Вирок № 53570067, 18.11.2015, Харківський районний суд Харківської області

-

Справа № 635/2770/15-к

Провадження № 1-кп/635/494/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Гобленко К.В.,

прокурора Зеленкова О.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих адвоката Майборода С.С.,

захисника адвоката Рохманова В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014220000001144 від 12.12.2014 року стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, громадянина України, який працює водієм-експедитором в ФОП "ОСОБА_6.", одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

суд визнає доведеним, що 11.12.2014 року близько 13:00 ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «DАF ТЕ95ХР», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Trailor S383ЕL», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, рухався по автодорозі «Мерефа-Лозова-Павлоград» на території Харківського району Харківської області зі сторони м. Павлоград у напрямку м. Мерефа зі швидкістю 60 км/год. і під час руху по вказаній автодорозі, в районі 0 км + 100 м, ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; не впоравшись з керуванням, допустив виїзд задньої частини напівпричепа на зустрічну смугу руху, де сталося його зіткнення з автомобілем «ВАЗ- 211540», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, який в цей час рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події водій автомобіля «ВАЗ-211540» - ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Причиною його смерті стала несумісна з життям поєднана травма тіла, а пасажир автомобіля «ВАЗ-211540» - ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Порушення п. 12.1 Правил безпеки дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_5, знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, і виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «DАF ТЕ95ХР», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Trailor S383ЕL», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку у вигляді закруглення дороги вправо по ходу його руху та мокрого дорожнього покриття, вибрав небезпечну швидкість руху та прийоми керуванням транспортним засобом, втратив контроль над керуванням автомобілем та допустив виїзд задньої частини напівпричепа на зустрічну смугу руху, де сталося його зіткнення з автомобілем «ВАЗ-211540» під керуванням ОСОБА_7, що спричинило вищевказані наслідки у вигляді спричинення смерті та тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винним у вчиненому злочині і пояснив, що самі події він не оспорює, але вважає, що його автомобіль рухався виключно по своїй полосі руху, заносу задньої частини його напівпричепу не було, що на його думку підтверджено відсутністю на місці події слідів ковзання коліс його автомобіля. За таких обставин обвинувачений стверджував, що автомобіль ВАЗ-2115 виїхав на його полосу руху і потрапив під задні колеса напівпричепу, що не пов'язано із діями обвинуваченого. Крім того, обвинувачений пояснив, що виходячи із особливостей технічних характеристик руху тягача із напівпричепом при повороті праворуч занос напівпричепу можливий виключно в сторону руху, тобто праворуч шляхом складання тягача та напівпричепу, що виключає занос на зустрічну смугу руху в даному випадку.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілих, свідків та дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення та захисту суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена наданими і безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, на підставі яких судом встановлено наступне.

Перед зіткненням транспортні засоби «DАF ТЕ95ХР», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Trailor S383ЕL», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ- 211540», реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходились у технічно справному стані і особливості технічного стану цих транспортних засобів не знаходились у причинному зв'язку із наслідками ДТП. Такі обставини підтверджені:

- висновком комплексної судової металознавчої та автотехнічної експертизи № 674/675 від 24.03.2015 року, в якій зазначено, що руйнування листів ресори підвіски лівих коліс напівпричепа «Trailor S383ЕL» має крихкий характер та відбулось під дією навантаження, яке перевищило межу міцності матеріалу ресор. Руйнування листів ресори підвіски лівих коліс напівпричепа «Trailor S383ЕL» виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди. Руйнування штоку амортизатору підвіски лівих коліс напівпричепа «Trailor S383ЕL» має крихкий характер та відбулось під дією навантаження, яке перевищило межу міцності матеріалу штока. Руйнування штоку амортизатору підвіски лівих коліс напівпричепа «Trailor S383ЕL» виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди. Руйнування пластикової трубки на гальмівну камеру гальмівної системи напівпричепа «Trailor S383ЕL» має пластичний характер та відбулось під дією навантаження, яке перевищило межу міцності матеріалу. Руйнування пластикової трубки на гальмівну камеру гальмівної системи напівпричепа «Trailor S383ЕL» виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 134-144);

- висновком комплексної судової металознавчої та автотехнічної експертизи № 691/697 від 18.03.2015 року, в якій зазначено, що руйнування кронштейна кріплення розтяжки важеля переднього лівого колеса автомобіля «ВАЗ-211540» мають крихкий характер і настали під впливом навантаження, що перевищує межу міцності матеріалу кронштейна. Руйнування кронштейна кріплення розтяжки важеля переднього лівого колеса автомобіля «ВАЗ-211540» виникло в момент дорожньо-транспортної події. Руйнуванні наданої на дослідження лівої стойки переднього стабілізатора автомобіля «ВАЗ-211540» має пластичний характер та відбулось під дією навантаження, яке перевищило межу міцності зварного з'єднання деталі. Руйнування лівої стойки переднього стабілізатора автомобіля «ВАЗ 211540» виникло в момент дорожньо-транспортної події (а.с. 148-157);

- згідно висновку експерта № 1191/14 від 25.03.2015 року перед ДТП робоча гальмівна система та ходова частина напівпричепу «Trailor S383ЕL» перебували в технічно працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, що впливали б на їх вихідні параметри. Несправності робочої гальмівної системи та ходової частини напівпричепу «Trailor S383ЕL» у вигляді руйнування пластикової трубки трубопроводу гальмівної камери гальмівного механізму лівого колеса заднього мосту, руйнування листів напівресори, штоку амортизатору та гумово-кордової камери подушки підвіски лівого колеса заднього мосту напівпричепу виникли в момент дорожньо-транспортної події (а.с. 167-177);

- відповідно до висновку експерта № 1192/14 від 25.03.2015 року перед дорожньо-транспортною подією робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «ВАЗ-2115» реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходились у працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які б впливали на їх вихідні параметри, а виявлені несправності виникли в результаті дорожньо-транспортної події (а.с. 182-197);

- при проведенні огляду місця дорожньо-транспортної події зафіксовано статичне розташування транспортних засобів після їх зіткнення, проведені відповідні вимірювання, що стосуються події зіткнення транспортних засобів, позначена схематично слідова інформація, зафіксовані погодні умови, а також складено детальні фототаблиці і схема ДТП, що до яких не надійшло зауважень від учасників кримінального провадження (а.с. 5-8, 10-22);

- при проведенні слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 встановлені об'єктивні дані стосовно розташування транспортних засобів до їх зіткнення в момент виникнення перешкоди та складено відповідну схему (а.с. 92-95);

- при проведенні слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 встановлені об'єктивні дані стосовно розташування транспортних засобів до їх зіткнення в момент виникнення перешкоди та складено відповідну схему (а.с. 96-101);

- при проведенні слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_5 зафіксовані його показання з приводу зіткнення транспортних засобів та складено відповідну схему яка не містить відомостей про зіткнення автомобілів і не містить відомості про виїзд задньої частини напівпричепу на зустрічну смугу (а.с. 105-107);

-проведеним експертним дослідженням № 1190/14 від 20.03.2015 року встановлено, що кут між подовжніми осями напівпричепа «Trailor S383ЕL», що буксирувався автомобілем «DАF ТЕ95ХР», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ- 211540», реєстраційний номер НОМЕР_3 у момент первинного контакту був у межах 130…170 градусів. Експертом встановлено і місце зіткнення автомобілів, яке експертом визначено перед початком «зчесу» на асфальті на полосі руху автомобіля «ВАЗ-211540» (а.с. 202-223);

- висновками, що містяться у експертному дослідженні № 231/15 від 26.03.2015 року підтверджено, що причиною дорожньо-транспортної події є невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого він допустив виїзд задньої частини напівпричепа на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення його автомобілю «DАF ТЕ95ХР», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Trailor S383ЕL», реєстраційний номер НОМЕР_2 з одного боку та автомобілем «ВАЗ-211540» під керуванням ОСОБА_7 з іншого боку. При цьому обвинувачений мав технічну можливість уникнути зіткнення, а водій ОСОБА_7 такої технічної можливості не мав, навіть при повній зупинці свого транспортного засобу. Таких висновків експерт дійшов на підставі всіх матеріалів справи (а.с. 229-234);

- допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що про події злочину дізналась пізніше, коли прибула на місце події, але чула розмову обвинуваченого з рятувальниками, яким ОСОБА_5 пояснив, що не бачив ніяких автомобілів, удару не почув;

- допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що безпосередньо перед зіткненням автомобілів він бачив на полосі руху свого автомобіля «ВАЗ 2115» задню частину напівпричепу, що стала перешкодою у русі із з якою миттєво сталося зіткнення, після чого потерпілий отримав тілесні ушкодження і тривалий час лікувався;

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 11 грудня 2014 року він їхав на автомобілі «ВАЗ-2115» під керуванням ОСОБА_7, швидкість автомобіля «ВАЗ-2115» була низькою, оскільки дорога була слизька, водій їхав упевнено та до зіткнення не змінював напрямок руху. Момент удару не бачив;

- допитай в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 11 грудня 2014 року він був пасажиром автомобіля «ВАЗ-2115», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався з м. Мерефа, швидкість зазначеного автомобіля була приблизно 40-45 км/год, автомобіль не гальмував та не змінював напрямок руху;

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_1, 11 грудня 2014 року приблизно о 13 годині їй зателефонувала донька потерпілого та повідомила, що батьківський автомобіль бачили на трасі, він потрапив в аварію. ОСОБА_11 приїхала на місце ДТП до 14 години, на дорозі була ожеледиця;

- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що 11 грудня 2014 року він їхав на роботу в сторону м. Мерефа, перед ним їхав «ВАЗ-2115», він обігнав зазначений автомобіль та бачив, що по зустрічній смузі рухався автомобіль з напівпричепом ДАФ, який почало вже заносити при його обгоні. Бокова відстань між ДАФ та Део Ланос, яким управляв свідок, при обгоні складала приблизно 40 см, видимість була погана. Крайня габаритна точка напівпричепу виїхала на зустрічну смугу приблизно на 40-50 сантиметрів. Момент самого удару не бачив, лише тільки через дзеркало заднього виду бачив, як ВАЗ вже був у кюветі. Від удару напівпричіп повернуло на свою смугу руху. ДТП відбулось на зустрічній полосі смуги для напівпричепа. Проїжджа частина була мокрою, а узбіччя підмерзлим;

- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що 11 грудня 2014 року він разом з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 рухався на автомобілі ФОРД Транзит у бік м. Львова на роботу з приблизною швидкістю руху 80 км/год., попереду нього їхав тягач з напівпричепом цистерною ДАФ, дистанція між автомобілем та напівпричепом перед ДТП була приблизно 150 метрів, на дорозі була ожеледиця. Момент удару свідок не бачив, оскільки кут огляду був більше 45 градусів і автомобіль обвинуваченого закривав собою зустрічну смугу руху, а тому свідок бачив лише, як легковий автомобіль відкинуло у кювет;

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що 11 грудня 2014 року він був пасажиром автомобіля Форд Транзит, який рухався в сторону м. Львів, попереду їхав бензовоз ДАФ, який Форд наздогнав на повороті до м. Первомайськ де відбулося ДТП. Свідок підтвердив, що обганяти тягач з напівпричепом не стали, оскільки погодні умови і велика швидкість руху автомобіля обвинуваченого не надавали такої можливості. Момент удару свідок не бачив, лише почув сильний хлопок. Також свідок зазначив, що бензовоз їхав вправо відносно до центру розмежувальної лінії, відстань між напівпричепом ДАФ та автомобілем ФОРД складала приблизно 100 метрів. Між автомобілем, в якому їхав свідок та автомобілем ДАФ інших машин не було, на зустріч їхав автомобіль Део Ланос, приблизна швидкість ДАФ складала 70 км/год., дорога була слизька;

- факт смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, який керував автомобілем «ВАЗ-2115», підтверджений довідкою про смерть І-ВЛ № 470714 (а.с. 51);

- відповідно до висновку експерта № 4019-Дм/14 ОСОБА_7 отримав в результаті ДТП чисельні тілесні ушкодження, що утворились прижиттєво, одночасно і у швидкій послідовності в умовах ДТП. Зазначені тяжкі тілесні ушкодження є несумісною із життям поєднаною травмою тіла і стали причиною смерті ОСОБА_18 (а.с. 110-113);

- згідно висновку судової медичної експертизи № 412-ОКБ/14 потерпілий ОСОБА_1 в результаті зіткнення транспортних засобів отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 115-116);

- за результатами медичного огляду лікарями Обласного наркологічного диспансеру обвинувачений ОСОБА_5 під час вчинення злочину перебував у тверезому стані (а.с. 30).

Зазначені докази повністю підтверджують факт вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 та виключно його вину.

Наданий стороною захисту висновок експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_19 № 6 від 14 травня 2015 року, суд вважає сумнівним, а висновки експерта такими, що не спростовують докази надані стороною обвинувачення з наступних причин. Предметом дослідження були не матеріали кримінального провадження, а його копії, доставлені нарочним у неупакованому вигляді, не пронумеровані і не прошиті, а з ілюстрації вбачається, що копії таких документів належним чином не були завірені. Крім того, висновок про те, що при проведенні досудового слідства не було виявлено слідів кочення, ковзання або інших відбитків коліс автотранспортних засобів на дорозі ніяким чином не спростовує висновків експертів, показань свідків та потерпілих. Суд також відмовив стороні захисту у допиті свідка ОСОБА_20, який нібито бачив, що напівпричеп не заносило, оскільки при проведенні досудового і судового слідства така особа стороною захисту або стороною обвинувачення не допитувалась, що порушує порядок відкриття доказів, відсутні об'єктивні дані про перебування такого свідка на місці події, крім того сторона захисту не надала об'єктивних даних про особу свідка та не забезпечила його прибуття до суду. Суд також вважає, що відомості, про які міг повідомити зазначений свідок, у сукупності із дослідженими у судовому засіданні доказами, не можуть бути підставою для виправдання обвинуваченого і не можуть бути підставою для пом'якшення покарання.

Таким чином дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стали смерть людини та заподіяння іншій тяжких тілесних ушкоджень, при вчиненні злочину обвинувачений керував автомобілем з напівпричепом, якій, як свідчать відповідні знаки червоного кольору на задній частині напівпричепа, може застосовуватися для перевезення небезпечних вантажів, а тому суд вважає, що дії обвинуваченого носять високий ступінь суспільної небезпеки. Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання судом не встановлено, об'єктивні дані про відшкодування завданої шкоди у судовому засіданні не встановлені і сторонами таких доказів не надано.

Суд враховує особу обвинуваченого, який не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, має постійне місце роботи і значний трудовий стаж, проживає в родині із дружиною та двома синами 1991 та 2000 років народження.

Враховуючи у сукупності обставини справи та особу обвинуваченого, думку потерпілих, які просили суд застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі без можливості звільнення від відбування такого покарання, для досягнення мети покарання, що являє собою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням додаткової міри покарання на максимальний термін, при цьому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання і вважає, що без ізоляції обвинуваченого від суспільства не буде досягнута мета покарання і це не забезпечить запобіганню вчинення інших злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про внесення суми застави в розмірі 36540 гривен, встановленої ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року, при розгляді справи по суті стороною захисту відповідна квитанція не надана. Обвинувачений не має постійного місця проживання на території Харківської області, існують ризики того, що обвинувачений буде ухилятися від виконання вироку суду та переховуватись з метою уникнути покарання, що дає суду обґрунтовані підстави вважати необхідним змінити запобіжний захід із застави на тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертизи в загальній сумі 16340 гривень 08 коп.

На підставі ст. 100 КПК України доля речових доказів не може вирішуватися за відсутністю для цього достатньої інформації в матеріалах кримінального провадження.

Цивільні позови потерпілих суд залишає без розгляду за їх клопотанням.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 змінити із застави на тримання під вартою, взявши ОСОБА_5 під варту негайно в залі суду, а в разі відсутності обвинуваченого при проголошенні вироку - негайно з часу його затримання. Виконання цієї частини вироку щодо негайного затримання та тримання під вартою ОСОБА_5 покласти на Харківський відділ поліції Головного управління національної поліції Харківської області.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 16340 (шістнадцять тисяч триста сорок) гривень 08 коп.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без розгляду за їх клопотанням.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим, що тримається під вартою в такому самому порядку і в той саме строк з моменту вручення йому копії вироку суду.

Копія вироку вручається негайно обвинуваченому та учасника судового розгляду, присутнім при його проголошенні, іншим учасником судового розгляду копія вироку направляється поштою не пізніше наступного для з моменту його проголошення.

Головуючий суддя : Назаренко О.В.