Постанова № 53573014, 29.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року , о 15:00 годині,

Справа № 808/1316/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що він правомірно, на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, включив до складу витрат звітного періоду витрати з придбання послуг у ТОВ «Одіс-2009», в результаті чого визначив розмір від’ємного значення об’єкту оподаткування від усіх видів діяльності за I квартал 2013 року. Він оплатив послуги з перевезення, в тому числі ПДВ; використав такі послуги в своїй господарській діяльності, про що надав до перевірки усі первинні документи. ТОВ «Одіс-2009» у період надання послуг був платником ПДВ, зареєстрований як юридична особа, мав повний обсяг цивільної право- та дієздатності. А відтак, висновок про неправомірність віднесення витрат з придбання послуг у ТОВ «Одіс-2009» до складу витрат звітного періоду є необґрунтованим.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792201 й №0000802201 від 17.10.2013.

В судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги й просять задовольнити позов, виходячи з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що відносно ТОВ «Одіс-2009» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, його фактичне місцезнаходження не встановлено. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.08.2013 за ініціативою податкового органу через внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. Згідно даних звіту за формою 1-ДФ (поданого за IV квартал 2012 року), загальна чисельність працюючих – 2 особи (керівник та головний бухгалтер), cтаном на 27.12.2012, транспортні засоби за ним не зареєстровані, розрахунки збору за реєстрацію транспортних засобів до ДПІ не подавалися. Станом на 03.10.2013 транспортні засоби за ТОВ «Одіс-2009» також не зареєстровані, остання податкова звітність з податку на прибуток подана за 3 квартали 2012 року; остання податкова звітність з ПДВ надана за жовтень 2012 року. Тому здійснення ТОВ «Одіс-2009» діяльності з надання послуг з перевезення є неможливим.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013, результати якої викладено в акті перевірки №78/22-01/00292333 від 03.10.2013 (т.1 а.с.10-24).

За результатами перевірки ДПІ дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі – ПК), в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування від усіх видів діяльності за I квартал 2013 року на суму 150906 гривень та заниження податку на прибуток за I квартал 2013 року на 11164 гривні.

17.10.2013, на підставі вищевказаного акту ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000792201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на 11164 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5582 гривень; №0000802201, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2013 року на 150906 гривень (т.1 а.с. 8-9).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Одіс-2009». З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке: під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Одіс-2009» укладено договір про надання послуг №010811/6 від 01.08.2011, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Одіс-2009») зобов’язується надати замовнику (ПАТ «Запоріжнерудпром») послуги з відвантаження щебня, відсіва гранитного, гірської маси на об’єктах замовника, а замовник зобов’язується оплатити вартість виконаних послуг. Документом, що підтверджує виконання робіт, є акт виконаних робіт, що складається на підставі товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.79-80).

Судом також встановлено, що 16.08.2012 між позивачем та ТОВ «Одіс-2009» укладено договір про надання послуг № 17/08/12, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Одіс-2009») зобов’язується надати послуги з перевезення щебня від місця завантаження до місця відвантаження, а замовник (ПАТ «Запоріжнерудпром») зобов’язується прийняти та оплатити виконані послуги (т.1 а.с.86-87).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладні, оригинали яких досліджені в судовому засіданні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (т.2 а.с.150-152).

Крім того, обставини щодо отримання позивачем послуг від ТОВ «Одіс-2009» підтверджуються листом керівника ТОВ «Одіс-2009» №2 від 11.01.2013 про надання дозволу на в’їзд транспорту на територію ПАТ «Запоріжнерудпром» (т.2 а.с.173), копіями заправочних листів (т.2 а.с.174-180), копією журналу обліку автотранспорту, що виїжджає з території ПАТ «Запоріжнерудпром» з щебеневою продукцією (т.2 а.с.186-227).

Послуги з навантаження, перевезення вантажів (щебеню та ін.) придбавалися позивачем у ТОВ «Одіс-2009» з метою використання в своїй господарській діяльності, зокрема: для забезпечення виконання договорів з ТОВ «Завод Ремкомунелектротранс», ПП «Трансснаб-КР», ТОВ «ПКП «УКРПРОМТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь». На підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажів від ТОВ «Одіс-2009» для виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи надані видаткові накладні, виписані вказаними підприємствами (т.1 а.с.92-95, т. 2 а.с.107-150).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/ 704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт отримання послуг від контрагента. За таких обставин підстави для невключення сум по таким операціям до складу витрат позивача відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі отримані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів позивача з ТОВ «Одіс-2009» безпосередньо пов’язано з його господарською діяльністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум по господарським операціям до складу витрат є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Покликання відповідача на анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Одіс-2009» як на обставину, що підтверджує безтоварність операції, суд вважає необґрунтованими, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято в серпні 2013 року, в той час як послуги надавалися раніше - I квартал 2013 року. З цих же підстав суд не приймає до уваги посилання ДПІ на відсутність ТОВ «Одіс-2009» за місцезнаходженням - на час здійснення господарських операцій ТОВ «Одіс-2009» було зареєстроване як юридична особа та як платник ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Одіс-2009», відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Стосовно посилань відповідача на те, що основним видом діяльності ТОВ «Одіс-2009» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, суд зазначає, що із довідки АА №067479 з ЄДРПОУ вбачається, що серед видів діяльності ТОВ «Одіс-2009» також є й 63.40.0 - організація перевезення вантажів(т. 2 а.с.167-168).

Щодо посилань ДПІ на відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення операцій, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому обставини, наведені вДПІ, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг. Крім того, відсутність зареєстрованих за ТОВ «Одіс-2009» транспортних засобів, станом на 27.12.2012 (а.с.211-213 том 2) та станом на 03.10.2013, не свідчить про відсутність таких транспортних засобів в I кварталі 2013 року.

Стосовно посилань відповідача на те, що ТОВ «Одіс-2009» тривалий час не звітується, суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 в адміністративній справі №808/701/14, залишеній без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, надано правову оцінку реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Одіс-2009» по договорам №010811/6 від 01.08.2011 та № 17/08/12 від 16.08.2012 в липні 2013 року.

Вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001502211 від 24.12.2013, прийняте на підставі висновків акту перевірки №80/08-3-22-11/00292333 від 03.10.2013 щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Одіс-2009» в липні 2013 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам ДПІ як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 484,51 гривень (платіжні доручення №346 від 22.01.2014 на 182,7 гривень та №361 від 14.02.2014 на 301,81 гривень (т.1 а.с.2-3).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 17.10.2013 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області у відношенні публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»:

№0000792201, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 11164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 5582 (п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) гривні;

№0000802201, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 150906 (сто п’ятдесят тисяч дев’ятсот шість) гривень.

Присудити на користь ПАТ «Запоріжнерудпром» за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 484 (чотирьохсот восьмидесяти чотирьох) гривень 51 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш