Вирок № 53570587, 17.11.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Семенюка К. М.

суддів Марчука В.Т., Давнього В.П.

при секретарі Дзюбаку М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора Луканьова А.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_2, кримінальне провадження №12014260000000779 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ прокуратури Чернівецької області - Луканьова А.Л. (далі - прокурора Луканьова А.Л.) на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньо-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки без позбавлення прав керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишено у виді особистого зобов'язання.

Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами по справі.

Згідно з вироком районного суду, обвинувачений ОСОБА_1 31 серпня 2014 року, приблизно о 06 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ауді-100», державний номерний знак НОМЕР_1, в салоні якого перебувало двоє пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рухаючись по автодорозі сполученням Петричанка- Банилів-Підгірний - Луківці, в межах села Верхні Петрівці

Провадження №11-кп/794/318/15 Головуючий у І інстанції Казюк О.О. Категорія ст.286 ч. 2 КК України Суддя-доповідач Семенюк К.М

Сторожинецького району Чернівецької області по вул. Буковинській, рухався із перевищенням дозволеної швидкості руху - більше ніж 60 км/год., зі сторони с. Буденець Сторожинецького району Чернівецької області в напрямку с. Купка Глибоцького району Чернівецької області. Проїжджаючи 17км+500м вказаної автодороги, не вибрав безпечної швидкості під час проїзду відрізку дороги, який має заокруглення вліво, не врахував дорожньої обстановки, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини вправо з подальшим перекиданням.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Ауді-100» ОСОБА_5 спричинено смерть.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_1 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України.

На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок районного суду змінити в частині його засудження за ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років обмеження волі без позбавлення прав керування транспортними засобами на покарання з мінімальним іспитовим строком. При цьому посилається на те, що вказаний вирок є надто суворим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.

Прокурор Луканьов А.Л. також подав на вказаний вирок апеляційну скаргу, в якій просить вирок Сторожинецького районного суду щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного йому покарання, у зв'язку з незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню, а також невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок та призначити йому покарання за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3-х років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Вироком апеляційного суду Чернівецької області від 24.02.2015 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України останнього звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років обмеження волі і визначено судом іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2015 року касаційну скаргу прокурора Луканьова А.Л. задоволено та скасовано вирок апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора і просили задовольнити свої апеляційні вимоги, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід відхилити, а апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а вирок районного суду скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Так, колегією суддів при перевірці вироку І інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами, а його діям дана вірна юридична оцінка. Кваліфікація його дій не оспорюється.

Що стосується призначення основного покарання ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років обмеження волі, то колегія суддів вважає, що районний суд при вирішенні цього питання повністю дотримався вимог кримінального закону.

Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до вимог п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 12.06.2009 року про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»: «Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення

засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, при обранні ОСОБА_1 виду та міри покарання за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції, у відповідності до правил ст. 65 КК України, вірно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та останнім місцем роботи і місцем відвідування православної общини, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 є тяжким і вчинене з необережності.

До обставини, що пом'якшують покарання районний суд вірно відніс його щире каяття, повне відшкодування останнім матеріальної та моральної шкоди, відсутність претензій з цього приводу до нього зі сторони потерпілого.

Як обставину, що обтяжує покарання суд правильно визнав вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Також судом було враховано і думку потерпілого ОСОБА_7 щодо обрання ОСОБА_1 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Крім цього, в суді апеляційної інстанції було встановлено і те, що ОСОБА_1 14 жовтня 2015 року одружився, що підтверджується копією наданого свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції і що згідно лікарської довідки від 23.10.2015 року, його дружина ОСОБА_8 є вагітною.

Згідно накладної від 01.06.2015 року, ОСОБА_1 було укладено договір з ОСОБА_9 про виготовлення і установку пам'ятника потерпілому на загальну суму двадцять шість тисяч гривень.

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що останній будь-яких претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 немає і ніколи не мав, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції не призначати останньому покарання у виді позбавлення або обмеження волі.

Також, 15 листопада 2015 року був укладений договір довічного утримання, який був досліджений в суді апеляційної інстанції.

Однак, дані докази колегія суддів розцінює критично, так як вони були оформлені у належних установах безпосередньо перед розглядом кримінального провадження в апеляції, що вказує на штучність їх створення з метою уникнення ОСОБА_1 від відбування реального покарання.

Разом з тим, що стосується доводів апеляції прокурора про безпідставність непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання за ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, то вони підлягають задоволенню.

Так, як вбачається із наданих матеріалів провадження (а. с. 232-233 - вирок), висновок суду про незастосування до ОСОБА_1 додаткового покарання за ч.2 ст. 286 КК України є необґрунтованим, оскільки обставини, на які посилається суд, зокрема, те що керування транспортними засобами є основним джерелом існування ОСОБА_1, не підтверджені належними доказами.

Більше того, суд не дав належну оцінку характеру суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та його наслідкам, а саме, загибель потерпілого ОСОБА_5, а також залишив поза увагою і ті обставини, за яких ОСОБА_1, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння, допустив грубе порушення одночасно декількох пунктів Правил дорожнього руху України, в результаті чого і сталася дорожньо-транспортна пригода.

Тому, не призначивши ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за ч. 2 ст. 286 КК України, суд відступив від загальних засад призначення особі покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання без позбавлення його права керувати транспортними засобами не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначеного додаткого покарання - скасуванню, з постановленням нового вироку в цій частині.

З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 65 КК України, а саме, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, обставин справи, а також даних про особу обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк, визначений судом першої інстанції, а саме - 3 (три) роки, а також додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає, тому його клопотання в поданій апеляції з цього приводу суд не бере до уваги, оскільки воно є безпідставним.

На підставі наведеного такеруючись ст.404,405,407,409,418,420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Луканьова А.Л. - задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1. залишити без задоволення.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного йому додаткового покарання - скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити у виді особистого зобов'язання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувати в цей термін строк попереднього затримання з 31 серпня по 02 вересня 2014 року.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той же строк і порядок з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий К.М.Семенюк

Судді В.Т. Марчук

В.П. Давній