Рішення № 5356877, 05.10.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4526/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківських вкладів, відшкодування моральної шкоди та витрат по справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1041/0305774000191001 (вклад КАПІТАЛ) від 01.10.2008 року в сумі 11 512,9 грн., з яких: 10000 грн. сума вкладу, 615 грн. відсотки на вклад відповідно до договору, 98, 40 грн. штраф у розмірі 3% річних, 799,5 грн. - пеня; депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1028/0404343000261001 (вклад КАПІТАЛ) від 11.03.2008 року в сумі 7 979,20 грн., з яких: 7000 грн. сума вкладу, 366 грн. відсотки на вклад відповідно до договору, 67, 20 грн. штраф у розмірі 3% річних, 546 грн. - пеня ; 30 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 25 грн. витрат на складання позовної заяви, та 2 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на її вимогу гроші за зазначеними вище договорами банківських вкладів, чим порушив її законні права. Моральну шкоду обґрунтовує, виходячи з тривалості порушення її прав, відношення відповідача до ситуації, що склалася, особистого часу, який вона була змушена витратити на поновлення порушених прав та тим, що вона є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи і їй постійно необхідні кошти на лікування, а позивач, незаконно володіючи її коштами, обмежує її в цьому, через що їй приходилось позичати кошти на лікування у ОСОБА_3, підтверджуючи зазначене розпискою від 24.05.2009 року. Т акож просить повернути 30 грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов з зазначених у позовній заяві підстав та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1041/0305774000191001 (вклад КАПІТАЛ) в сумі 10000,00 грн. строком на 183 дні з 01.10.2008 року до 01.04.2009 року з виплатою 18,5% річних.

11.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1028/0404343000261001 (вклад КАПІТАЛ) в сумі 7 000,00 грн. строком на 390 днів з 11.03.2008 року по 04.04.2009 року з виплатою 15,5% річних.

Свої зобов»зання позивач виконала, перерахувавши на рахунок відповідача зазначені в договорах суми (а.с.9 та а.с.11)

Після закінчення терміну дії договорів позивач звернулася до установи банку з вимогою повернути вклади,зазначивши, що гроші їй потрібні на лікування, та долучивши до заяви копію направлення , однак їй було відмовлено на тій підставі, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.22 та а.с. 23 ). З заявами про повернення вкладів позивач зверталась до відповідача неодноразово (а.с.12-15).

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2, ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання відповідача у відповіді позивачеві від 08.04.2009 року на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу сум вкладів в обумовлені договорами строки, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум вкладів в розмірі 10000, 00 грн. та 7000,00 грн. підлягають задоволенню.

Разом з рим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь за договором № 1041/0305774000191001 (вклад КАПІТАЛ) від 01.10.2008 року: 615 грн. відсотки на вклад відповідно до договору, 98, 40 грн. штраф у розмірі 3% річних, 799,5 грн. - пеня; та за договором банківського вкладу № 1028/0404343000261001 (вклад КАПІТАЛ) від 11.03.2008 року: 366 грн. відсотки на вклад відповідно до договору, 67, 20 грн. штраф у розмірі 3% річних, 546 грн. пеня, оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань не нараховуються.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, після передбаченої договорами дати повернення задоволенню не підлягають. Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що у зв»язку з порушенням банком умов договору щодо строків повернення вкладів та нарахованих відсотків у позивача виникло право вимагати від банку сплати відсотків за користування відповідачем сумою вкладу після передбаченої договором дати її повернення. При цьому позивач виходила з розміру облікової ставки НБУ. Однак, відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору банківського вкладу, нарахування процентів припиняється в день, який передує обумовленій сторонами даті повернення. Датою повернення вкладу, відповідно до п.1.1. договору від 01.10.2008 року є 01.04. 2009 року та, відповідно до п.1.1. договору від 11.03.2008 року - 04.04. 2009 року . Відповідно до п. 3.3., заначених договорів, починаючи з дати повернення вкладу, встановленої п. 1.1. цих договорів, проценти не нараховуються. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов»язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначені договори не містять.

Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач порушив права позивача не повернувши вчасно суми вкладів, у зв»язку з чим, вона була змушена витрачати багато особистого часу на поновлення порушених прав , є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи і їй постійно необхідні кошти на лікування, які вона змушена була позичати. Після закінчення терміну дії договорів позивач зверталася до установи банку з вимогою повернути вклади,зазначивши, що гроші їй потрібні на лікування, та долучивши до заяви копію направлення, проте кошти їй не повернені і на день розгляду справи.

Що стосується розміру суми моральної шкоди, то суд вважає, що її розмір, із урахуванням заподіяних позивачеві моральних страждань, належить визначити 500 грн. Разом з тим суд відмовляє у поверненні 25 грн. витрат на складання позовної заяви, оскільки з наданого позивачем товарного чека №22 від 06.08.2009 року (а.с.24) не вбачається, що зазначені витрати понесені за складання позовної заяви. Стягненню з Держ ави на користь позивача підлягає 30 грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди та витрат по справі задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"(01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 321024, ідентифікаційний код19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1041/0305774000191001 (вклад КАПІТАЛ) від 01.10.2008 року в сумі 10 000(десять тисяч),00 грн.; депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1028/0404343000261001 (вклад КАПІТАЛ) від 11.03.2008 року в сумі 7 000(сім тисяч),00 грн.; 500 (п»ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди та 30 (тридцять) грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Держ ави на користь позивача 30 грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 321024, ідентифікаційний код 26278371) на користь держави судовий збір в розмірі 170 (сто сімдесят) грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Г.О.Матійчук