Ухвала суду № 53566152, 10.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Ящук Т.І.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в сумі 1 677 009 грн.01коп.

З метою забезпечення позову, у серпні 2015р. ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив накласти арешт на 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: 03127, АДРЕСА_1, посилаючись на те, що має усі підстави вважати, що відповідач у справі має намір відчужити свою Ѕ частину квартири, оскільки за заявою ОСОБА_4 в Голосіївському районному суді м. Києва 26 серпня 2015 року розглядалася справа № 752/12880/15-ц про скасування заходів забезпечення, накладених ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2004 року щодо зняття арешту з квартири, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової приватної власності (1/2 частини квартири) разом з ОСОБА_3 на праві спільної часткової приватної власності (1/2 частини квартири) та інше майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норми процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу нового змісту про задоволення заяви.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив відсутності доказів, які б свідчили про реальну загрозу утруднення виконання чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно ( в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо) яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З долучених до справи відомостей з державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.05.2015р., які містяться у копії цивільної справи, долученої до матеріалів у якості додатку, убачається, що ОСОБА_3 є власником Ѕ частини кв.АДРЕСА_1 /а.с.22,23/.

Обґрунтовуючи зміст заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на на 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 вказував на те, що у нього є підстави вважати, що відповідач має намір відчужити належну йому на праві власності частину квартири з метою уникнення від повернення йому боргу.

Отже, звертаючись у суд з заявою, ОСОБА_2 вказав на причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував їх існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

У своєму позові ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 борг, в сумі, еквівалентній 80 000 дол. США.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, належним чином не врахував зміст заяви та долучені на її підтвердження докази, а також предмет спору й прийшов до помилкових висновків про відсутність підстав до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не врахував суд першої інстанції й ту обставину, що заявлений позивачем вид забезпечення позову не перешкоджатиме реалізації прав ОСОБА_3 на володіння та користування належним йому нерухомим майном.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як постановленої з порушенням норм процесуального права та постановлення по справі ухвали нового змісту про задоволення заяви.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача іншого майна, тому подана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року скасувати.

Постановити по справі ухвалу нового змісту, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: 03127, АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/9711/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13259/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко Л.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.