Постанова № 53573727, 12.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року 15:50м. ПолтаваСправа № 816/3881/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Петренко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі по тексту також - позивач, ПАТ "Укртатнафта") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі по тексту також - відповідач, МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 24 липня 2015 № 663 та податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2015 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податкового зобов'язання суми податку на додану вартість у розмірі 11316698 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на відсутність законних підстав у відповідача на проведення позапланової невиїзної перевірки згідно оскаржуваного наказу, та, як наслідок, відсутністю у відповідача правових підстав для прийняття за результатами такої незаконної перевірки податкового повідомлення-рішення. Крім того, вказаним податковим повідомленням-рішенням порушено права позивача, оскільки під час проведення такої перевірки здійснювалось дослідження кола питань, що були охоплені перевірками попередніх періодів, що в свою чергу вказує про суперечливість висновків відповідача за наслідками таких перевірок.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи без його участі. У письмових запереченнях та письмових поясненнях посилався на правомірність оскаржуваних рішень та дотримання ним норм діючого податкового законодавства.

У відповідності до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача на підставі наявних матеріалів, наданих сторонами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Укртатнафта" зареєстроване, як юридична особа та присвоєно код ЄДРПОУ 00152307.

На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 відповідачем винесено наказ від 24 липня 2015 року № 663 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким наказано:

1. Начальнику управління податкового супроводження підприємств сфери паливно-енергетичного комплексу ОСОБА_2 забезпечити організацію проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укртатнафта» (код 00152307), з питань правомірності зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, що відображені в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року (реєстраційний № НОМЕР_2 від 20.04.2013) та додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний № НОМЕР_3 від 20.04.2013), під власним ІПН НОМЕР_4 на загальну суму - 11316698 грн.

2. Головному державному ревізору-інспектору відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств сфери паливно-енергетичного комплексу ОСОБА_3 провести документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укртатнафта» (код 00152307), з питань правомірності зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, що відображені в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року (реєстраційний №9022407597 від 20.04.2013) та додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний №9022407675 від 20.04.2013), під власним ІПН НОМЕР_4 на загальну суму - 11316698 грн. Термін проведення перевірки 04 серпня 2015 року (1 робочий день) /а.с. 30, т.1/.

Як зазначено відповідачем, з метою виконання функцій покладених на МГУ ДФС, останнім направлено на адресу позивача листи про надання інформації та її документального підтвердження від 03 червня 2015 року № 13632/10/28-10/41-3-15, від 06 липня 2015 року № 16850/10/28-10-41-3-15, від 23 березня 2015 року № 7362/10/28/-10-41-2/15 /а.с. 31-39, т.1/.

Як зазначено в акті перевірки від 04 серпня 2015 року № 834/28-10-41-20/00152307, на підставі службового посвідчення серія МР №000373, наказу від 24 липня 2015 року №663, виданого МГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств сфери паливно-енергетичного комплексу, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, проведено перевірку з питань правомірності зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, що відображені в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року (реєстраційний №9022407597 від 20.04.2013) та додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний №9022407675 від 20.04.2013), під власним ІПН НОМЕР_4 на загальну суму - 11316698 грн /а.с. 87-101-т.1/.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 04 серпня 2015 року № 834/28-10-41-20/00152307 /а.с. 18-29 т.1/ (надалі також - акт перевірки), висновками якого зафіксовано порушення позивачем п.44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п.50.1 ст. 50, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755, а саме - завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, що включається до податкового кредиту наступного податкового періоду по уточнюючому розрахунку (від 20 квітня 2013 № НОМЕР_2) поданому за квітень 2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року на загальну суму 11316698 грн /а.с. 18-29, т.1/, який направлено супровідним листом № 19270/10/28-10/41-2-13 позивачеві та отримано останнім згідно штампу вхідної кореспонденції 07 серпня 2015 року вх. № 1531 /а.с. 17 т.1/.

Не погодившись з висновками вказаними в акті перевірки, позивач 11.08.2015 направив заперечення до такого акту перевірки /а.с. 15-17 т.1/.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2015 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податкового зобов'язання суми податку на додану вартість у розмірі 11316698 грн /а.с. 64, т.1/.

Не погодившись з наказом від 24 липня 2015 року № 663 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та податковим повідомленням-рішенням від 25 серпня 2015 року № НОМЕР_1, та враховуючи невиїзний характер перевірки і відсутністю можливості визначити своє ставлення до даної перевірки як до незаконної шляхом недопущення посадових осіб до перевірки та вважаючи єдиним належним способом захисту своїх порушених прав шляхом визнання у судовому порядку незаконним наказу про проведення перевірки, - позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України під час проведення перевірок податкові органи мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування наказу від 24 липня 2015 року № 663 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (надалі також - ПК України) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства..

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що, зокрема при наявності у контролюючого органу податкової інформації про виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, у такого контролюючого органу може бути підстава для проведення перевірки лише у випадку, коли у нього є відповідна податкова інформація про виявленні факти та є сумніви, які не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин контролюючий орган має право вимагати у платника податків надати пояснення та документальне підтвердження лише при наявності у нього податкової інформації про виявлення факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. В такому випадку - у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Відповідно, якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 21 вересня 2015 року та ухвалою від 29 жовтня 2015 року судом витребовувалося у відповідача заперечення та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення з приводу якого подано позов та письмові пояснення щодо підстав запитуваних документів у позивача з урахуванням підстав, зазначених у розпорядженні ДФС України від 31 січня 2015 року № 24-р. Одночасно, відповідачу повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст. 114 КАС України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), зазначені докази (пояснення) судом не приймаються та справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

У наданих поясненнях відповідачем не визначено підстав для направлення позивачу запитів про надання інформації та її документального підтвердження. Відповідачем не зазначено на підставі якої податкової інформації було виявлено факти, які свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення перевірки на підставі саме підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка визначає про необхідність існування у відповідача податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача та не надання позивачем пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит відповідача, в якому зазначаються порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, відповідачем зазначено, що: "епізод стосовно ТОВ ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" не має жодного відношення вищевказаних запитів та є технічною опискою в запереченні до адміністративного позову" та підставою для надіслання запитів було подання позивачем у квітні 2013 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 /а.с.139 т.2/.

Відповідно до положень частини 42.1 статті 42 податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з частиною 73.3 статті 3 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, системний аналіз положень наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.42 Податкового кодексу України, дає змогу дійти висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято відповідачем лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення контролюючим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до контролюючого органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку у 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту такого органу, 4) не надання у законодавчо визначений термін платником податків до контролюючого органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Крім того, відповідно до п.2.1.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України від 31 липня 2014 року № 22 з метою забезпечення ефективності використання часу, який відводиться для проведення перевірок суб'єктів господарювання, та враховуючи передбачені чинним законодавством обмеження термінів проведення органами державної фіскальної служби перевірок платників податків, підрозділ групи Податкового контролю, який очолює документальну перевірку згідно з планом-графіком або здійснює (очолює) документальну позапланову (фактичну) перевірку, в обов'язковому порядку забезпечує проведення доперевірочного аналізу діяльності платника податків.

За результатами доперевірочного аналізу виявляються податкові ризики у діяльності платника податків, що можуть свідчити про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, які необхідно дослідити при проведенні перевірки.

Доперевірочний аналіз є невід'ємною частиною процесу підготовки до проведення документальних перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та фактичних перевірок і здійснюється на підставі інформації, отриманої від відповідних структурних підрозділів, а також іншої наявної в органі державної фіскальної служби інформації щодо платника податків, отриманої як з внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

При організації документальних перевірок доперевірочний аналіз здійснюється з опрацюванням:

а) інформації інформаційно-аналітичних систем органів державної фіскальної служби всіх рівнів, що дозволяє виявити ризики у діяльності платника податків;

б) показників фінансової (за наявності) та податкової звітності (при виявленні розбіжностей аналізуються їх причини);

в) інформації про пов'язаних осіб;

г) інформації, отриманої з НКЦПФР, про укладені угоди з цінними паперами;

д) інформації, отриманої від інших підрозділів;

е) інформації щодо проведених операцій з нерезидентами;

є) інформації із відкритих джерел (ЗМІ, Інтернету тощо);

ж) інформації щодо взаємовідносин з будь-якими контрагентами;

з) інформації щодо застосування платником податків схем ухилення від оподаткування або схем мінімізації (за наявності);

і) іншої інформації щодо платника податків, яка може бути використана при проведенні доперевірочного аналізу, з метою визначення можливих ризиків порушень платником податків чинного законодавства та питань, що підлягають першочерговій перевірці.

Суд звертає увагу, що відповідно до залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій отриманих позивачем запитів від 03 червня 2015 року № 13632/10/28-10/41-3-15, від 06 липня 2015 року № 16850/10/28-10-41-3-15, не завірені печатками відповідного контролюючого органу /а.с. 31-36. т.1/.

Пояснення відповідача надані на вимогу суду щодо обґрунтованості відсутності печатки контролюючого органу на вказаних запитах, в яких зазначено, що у зв'язку із відсутністю повідомлень від самого позивача щодо виявлення помилок в оформленні документа, зокрема відсутності печатки на вказаних запитах, то відповідно такий запит виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства /а.с.138-139 т.2/, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

До позову в якості доказів та обґрунтування позовних вимог позивачем надано копії запитів отриманих ним від відповідача на яких відсутня печатка контролюючого органу, що і стало підставою для витребування судом від відповідача письмових пояснень з даного приводу. Надання відповідачем вже під час розгляду справи копії запиту на якому проставлено ним печатку не є належним та допустимим доказом наявності такого запиту станом на дату його створення та направлення до позивача, а може свідчити про усунення відповідачем вказаних недоліків запиту вже після його направлення позивачу (оскільки останнім надано до суду отриманий запит без печатки) та під час розгляду справи у суді.

При цьому, в силу пункту 42.1 статті 42 ПК України, документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

У пункті 10 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" від 27.12.2010 № 1245 та статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платника податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступника керівника) зазначеного органу та має містити печатку контролюючого органу. У запиті зазначаються підстави для надіслання запиту.

Однак, як встановлено судом запити відповідача, які направлені на адресу позивача, були оформлені з порушенням вказаної вище постанови КМУ № 1245 та п. 73.3 ст. 73 ПК України, зокрема:

Запит від 23.03.2015 року № 7362/10/28-10-41-2-15 не містив обґрунтованої підстави для його надіслання.

Запит від 03.06.2015 № 13632/10/28-10-41-3-15 був оформлений не на бланку та не містив печатку контролюючого органу. Не містив обґрунтованої підстави для його надіслання. Був отримай позивачем 03.08.2015, тобто за один день до проведення перевірки, згідно наказу, який в свою чергу винесений на підставі ненадання позивачем інформації на запити відповідача. Відповідно, відповідачем не було дотримано строку, який надається платнику податків для відповіді на запити.

Запит від 06.07.2015 № 16850/10/28-10-41-3-15 не містив печатку контролюючого органу та обґрунтованої підстави для його надіслання.

Відповідно до п. 16 Постанови КМУ № 1245 та п. 73.3 ст. 73 ПК України, у разі коли запит складено з порушенням вимог законодавства, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Тобто, для обґрунтованості законних підстав для винесення відповідачем спірного наказу про проведення перевірки необхідні наступні умови. По-перше, наявності у контролюючого органу (відповідача) податкової інформації згідно якої виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків (позивачем) податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (відповідача). По-друге, наявність належно оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства запитів відповідача. По-третє, направлення вказаних запитів для позивача у строк та в порядку визначеному чинним законодавством з метою забезпечення достатності строку для позивача надати відповідь у визначений та імперативний строк. По-четверте, чіткому зазначенні у такому запиті порушення платника податків (позивача) податкового законодавства відносно якого у нього вимагається надання інформації та її документального підтвердження. По-п'яте, наявності у платника податків (позивача) обов'язку надавати відповідь на такі запити. По-шосте, ненадання таким платником податків пояснень та їх документальних підтверджень.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів наявності у нього податкової інформації згідно якої виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства. Відповідачем направлено на адресу позивача запит без надання визначеного законом строку для надання відповіді, оскільки наказ про проведення перевірки прийнято через день після отримання позивачем вказаного запиту. Крім того, відповідачем направлено запити у яких не зазначено про порушення позивачем податкового законодавства відносно якого вимагається надання інформації та її документального підтвердження та оформленні не у відповідності до вимог чинного законодавства (без чіткого зазначення про порушення законодавства, не на бланку, без печатки), що в свою чергу позбавляє позивача, згідно вимог чинного законодавства, обовязку в наданні відповіді на такі неналежні запити. Як наслідок, твердження відповідача про ненадання позивачем інформації та її документального підтвердження на вказані запити, як підставу для прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючі зазначені обставини, у ПАТ "Укртатнафта" був відсутній обов'язок надавати відповідь на зазначені вище запити з урахуванням порушення порядку їх оформлення.

Таким чином, ненадання інформації та документів на неналежно оформлені запити МГУ ДФС не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Крім того, всі запити, що направлялись ПАТ "Укртатнафта" не містять фактичних підстав для висунення до платника податків вимог про надання пояснень з питань оподаткування, як-то: викладення виявлених податковим органом фактів порушення податкового законодавства платником податків або контрагентами платника чи викладення інших підстав згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Аналогічна думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2013 року у справі К/9991/19988/12 (по справі № 2а-9525/11/2070).

Вивчивши зміст спірного наказу, суд зауважує на відсутності в тексті зазначеного документу посилань на отримання платником податків згаданих вище запитів.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Норма пункту 79.2 статті 79 того ж кодексу встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Таким чином, аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою правомірності наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказана позиція викладена у постанові Судової палати в адміністративних справах верховного суду України від 27 січня 2015 року (реєстраційний номер 43075087).

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи, судом не встановлено та сторонами не зазначено.

Оскільки правових та обґрунтованих підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України відповідачем не наведено, а судом не встановлено та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана перевірка була проведена незаконно та про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу від 24 липня 2015 року № 663 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Надаючи правову оцінку вимогам ПАТ "Укртатнафта" стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25 серпня 2015 року № НОМЕР_1, суд виходив з наступного.

Суд звертає увагу, що підставою для винесення спірного повідомлення-рішення відповідачем послугували висновки акту перевірки від 04 серпня 2015 року № 834/28-10-41-20/00152307 про порушення позивачем п.44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п.50.1 ст. 50, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755, а саме - завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, що включається до податкового кредиту наступного податкового періоду по уточнюючому розрахунку (від 20 квітня 2013 № НОМЕР_2) поданому за квітень 2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року на загальну суму 11316698 грн.

Вирішуючи питання про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.

Імперативною нормою абзацу 2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючим забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

При цьому, в період з 14 квітня 2014 року по 20 червня 2014 року фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, законодавства про збір та облік соціального внеску за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2014 року № 2810/16-03-22-01-08/00152307 /а.с. 160-250, т.1; 1-36, т.2/.

Таким чином, МГУ ДФС призначено та проведено перевірку з питань, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що під час проведення спірної перевірки відповідачем зазначено про дослідження останнім уточнюючого розрахунку (від 20 квітня 2013 № НОМЕР_2) поданому за квітень 2013 року, поданого у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, натомість на вимогу суду надає суперечливі пояснення, відповідно до яких зауважено, що уточнюючий розрахунок, включаючи частину, заповнену посадовими особами Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області відсутній у галузевого підрозділу, що здійснює контроль за діяльністю ПАТ "Укртатнафта", та не передавався від Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області до МГУ ДФС /а.с. 138-139, т.2/.

Викладене суперечить наданим Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області письмовим поясненням, відповідно до яких під час перебування на обліку в Кременчуцькій ОДПІ ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» подавало податкову звітність з податку на додану вартість в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, в тому числі в електронній формі 20.04.2013 подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року.

Відповідно до вимог розділу Х наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588 зі змінами та доповненнями Кременчуцькою ОДПІ (неосновне місце обліку) облікову справу ПАТ «Укртатнафта» та інші документи щодо адміністрування податків, зборів, а також електронні бази даних: податкової звітності, карток особових рахунків, результатів контрольно-перевірочної роботи та інших баз даних і податкових реєстрів передано контролюючому органу за основним місцем обліку, тобто до МГУ ДФС - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОФIС З ОВП /а.с. 135-136, т.2/.

Слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість контролюючого органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити податкову перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та контролюючому органу.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частин першої, другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 30 Рішення від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський Суд з прав людини вказав, що: "поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві".

У пункті 168 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Суд вказав, що: "будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).".

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним наказу та податкового повідомлення-рішення.

З урахування викладених вище обставин справи, відсутності у відповідача законних підстав призначення та проведення перевірки позивача, встановлення факту проведення незаконної перевірки, визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 663 від 24.02.2015 та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України про відсутність правових наслідків незаконної перевірки, суд приходить до висновку правомірність вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 року № НОМЕР_1.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 липня 2015 року № 663.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25 серпня 2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,28 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2015 року.

СуддяІ.Г. Ясиновський