТОВ "Мазурек-Груп" поліграфічної продукції, позивачем було реалізовано пакувальний матеріал, судом не приймається, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження замовлення та відповідно отримання послуг з поліграфічного друку на пакувальному матеріалі у ТОВ "Мазурек-Груп".

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладений позивачем договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Мазурек-Груп".

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договору з ТОВ "Мазурек-Груп" у березні 2014 р., позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Крім того, посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 р. №826/7133/14, яка набула законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р., якою визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ "Мазурек-Груп" у формі Акту від 30.04.2014 р. № 1167/26-59-22-13/38899716, "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Мазурек-Груп" з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р.", як на підставу для задоволення позову, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що, підставою, для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 р. стали висновки перевіряючих щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Мазурек-Груп" оформлених згідно договору №01/03 від 01.03.2014 р., а саме, ненадання доказів отримання та транспортування продукції.

Таким чином, визнання вказаними судовими рішеннями протиправності дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ "Мазурек-Груп" у формі Акту від 30.04.2014 р. № 1167/26-59-22-13/38899716, не спростовують ані висновків перевіряючих викладеного в Акті перевірки від 28.08.2014 р. № 2118/26-53-22-04/38576248 (що слугував підставою для донарахування зобов'язань), а ні висновків суду у даній справі щодо недоведеності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Мазурек-Груп" за договором № 01/03 від 01.03.2014 р.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0003502204 прийнято з урахуванням всіх обставин.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу, зокрема, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0003502204 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені податковим органом, спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 52, 69-71, 94, ч. 4 ст. 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНКОР ПАК» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНКОР ПАК» решту суми судового збору у сумі 1644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук