Постанова № 53574125, 11.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2015 року № 826/15726/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення заборгованості в розмірі 89954,83 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованість Комунального підприємства «Міська друкарня Києво-Святошинського району» (код ЄДРПОУ 02467067) за рахунок коштів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в розмірі 89954,83 грн.; кошти зарахувати на: земельний податок з юридичних осіб у сумі 89165,57 грн. на р/р 33218811700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010500, одержувач – УДКСУ у Святошинському району ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37962074, податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб), зареєстрованих у місті Києві у сумі 789,26 грн. на р/р 34219381700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 12020500, одержувач – УДКСУ у Святошинському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37962074.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що згідно з бази Інформаційної системи «Податковий блок» за Комунальним підприємством «Міська друкарня Києво-Святошинського району», яке перебуває в управлінні відповідача, рахується заборгованість в розмірі 89954,83 грн., який останнім не погашено.

В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що Позивачем помилково зазначено Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області в якості Відповідача, оскільки згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником Комунального підприємства «Міська друкарня Києво-Святошинського району» є Києво-Святошинська районна рада Київської області, а отже, у останнього в управлінні і перебуває комунальне підприємство та його майно.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що КП «Міська друкарня Києво-Святошинського району» має податковий борг на загальну суму 89954,83 грн.

З метою погашення податкового боргу Позивачем проведена позапланова робота по стягненню зазначеної заборгованості.

Так, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2010 року у справі №2а-18286/10/2670 та від 15.07.2011 року у справі №2а-9286/11/2670 позовні вимоги податкового органу щодо стягнення податкового боргу задоволені в повному обсязі.

З метою погашення податкового боргу Позивачем було направлено виконавчі листи по цим справам до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Однак, станом на час звернення до суду з цим позовом борг не погашено, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду для стягнення податкової заборгованості за рахунок Відповідача.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Згідно із частиною другою статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Разом з тим, відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, ст. 88, п. 89.2 ст.89 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

З урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Судом встановлено, що КП «Міська друкарня Києво-Святошинського району» має заборгованість щодо не сплати податків, що і підтверджується Позивачем, проте, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було подано виконавчі листи по справам №2а-18286/10/2670 та №2а-9286/11/2670, проте, дані виконавчі листи не виконані, оскільки відсутні грошові кошти на рахунках КП «Міська друкарня Києво-Святошинського району».

Дослідивши матеріали справи, Судом встановлено, що на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази подання до виконавчої служби виконавчі листи по справам №2а-18286/10/2670 та №2а-9286/11/2670 про стягнення податкового боргу, також відсутні прийняття рішення про опис майна КП «Міська друкарня Києво-Святошинського району» в податкову заставу, докази звернення Позивач в банківські установи, що в свою чергу свідчить, що Податковим органом не вжито всіх заходів, щодо стягнення податкового боргу з КП «Міська друкарня Києво-Святошинського району».

Згідно з п.95.1 ст.95, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу вищезазначених правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за умови дотримання податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95.2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності прийняття заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, та лише у разі їх недостатності , погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам держаної податкової служби.

Як встановлено з матеріалів справи, Позивач просить стягнути податковий борг Комунального підприємства «Міська друкарня Києво-Святошинського району» за рахунок коштів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в розмірі 89954,83 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальне підприємство «Міська друкарня Києво-Святошинського району» належить до сфери управління Києво-Святошинської районної ради Київської області (м. Київ, вул. Янтарна, 12, код ЄДРПОУ 04054748).

Згідно змісту пп. 96.2, 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України обов'язок зі звернення до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості за рахунок коштів державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає за наявності таких умов: наявність податкового боргу; майно, що перебуває у податковій заставі, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, відсутнє; мав місце факт звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення згідно п. 96.2.1-96.2.4, і на нього отримано негативну відповідь або не отримано відповіді.

Таким чином, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області не є державним органом, в управлінні якого перебуває Комунальне підприємство «Міська друкарня Києво-Святошинського району» або його майно, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості комунального підприємства з Відповідача є помилковими та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту інтересів держави, оскільки законодавством, за умови вжиття всіх заходів встановлених статтею 96 ПК України, передбачено стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття Податковим органом передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук