Постанова № 53574328, 18.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2015 року № 826/11993/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - проф» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління головного управління Державної фінансової служби у м.Києві.провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа - проф» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління головного управління Державної фінансової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 за №000662201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд приходить до висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

На підставі Наказу щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 01.12.2014р. №1475-П, направлення від 01.12.2014р. №1229, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА-ПРОФ» (далі - позивач) з питань фінансово-господарських відносин з платниками податків ТОВ «Аксон Груп» (код ЄДРПОУ 38865823), ТОВ «Про Сервіс» (код ЄДРПОУ 33153611), ТОВ «Стиль Медіа» (код ЄДРПОУ 36858290) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 по 31.07.2014р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 15.12.2014р. було складено акт №10208/26-51 -22-01/37164192 (далі - Акт перевірки), яким було встановлено порушення позивачем вимог позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 128845грн.

30 грудня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006622201 форми «Р», про сплату податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 128 845,00 грн. з яких 103076грн. сума основного платежу, та 25769- сума штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 15.12.2014 р. № 10208/26-51-22-01/37164192, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 29.12.2014 р. № 15074/10/26-51-22-01, якою висновки акту залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 10.03.2015 р. № 3901/10/26-15-10-05, яким податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 0006622201 завищено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.05.2015 р. № 10052/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 0006622201 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення стали наступні висновки акту перевірки.

Так, перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аксон груп» було укладено договори :

1. Договір №105 від 01.07.2014р. про інформаційно-довідкове обслуговування, згідно з п.2.1 якого виконавець зобов'язався надати позивачу наступні види інформаційного обслуговування, а саме :

-інформаційне моделювання, що полягає у розробці конструктивних, параметричних, методологічних моделей можливого вирішення проблем на основі інформаційних даних, прогнозування науково-технічної ситуації, формування еталонного уявлення про об'єкти, які розробляються за завданням Замовника;

-інформаційну експертизу, тобто перевірку достовірності інформації, зокрема шляхом зіставлення отриманих результатів з інформаційними даними;

-інформаційне забезпечення, під яким Сторони розуміють систему одержання, оцінки, зберігань та переробки даних, створену з метою вироблення управлінських рішень.

2. Договір №106 від 01.07.2014р. про надання консультаційних послуг по організації охорони.

Відповідно до Запиту про надання консультацій від 27.06.2014 року позивач просив надати послуги протягом наступних шести календарних місяців з питань

- розробки методів охорони та захисту структурних підрозділів підприємства (магазини, гіпермаркети), які охороняє Замовник;

- існування різноманітних новітніх технологій та методики охоронного призначення, що з'являються на ринку України. Під консультаційними послугами у договорі було визначено документовані відомості або події та явища, що відбуваються або відбувалися на об'єктах Замовника.

3. Договір №107 від 01.07.2014р. про пошук потенційних клієнтів, за умовами якого виконавець зобов'язався знайти для замовника потенційних клієнтів щодо надання охоронних послуг з охорони за допомогою «тривожної кнопки, фізичної охорони всіх форм власності, монтажу систем охорони та нагляду, надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації.

4. Договір №108 від 01.07.2014р. про надання поліграфічних послуг, за змістом якого виконавець зобов'язався надати послуги з поліграфії.

Акт перевірки містить посилання на те, що позивачем та вищезазначеним контрагентом було підписано акти приймання - здачі виконаних робіт від 31.07.2014р. №ОУ-00007,ОУ-00008, ОУ00009, 00023, на підставі яких було прийнято інформаційно - консультаційні послуги, консультаційні послуги по організації охорони, послуги з пошуку потенційних клієнтів та послуги поліграфії відповідно.

Також актом перевірки було встановлено, що позивачем було отримано податкові накладні від 31.07.2014 №7,8,9,23.

З посиланням на те, що до відповідача від ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов Акт №2651/26-55-22-09/38865823 від 01.09.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксон Груп» (код ЄДРПОУ 38865823), щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем приписів ст. 198 Податкового кодексу України.

Також в акті перевірки вчинено запис про те, що позивачу вручено запит №13364/10/26-51-22-01 від 03.12.2014р. про надання копій документів, пояснень в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки. У відповідь на запит, підприємством надані документи не в повному обсязі, а саме відсутні звіти або висновки, підтверджуючи надані послуги ТОВ «Аксон Груп» (код ЄДРПОУ 38865823) відповідно до актів виконаних робіт.

Крім того, актом перевірки було встановлено, що позивачем та ТОВ «Про Сервіс» укладено :

1. Договір №117 від 01.07.2014р. про надання юридичних послуг, за умовами якого контрагент позивача зобов'язався надати юридичні послуги, що складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої позивачем.

2. Договір №118 від 01.07.2014р. про надання послуг контролю за несенням служби охорони, за змістом якого виконавець зобов'язався надати послуги з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об'єктах, які визначені в додатках до договору та дотримання співробітниками Замовника Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (п. 1.1 договору ) з метою контролю якості за несенням охорони, висловленні незалежної професійної думки у формі висновку стосовно відповідності несення співробітниками Замовника охорони вимогам чинного законодавства та загального рівня технічної та теоретичної підготовленості зазначених співробітників (п. 1.2).

Акт перевірки містить посилання на те, що позивачем та вищезазначеним контрагентом було підписано акти приймання - здачі виконаних робіт від 31.07.2014р. №ОУ-00307,ОУ-00308, а підставі яких було прийнято юридичні послуги та послуги з перевірки охоронників відповідно.

Також актом перевірки було встановлено, що позивачем було отримано податкові накладні від 31.07.2014 №307,308.

В акті перевірки вчинено запис про те, що позивачу вручено запит №13364/10/26-51-22-01 від 03.12.2014р. про надання копій документів, пояснень в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки. У відповідь на запит, підприємством надані документи не в повному обсязі, а саме відсутні звіти або висновки, підтверджуючи надані ТОВ «Про Сервіс» послуги відповідно до актів виконаних робіт.

З посиланням на аналіз реєстру податкових накладних відповідач дійшов висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Про Сервіс» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Актом перевірки було також встановлено, що позивачем та ТОВ «Стиль Медіа» було укладено договір №35 від 01.02.2014р. про падання послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності, за змістом якого контрагент позивача зобов'язався знайти для замовника потенційних клієнтів (фізичних або юридичних осіб) щодо надання охоронних послуг. Позивачем складено акт приймання - здачі наданих послуг по вивченню ринку охоронної діяльності №ОУ000351 від 31.07.14р. та отримано податкову накладну №351 від 31.07.2014.

В акті перевірки вчинено запис про те, що позивачу вручено запит №13364/10/26-51-22-01 від 03.12.2014р. про надання копій документів, пояснень в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки. У відповідь на запит, підприємством надані документи не в повному обсязі, а саме відсутні звіти або висновки, підтверджуючи надані ТОВ «Стиль Медіа» послуги відповідно до актів виконаних робіт.

З посиланням на аналіз реєстру податкових накладних відповідач дійшов висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стиль Медіа» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

На підставі вищевикладеного відповідач дійшов висновків про те, що вищезазначені правочини позивача не спричиняють реальних правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем порушено приписи статті 198 Податкового кодексу України.

Суд, розглянувши позовні вимоги відзначає наступне.

За змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Натомість позивачем було надано заперечення до акту перевірки, проте, не було надано жодних документів, існування яких обумовлювалося укладеними та виконаними, як стверджував позивач, договорами.

Отже, до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки.

Крім того, суд зауважує наступне.

Як встановлено судом, позивачем укладено з контрагентами угоди, за змістом яких, як стверджує позивач, позивачу було надано послуги, а саме - виготовлено та розповсюджено рекламні листівки щодо позивача, надано позивачу консультації, проведено комплекс робіт з укладення договорів, надано юридичні послуги.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучено чотири види листівок, які як стверджує позивач, було розповсюджено його контрагентами. Як вбачається з даних листівок, вони містять відомості про діяльність позивача та його телефон, натомість, не містять жодних відомостей щодо накладу друку, місця друку, інших відомостей, за якими можна було б визначити кількість виготовлених листівок.

Позивачем не надано жодних відомостей щодо кількості розповсюджених листівок, місць розповсюдження, осіб, якими таке розповсюдження проводилося, мети даної акції, прогнозованого та реального впливу ймовірного розповсюдження листівок на господарську діяльність позивача.

Також позивачем не надано жодних доказів щодо теоретичної можливості використання у господарській діяльності звітів, які позивачем надано в якості доказів отримання послуг. Як вбачається з зазначених звітів вони містять загальнодоступну інформацію, при цьому позивачем не повідомлено мети її отримання та теоретичних напрямків використання в межах господарської діяльності.

Не надано позивачем і будь - яких звітів щодо перевірки охоронників чи здійснених функцій з юридичного обслуговування позивача.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.10.2014р. № К/800/31683/14.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Проф» решту суми судового збору у розмірі 2 319,21 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук