Рішення № 53565655, 10.11.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 917/2159/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000", 54038, м.Миколаїв, вул.Крилова, 7; поштова адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.7-ма Слобідська, 70/8

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Івана Приходька, 141

про стягнення грошових коштів у сумі 40588,64 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 40588,64 грн. заборгованості по договору №0079-СН від 24.01.2013 р., з яких: 38630,28 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р. та 1958,36 грн. 3% річних за період з 31.03.2015 р. по 15.09.2015 р.

Позивач на адресу суду направив витребувані судом документи, повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі його представника.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими в зв'язку з тим, що поставка по договору №0079-СН від 24.01.2013 р. є незакінченою та просить суд позовну заяву залишити без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

24 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було укладено Договір поставки товару №0079-СН (надалі за текстом – Договір, а.с – 10-11), відповідно до якого ТОВ "Електрім-2000" зобов'язувалось поставити Відповідачу визначений Договором товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. В подальшому до вказаного договору між сторонами укладалися додаткові угоди (а.с. -12-13).

На виконання умов Договору ТОВ "Електрім-2000" протягом січня 2014 року поставило Відповідачу електрообладнання на загальну суму 140 986,43 грн.

Відповідач за отримане електрообладнання не розрахувався. Станом на 1 квітня 2015 року заборгованість Відповідача перед ТОВ "Електрім-2000" за електрообладнання, отримане за Договором поставки товару №0079-СН від 24.01.2013р., складала 140 986,43 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 26.05.2015р. по справі №917/742/15 за позов ТОВ "Електрім-2000", яким позовні вимоги було задоволено та стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Електрім-2000" 202 867,39 грн., у т.ч.: -140 986,43 грн. основного боргу; 10251,15 грн. пені; 42 914,35 грн. інфляційних; 4 737,67 грн. З % річних; 3 977,79 грн. - судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За даних обставин, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не беруться, оскільки факт поставки товару та наявність заборгованості відповідача перед позивачем встановлені вищезазначеним рішенням суду.

Як зазначає позивач, після прийняття господарським судом Полтавської області рішення по справі №917/742/15 ТОВ "Електрім-2000" звернулось до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. В результаті примусового виконання рішення суду ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 16.09.2015 р. сплатило заборгованість шляхом перерахування грошових коштів в сумі 202 867,39 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.09.2015р. (копія банківської виписки а.с. 17).

Таким чином, як зазначає позивач, фактично заборгованість за отримане електрообладнання була повністю сплачена відповідачем 16 вересня 2015 року.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 26.05.2015р. по справі №917/742/15 з відповідача на користь ТОВ "Електрім-2000" за порушення грошових зобов'язань за Договором поставки товару №0079-СН від 24.01.2013р. було стягнуто: 3% річних по 30.03.2015р. включно; інфляційні втрати по 28.02.2015р. включно.

Враховуючи, що відповідач сплатив заборгованість за договором поставки товару №0079-СН від 24.01.2013р. лише 16.09.2015р., позивач відповідно до положень статей 611 і 625 Цивільного кодексу України за порушення грошових зобов'язань за договором поставки товару №0079-СН від 24.01.2013р. нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 31.03.2015р. по 15.09.2015р. включно, що складає 1 958,36 грн. та індексацію суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з 01.03.2015р. по 30.06.2015р., що складає 38 630,28 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с – 8-9).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 40588,64 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як роз’яснено в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи встановив, що зобов’язання по оплаті товару згідно договору №0079-СН боржником фактично виконано 16.09.2015 р. Згідно рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2015р. по справі №917/742/15 з відповідача на користь ТОВ "Електрім-2000" за порушення грошових зобов'язань за Договором поставки товару №0079-СН від 24.01.2013р. було стягнуто: 3% річних по 30.03.2015р. включно; інфляційні втрати по 28.02.2015р. включно. Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 31.03.2015р. по 15.09.2015р. включно та індексацію суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з 01.03.2015р. по 30.06.2015р. є правомірними.

Судом перевірено методику нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора ІПС "Ліга"; за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 38630,28 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2015р. по 30.06.2015р.та 1958,36 грн. 3% річних за період з 31.03.2015р. по 15.09.2015р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"(39621, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" (54038, м.Миколаїв, вул.Крилова, 7; поштова адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.7-ма Слобідська, 70/8, код ЄДРПОУ 30565129) – 38630,28 грн. інфляційних втрат, 1958,36 грн. 3% річних та 1218,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя