Рішення № 53564447, 16.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/172/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015 Справа № 908/4943/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Запоріжжя" (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 100)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 56867,73 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Мартиненко О.О. (дов. № 7/156 від 07.04.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився (Макаренко О.М. (адвокат, посвідчення № 1786 від 10.04.2012 р., договір б/н від 21.09.2015 р.) у судовому засіданні 05.11.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 56867,73 грн., із яких: сума 34535,00 грн. - основного боргу, сума 6114,51 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, сума 1202,40 грн. - проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, сума 15015,82 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4943/15, справі присвоєно номер провадження 20/172/15, справу призначено до розгляду на 01.10.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 21.10.2015 р., 05.11.2015 р. Ухвалою суду від 05.11.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 14 днів - до 23.11.2015 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.11.2015 р.

За ініціативою суду згідно зі ст. 81-1 ГПК України, починаючи з судового засідання 21.10.2015 р., здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного пристрою "Оберіг".

У судовому засіданні 16.11.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 773/14 від 01.01.2014 р. згідно з видатковими накладними в період часу з 03.07.2014 р. по 07.08.2014 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 97535,00 грн. Оплата була здійснена частково на суму 63000,00 грн., заборгованість складає суму 34535,00 грн. Обґрунтовуючи позов порушенням грошових зобов'язань відповідачем, ст.ст. 526, 527, 625, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, просить позов задовольнити.

Відповідач із позовом не погодився, у письмовому запереченні, яке надійшло до суду 20.10.2015 р., зазначив, що позивач за договором № 773/14 від 01.01.2014 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 97535,00 грн., про що саме й вказано в позовній заяві. Відповідачем здійснювалася оплата отримуваного товару, а також здійснювалися платежі в якості передплати. Підтвердженням проведення такої оплати є виключно документи позивача, перелік яких наведено в актах звірки позивача від 18.05.2015 р., 15.09.2015 р., а також копії прибуткових касових ордерів, що долучені до позовної заяви. Шляхом підрахунку даних, що відображені в наведених документах, можна впевнитись, що позивач оприбуткував грошових коштів від відповідача за договором № 773/14 на загальну суму 184553,05 грн. Таким чином, станом на 12.10.2015 р. мається передплата в сумі 87018,50 грн. Відтак, заборгованість за договором відсутня. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному об'ємі та стягнути з позивача судові витрати - оплату послуг адвоката.

