Ухвала суду № 53572787, 02.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 листопада 2015 р. Справа №804/15310/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна про визнання неправомірною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Держави Україна, у якому позивач просить:

1) визнати неправомірною бездіяльність Держави Україна щодо:

- порушення права на забезпечення позивача загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно Постанови КМУ №1232 від 30.11.2011 року;

- бездіяльності під час неприйняття рішення по скарзі від 22.04.2015 року;

- порушення права позивача на ефективність і своєчасність захисту його прав при розгляді скарги від 22.04.2015 року;

- порушення права позивача на справедливий та повний захист з боку держави його прав та інтересів при розгляді скарги від 22.04.2015 року;

- невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин незабезпечення позивача загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно Постанови КМУ №1232 від 30.11.2011 року і не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, повязаних з відсутністю такого забезпечення;

2) зобовязати посадову особу Держави Україна розглянути скаргу позивача від 22.04.2015 року по суті і надати її рішення, постанови, накази та розяснення по кожному зазначеному пункту скарги, згідно Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» окремими листами;

3) визнати дії Держави Україна протиправними та такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої соціальної допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів позивача, які він мав, та обмежили їх конституційні гарантії;

4) визнати бездіяльність Держави Україна при розгляді скарги від 22.04.2015 року такою, що порушила права громадянина України на проведення додаткового розслідування нещасного випадку;

5) відшкодувати у найменший термін моральну шкоду, завдану позивачу діями Держави Україна за рахунок державного бюджету у розмірі 36540 грн.

Суддею встановлено, що адміністративний позов не відповідає вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно положень, закріплених у статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Держава Україна реалізує функції через відповідних субєктів владних повноважень, що віднесені до відповідної гілки влади.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. В цій категорії спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути субєкт владних повноважень.

Пунктом 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем є субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: імя (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу звязку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і пятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У поданій позовній заяві відповідачем зазначено Державу Україна, проте позивачем оскаржується бездіяльність Територіального управління Держгірпромнагляду у Кіровоградській області у межах розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.10.2015 року, як субєкта владних повноважень.

Таким чином, позивачу належить привести позовну заяву у відповідність із зазначенням належного відповідача та відповідних позовних вимог до такого відповідача.

Згідно частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, який на 1 січня 2015 року становить 1218 грн., та дорівнює 487,20 грн.

Згідно частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору із посиланням на статтю 172 Сімейного кодексу України, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є представником без доручення інваліда І групи, та у звязку із його тяжким майновим станом за отримання доходу в розмірі 4,80 грн. на місяць.

Суд зазначає, що посилання позивача на норми Сімейного кодексу України та Закону України «Про судовий збір» не приймаються до уваги в даному випадку, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист власних інтересів, а не особи інваліда І групи, законним представником якого являється.

Представництво інтересів, на думку суду, не впливає на працездатність та гарантоване державою право на працю та забезпечення себе та своїх рідних достатнім рівнем життя.

Надане позивачем повідомлення від 02.12.2014 року №4823 про надання допомоги за заявою гр. ОСОБА_1, згідно якої позивачу призначено компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи або за престарілим, який досяг 80-річного віку з 01.12.2014 року по 23.07.2023 у сумі 4,80 грн. не є належним та достатнім доказом фінансового стану позивача станом на дату подання позову.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Крім того, повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується судом до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо).

Документами, що підтверджують майновий стан станом на дату звернення до суду можуть бути, зокрема: довідка управління Пенсійного фонду про розмір пенсії, довідка з роботи про нараховану та виплачену заробітну плату, довідка з центру зайнятості про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

За таких обставин, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна про визнання неправомірною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків позовної заяви до 04 грудня 2015 р.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання:

- належним чином оформленого адміністративного позову із зазначенням належного відповідача та позовних вимог до такого відповідача; копії виправленого адміністративного позову для направлення відповідачу;

- документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі відповідно до заявлених позовних вимог з розрахунку по 487,20 грн. за кожну немайнову вимогу або відповідних документів на підтвердження фінансового стану позивача та відсутності можливостей сплати судового збору.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у пятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_2