Рішення № 53564679, 17.11.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. Справа № 909/1132/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77346

про стягнення 2160,76грн. заборгованості, з яких - 2000грн. заборгованість по оплаті за Договором № 057 про право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності від 29.04.2014року, 67,80грн. - пеня, 84,60грн - інфляційних, 8, 36грн - 3% річних

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність № 2192/01-20/66-в від 06.01.15 )-представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 про стягнення 2160,76грн. заборгованості, з яких - 2000грн. заборгованість по оплаті за Договором № 057 про право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності від 29.04.2014року, 67,80грн. - пеня, 84,60грн - інфляційних, 8, 36грн - 3% річних

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.10.15. Ухвалою суду від 13.10.15 в порядку ст 77 ГПК України розгляд справи відкладено, ухвалою суду від 29.10.2015року розгляд справи повторно відкладено на 17.11.2015року

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.04.2014року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (надалі за текстом - орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - орендар) було укладено договір № 057 про право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4.2 Договору, щомісячний розмір плати встановлено у розмірі 1000,00 грн.

Згідно п.4.3 Договору, плата за користування окремими елементами благоустрою, незалежно від наслідків господарської діяльності, сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа попереднього місяця.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, відповідно до п. 5.3.2. Договору, повинен був своєчасно і в повному обсязі сплачувати нарахування за договором.

Відповідно до п.7.2 та 7.6 укладеного Договору, у випадку порушення терміну сплати або внесення плати за об'єкт користування не в повному обсязі Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованої включаючи день сплати заборгованості .

Відповідач не оплатив орендну плату за вересень, жовтень 2014року , яка станом не день подання позову не сплачена.

З врахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 8,36грн., а також інфляційні збитки в сумі 84,60 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 67,80грн. пені в порядку п 7.2 Договору № 57 від 29.04.2014року.

21.10.2014року орендарю була направлена претензія про необхідність погашення існуючої заборгованості.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі - 2000грн. заборгованість по оплаті за Договором № 057 від 29.04.2014року, 67,80грн. - пеня, 84,60грн - інфляційних, 8, 36грн - 3% річних.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 57 29.04.2014року про право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі на поточний рахунок Уповноваженого органу на перед за наступний місяць не пізніше 25 числа попереднього місяця.

Відповідач в порушення умов договору не проводив оплату за договором належним чином, внаслідок чого за березень, жовтень 2014року виникла заборгованість в сумі 2000грн.

Також варто зазначити, що позивачем направлялася претензія на адресу відповідача № 1709/01-4/48-6 від 21.10.2014року, згідно якої позивач просить відповідача не пізніше як до 25.10.2014року сплатити заборгованість за договором оренди. Відповідач вказану претензію залишив без відповідного реагування, докази протилежного в суду відсутні.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує на рахунок орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.

Позивачем така пеня нарахована згідно розрахунку пені на заборгованість за договором № 057 від 29.04.2014року і становить 67,80грн. Копія розрахунку міститься в матеріалах справи.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі прострочення сплати орендної плати або внесення її не в повному обсязі, крім нарахованої пені орендар сплачує також суму інфляції за період прострочення та три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене, позивачем нараховано 3 % річних у сумі 8,36грн., а також інфляційні збитки в розмірі84,60 грн., розрахунки яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, ч.1,3 ст.549, ч.1 ст.611, ч.2 ст.625,ст.629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ до суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська область про стягнення2160,76грн заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача приватного підприємця суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, (код ЄДРПОУ 04054346 ) заборгованість в розмірі 2160,76грн ( дві тисячі сто шістдесят грн. 76коп) та судовий збір в сумі 1218грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн 00коп).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_3 17.11.2015року