Позивач на заперечення відповідача надав письмове пояснення, яке надійшло до суду 04.11.2015 р. Вважає заперечення необґрунтованими та бездоказовими. В рамках договору № 773/14 поставка була здійснена за трьома видатковими накладними №№ АС000004985, АС000005799, АС000006560 на загальну суму 97535,00 грн. Оплату відповідач здійснив частково на суму 63000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами згідно з переліком. Інші платежі за договором № 773/14 не проводились. Платежі відповідача за період 14.07.2014 р. на суму 16553 грн., 21.07.2014 р. на суму 10000 грн., 25.07.2014 р. на суму 10000 грн., 07.08.2014 р. на суму 22000,05 грн., всього на загальну суму 58553,05 грн., які відображені в акті звірки відповідача, безпідставно віднесені до договору № 773/14, оскільки ці платежі були здійснені в рамках іншого договору поставки. У 2014 р. також були здійснені поставки товару по договору № 198/13 від 01.04.2013 р. на загальну суму 97247,75 грн. Відповідач за даним договором здійснив оплату на загальну суму 126246,05 грн. Таким чином, відповідач, з урахуванням дебіторської заборгованості станом на 01.01.2014 р. у сумі 28998,3 грн., повністю розрахувався за поставлений позивачем товар по договору № 198/13. Для організації та забезпечення ведення бухгалтерського обліку позивачем застосовується програмне забезпечення 1С Бухгалтерія (версія 8). Програмне забезпечення самостійно присвоює порядкові номери всім бухгалтерським первинним документам за зростанням з початковими літерами АС. Для касових документів ведеться також окремий облік. У зв'язку з цим, при формуванні акту звірення програма в розділі документ та номер вносить дані автоматизованої системи (АС), а при роздрукуванні прибутковий касовий ордер містить реєстраційний номер відповідного касового документу. До суду надані прибуткові касові ордери, які роздруковані за допомогою забезпечення 1С. Прибуткові касові ордери з номерами, які присвоєні автоматизованою системою і які містяться в актах звірення, є тими ж ордерами з внутрішньою нумерацією, які долучені до матеріалів справи, вони мають однакову дату складання та суму. Позиція відповідача про відсутність заборгованості та подвійну сплату спростовуються неодноразовими актами звірення від 31.03.2014 р., 18.05.2015 р., 17.07.2015 р. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач 05.11.2015 р. надав уточнене заперечення, в якому зазначив, що в уточненому акті звірки станом на 26.10.2015 р., наданому позивачем, дані частково співпадають із даними його обліку. Позивач не врахував власні фінансові документи - касові ордери №№ 5945, 6302, 6537, 7503, 7505, 7506, 8280 на загальну суму 63000,00 грн. Оскільки товар за договором № 773 поставлявся експедиторами безпосередньо на торгові точки, то розрахунок здійснювався передачею готівки саме експедиторам, про що виписувалися відповідні касові ордери. Всі суми, отримані від відповідача, знайшли своє відображення в акті звірки, складеному позивачем станом на 26.10.2015 р. Зазначає, що надані позивачем, але не враховані ним в акті звірки, прибуткові касові ордери на загальну суму 63000,00 грн. мають бути враховані судом. У позивача перед відповідачем мається заборгованість в сумі 57463,30 грн., що унеможливлює задоволення позовних вимог.

13.11.2015 р. від позивача на уточнене заперечення відповідача надійшло додаткове пояснення. Зазначено, що долучені до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів засвідчують лише факт видачі готівкових коштів певним способом. Всі грошові кошти, які видавались відповідачем у якості оплати за морозиво, оприбутковані в касі позивача та відображені у всіх наданих актах звірення взаємних розрахунків. Станом на 01.01.2014 р. відповідач мав дебіторську заборгованість у сумі 28998,30 грн. за поставлене раніше морозиво, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків за 31.03.2014 р.

13.11.2015 р. від відповідача надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що в своєму акті звірки позивач вказує на наявність дебіторської заборгованості на початок 2014 р., пояснюючи в судовому засіданні 05.11.2015 р., що між сторонами існував також договір за 2013 рік. Договір № 198/13 діяв до 31.12.2013 р. (п. 7.1 договору). Договори поставки №№ 198/13, 773/14 за своїм змістом є тотожні - їх предметом є поставка товару (без розшифровки якого саме) на протязі вказаного календарного року. Закінчення дії одного договору підтверджується укладенням іншого договору. Відтак, цілком логічно позивач в акті звірки на 26.10.2015 р. зазначив всі поставки та всі розрахунки за весь 2014 рік. В актах звірки позивачем зазначаються зовсім різні дані, але спільне одне - всі грошові кошти, надані відповідачем експедиторам позивача, повністю співпадають як по даті їх отримання, так і по сумі отриманих коштів. У договорі № 773/14 немає посилань на те, що гроші, отримані від відповідача, в ході дії договору № 773/14 мають бути направлені на погашення інших заборгованостей. Стосовно твердження позивача щодо ведення двох реєстраційних номерів прибуткових касових ордерів зазначає, що Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України заборонено ведення подвійного обліку. Позивач отримував грошові кошти від відповідача як за одними прибутковими касовими ордерами так і за іншими, а те, що дата і суми співпадають вказує на те, що касир розбивав кошти, щоб не допустити перевищення лімітів, встановлених на підприємстві. Просить долучити до матеріалів справи копію договору поставки № 198/13 від 01.04.2013 р. (додано до пояснення) та відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному об'ємі. В поясненні викладено також клопотання відповідача про проведення судового засідання за його відсутності.

Суд визнав можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників сторін, які надавалися в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айс Запоріжжя" (постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 773/14, за умовами якого постачальник передає у власність дистриб'ютору, а дистриб'ютор приймає та оплачує морозиво та/або заморожені напівфабрикати (далі - товар), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена у видаткових накладних постачальника (п. 1.1).

Датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній на товар (п. 3.3). Умови поставки: DDP - склад покупця (п. 3.2).

У розділі 4 договору сторони узгодили ціну товару та порядок розрахунків. Відповідно до п. 4.1 дистриб'ютор оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у видаткових накладних на поставлений товар. Загальна вартість товару за договором становить всю суму поставленого за накладними товару протягом дії договору (п. 4.2).

Згідно з п. 4.4 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2014 р.) оплата товару дистриб'ютором здійснюється: в період із 1 травня по 30 вересня не пізніше 30 календарних днів, у період із 1 жовтня по 30 квітня не пізніше 60 календарних днів із дати поставки товару (партії товару) шляхом перерахування грошей на поточний рахунок або внесення готівкою в касу постачальника.

Відповідно до п. 7.2 строк договору закінчується 31.12.2014 р.

У підтвердження факту виконання своїх зобов'язань за договором № 773/14 ТОВ "Айс Запоріжжя» надані видаткові накладні № АС000004985 від 03.07.2014 р., АС000005799 від 22.07.2014 р., АС000006560 від 07.08.2014р. на загальну суму 97535,00 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими та усними поясненнями сторін, позивач за договором поставки № 773/14 від 01.01.2014 р. поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: № АС000004985 від 03.07.2014 р. на суму 39910,05 грн., № АС000005799 від 22.07.2014 р. р. на суму 22831,35 грн., № АС000006560 від 07.08.2014 р. на суму 34793,60 грн., всього на загальну суму 97535,00 грн. На усіх видаткових накладних у графі «отримав (ла)» мається підпис, скріплений круглою печаткою підприємця-відповідача. У всіх перелічених видатних накладних указаний договір №773/14 від 01.01.2014.

Позивач до матеріалів справи долучив прибуткові касові ордери № 5945 від 19.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 6302 від 28.08.2014 р. на суму 15000,00 грн., № 6537 від 04.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 7503 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 7505 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 7506 від 01.10.2014 р. на суму 5000,00 грн., № 8280 від 24.11.2014 р. на суму 3000,00 грн., всього на загальну суму 63000,00 грн. Заборгованість за отриманий товар становить суму 34535,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що ним здійснювалася оплата товару по факту його прийняття від позивача, а також здійснювалася передплата. Підтвердженням такої оплати є виключно документи позивача, перелік яких наведено в актах звірки станом на 18.05.2015 р., 15.09.2015 р., які складені позивачем. Відповідач надав акт звірки, складений ним станом на 12.10.2015 р., відповідно до якого ним отримано товару на загальну суму 97535,00 грн. (за видатковими накладними, які покладено в підставу позову) та здійснено оплати на загальну суму 184553,05 грн. Тобто, згідно з поясненнями відповідача, ним переплачено суму 87018,50 грн. Відповідач зазначає, що позивачем не враховані в акті звірки станом на 26.10.2015 р. прибуткові касові ордери на загальну суму 63000,00 грн., які долучено до позовної заяви.

Керуючись законом, у тому числі ст. 43 ГПК України, із урахуванням заперечень відповідача, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд визнав необхідним дослідити правовідносини сторін щодо поставки товару та оплати протягом 2014 р. Як слідує з матеріалів справи, між сторонами 01.04.2013 р. укладений договір № 198/13 поставки товару (морозива, заморожених напівфабрикатів, інших харчових виробів), строк дії якого до 31.12.2013 р. За умовами даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 97247,75 грн., що підтверджується видатковими накладними № АС000000764 від 05.03.2014 р. на суму 2856,00 грн., № АС000000765 від 05.03.2014 р. на суму 10589,00 грн., № АС000002556 від 07.05.2014 р. на суму 39373,75 грн., № АС000003715 від 03.06.2014 р. на суму 44429,00 грн. (а.с. 79-82, 108-111). У даних видаткових накладних мається посилання на договір № 198/13 від 01.04.2013 р.

Позивач зазначив, що оплата за договором № 198/13 від 01.04.2013 р. відповідачем здійснена повністю та даний договір у підставу позову не покладений. До матеріалів справи надані видаткові касові ордери № 471 від 11.02.2014 р. на суму 2650,00 грн., № 748 від 06.03.2014 р. на суму 3000,00 грн., № 1106 від 31.03.2014 р. на суму 5000,00 грн., № 1590 від 23.04.2014 р. на суму 1000,00 грн., № 2012 від 08.05.2014 р. на суму 13445,00 грн., № 2771 від 02.06.2014 р. на суму 3348,00 грн., № 3345 від 16.06.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 3675 від 24.06.2014 р. на суму 15000,00 грн., № 4023 від 02.07.2014 р. на суму 14250,00 грн., № 4472 від 14.07.2014 р. на суму 16553,00 грн., № 4742 від 21.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 4959 від 25.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 5503 від 07.08.2014 р. на суму 22000,05 грн., всього на загальну суму 126246,00 грн. (а.с. 83-95). У даних прибуткових касових ордерах підставою оплати визначений договір № 198/13 від 01.04.2013 р.

Відповідач надав видаткові касові ордери від 11.02.2014 р. на суму 2650,00 грн., від 05.03.2014 р. на суму 3000,00 грн., від 31.03.2014 р. на суму 5000,00 грн., від 18.04.2014 р. на суму 1000,00 грн., від 08.05.2014 р. на суму 13445,00 грн., від 02.06.2014 р. на суму 3348,00 грн., від 16.06.2014 р. на суму 10000,00 грн., від 24.06.2014 р. на суму 15000,00 грн., від 02.07.2014 р. на суму 14250,00 грн., від 14.07.2014 р. на суму 16553,00 грн., від 21.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., від 25.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., від 07.08.2014 р. на суму 22000,00 грн., від 19.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., від 28.08.2014 р. на суму 15000,00 грн., від 04.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., від 24.11.2014 р. на суму 3000,00 грн., від 01.10.2014 р. на суму 25000,00 грн., всього на загальну суму 189246,00 грн. (а.с. 99-107). При цьому, відповідач зазначає, що дані оплати здійснені ним на виконання саме умов договору № 773/14 від 01.01.2014 р., оскільки договір № 198/13 припинив свою дію 31.12.2013 р.

Суд не приймає дане заперечення відповідача, оскільки відповідно до п. 7.2 договору № 198/13 даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін не повідомила в письмовій формі про його розірвання.

Письмового повідомлення про розірвання договору № 198/13 від 01.04.2013 р. відповідач суду не надав. Крім того, в період із 05.03.2014 р. по 03.06.2014 р. включно здійснювалася поставка товару саме за договором № 198/13 згідно з видатковим накладними, копії яких надано сторонами до матеріалів справи. В даних накладних (а.с. 79-82), які підписані відповідачем та скріплені його круглою печаткою, мається посилання саме на договір № 198/13. Видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Таким чином, між сторонами у 2014 році діяло два договори поставки № 198/13 від 01.04.2013 р. та № 773/14 від 01.01.2014 р. В обох договорах не визначена назва товару, його кількість, ціна, а лише визначена загальна характеристика (морозиво, заморожені напівфабрикати) та вказано, що загальна кількість, асортимент, ціна (вартість) товару вказується у видаткових накладних. Однак, договори відрізняються за своїм змістом, у тому числі щодо строків оплати товару. За умовами п.3.6 договору № 198/13 від 01.04.2013 р. кошти, що надійшли від покупця у рахунок оплати за поставлений товар, в першу чергу направляться на оплату існуючої заборгованості, починаючи з першої по строку неоплаченої накладної, якщо інше не зазначено безпосередньо в платіжних документах. Таким чином, суд приходить до висновку, що визначальним є зазначення у видаткових накладних підстави поставки - тобто, конкретизація договору (його номеру, дати). Підписання відповідачем без зауважень та заперечень видаткових накладних означає погодження ним і прийняття товару на підставі договору, вказаного у видатковій накладній. При цьому відповідач суми оплат, здійснених за договором № 198/13 від 01.04.2013 р., безпідставно включає до оплат, здійснених за договором № 773/14 від 01.01.2014 р.

Позивач надав до матеріалів справи підписані сторонами (підписи скріплені круглими печатками сторін) акти звірки, згідно з якими відповідач станом на 31.03.2014 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 31793,30 грн., станом на 18.05.2015 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 34535,00 грн., станом на 17.07.2015 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 34535,00 грн. У даних актах звірки, які складені позивачем, та підписані відповідачем, відображені оплати відповідача за прибутковими касовими ордерами (акт станом на 17.07.2015 р.): № АС000002184 від 08.05.2014 р. на суму 13445,00 грн., № АС000002994 від 02.06.2014 р. на суму 3348,00 грн., №АС000003597 від 16.06.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000003943 від 24.06.2014 р. на суму 15000,00 грн., №АС000004307 від 02.07.2014 р. на суму 14250,00 грн., №АС000004778 від 14.07.2014 р. на суму 16553,00 грн., №АС000005061 від 21.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000005286 від 25.07.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000005826 від 07.08.2014 р. на суму 22000,05 грн., №АС000006290 від 19.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000006666 від 28.08.2014 р. на суму 15000,00 грн., №АС000006908 від 04.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007904 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007906 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007907 від 01.10.2014 р. на суму 5000,00 грн., №АС000008773 від 24.11.2014 р. на суму 3000,00 грн., всього на загальну суму 177596,05 грн. При цьому, в даний акт звірки включені видаткові накладні від 07.05.2014 р., 03.06.2014 р. по договору № 198/13 та видаткові накладні від 03.07.2014 р., 22.07.2014 р., 07.08.2014 р. по договору № 773/14 (які покладено в підставу позову), а також борг за попередній період у сумі 30793,30 грн.

В акті звірки станом на 18.05.2015 р., який підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, відображені лише видаткові накладні від 03.07.2014 р., 22.07.2014 р., 07.08.2014 р. по договору № 773/14 (які покладено в підставу позову) та оплати на загальну суму 63000,00 грн. за прибутковими касовими ордерами №АС000006290 від 19.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000006666 від 28.08.2014 р. на суму 15000,00 грн., №АС000006908 від 04.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007904 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007906 від 01.10.2014 р. на суму 10000,00 грн., №АС000007907 від 01.10.2014 р. на суму 5000,00 грн., №АС000008773 від 24.11.2014 р. на суму 3000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем у розрахунок заборгованості за договором № 773/14 не включено прибуткові касові ордери (а.с. 21-27), які долучено до позовних матеріалів.

Позивач зазначив, що інших оплат, окрім сум, які відображені у прибуткових касових ордерах (а.с. 21-27), відповідач за договором № 773/14 не здійснював. І саме ці прибуткові касові ордери відображені в актах звірки, але мають інші номери, оскільки акти звірки сформовані в програмному забезпеченні 1С Бухгалтерія (версія 8).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи та поясненнями сторін, за товар, поставлений позивачем за договором № 773/14, відповідач розраховувався готівковими коштами.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 положення).

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 3.3 Положення).

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 3.4 Положення).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинним документом, відповідно до ст. 1 даного Закону, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку (ст. 8 Закону).

Враховуючи наведені приписи законодавства, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та співставивши надані сторонами первинні бухгалтерські документи (прибуткові касові ордери та видаткові касові ордери), суд приходить до висновку, що відповідачем за умовами договору № 773/14 сплачено 63000,00 грн., які відображено в бухгалтерському обліку позивача шляхом складання прибуткових касових ордерів (а.с. 21-27). Інших прибуткових касових ордерів, в т.ч. які відображені в складених сторонами актах звірки, сторонами суду не надано. Суд бере до уваги пояснення позивача щодо ведення на підприємстві бухгалтерського обліку за допомогою програмного забезпечення 1С Бухгалтерія (8 версія), що не суперечить наведеним вище приписам законодавства. Дані в прибуткових касових ордерах (а.с. 21-27) та в прибуткових касових ордерах, що відображені в актах звірки, щодо дати здійснення оплати та суми є повністю ідентичними. Також видаткові касові ордери, надані відповідачем, по сумі грошових коштів також співпадають з сумами, внесеними відповідачем за прибутковими касовими ордерами (а.с. 99-107). Суд також зауважує, що видаткові касові ордери, надані відповідачем, не мають номерів і підставою видачі коштів визначено «за морозиво», без конкретизації договору. За умовами вказаного у підставі позову договору № 773/14 від 01.01.2014 р. відповідач не була позбавлена права перераховувати грошові кошти на поточний рахунок (особисто вказуючи призначення платежу), або вносити готівку в касу постачальника, отримавши корінець прибуткового касового ордеру.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Відповідач укладення договору поставки № 773/13 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, по суті також підтвердив.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 34535,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі та підлягає задоволеню. Із представлених доказів слідує, що фактично це борг за видатковою накладною №АС000006560 від 07.08.2014 р.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 6114,51 грн., нарахованої за загальний період із 03.08.2014 р. по 04.03.2015 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.4 договору поставки № 773/14 від 01.01.2014 р. сторони встановили, що дистриб'ютор за порушення обов'язку, передбаченого п. 4.4 договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Зокрема, позивач за видатковою накладною № АС000004985 нараховує пеню на залишок суми заборгованості 4910,05 грн. за період із 04.09.2014 р. по 01.10.2014 р. включно (28 днів прострочення), що є неправильним, оскільки оплата була здійснена 01.10.2014 р., відповідно, день оплати в період нарахування пені не враховується.

Здійснивши перерахунок пені за кожною видатковою накладною окремо за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом встановлено, що пеня за заявлений позивачем період становить у сумі 6371,33 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача належить сума 6114,51 грн. пені за загальний період із 03.08.2014 р. по 04.03.2015 р. включно.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 1202,40 грн. 3% річних, нарахованих за період із 03.08.2014 р. по 01.09.2015 р. включно, та суми 15015,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із грудня 2014 р. по липень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 3% річних позивач допустив аналогічні помилки, що і при вирахуванні пені - невірно визначено кількість днів прострочення за видатковою накладною №АС000004985.. Здійснивши перерахунок 3% річних за кожною видатковою накладною у визначений позивачем період, судом встановлено, що до стягнення за заявлений позивачем період (із 03.08.2014 р. по 01.09.2015 р. включно) належить сума 1202,00 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений неправильно у зв'язку з визначенням сукупного індексу інфляції. За заявлений позивачем період із грудня 2014 р. по липень 2015 р. включно інфляційні втрати становлять суму 15015,51грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати за послуги адвоката покладаються на відповідача. При цьому суд бере до уваги, що у запереченнях відповідача не конкретизована сума на оплату послуг адвоката і не обґрунтований їх розмір, у долучених до заперечень копіях квитанцій до прибуткового касового ордеру мається печатка фізичної особи -підприємця, а не адвоката.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 100, код ЄДПОУ 31975910) суму 34535 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 6114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 51 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суму 1202 (дванадцять тисяч двісті дві) грн. 00 коп. - процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, суму 15015 (п'ятнадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, суму 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17 листопада 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.