Рішення № 53564392, 16.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/152/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

16.11.2015 Справа № 925/1420/15

За позовом Приватного підприємства „Торгово-виробничого центру „Ацкон (АДРЕСА_1, 18000)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудгарант (адреса з ЄДР: вул. Павла Ловецького, буд. 210, м. Мелітополь Запорізької області, 72318)

Про стягнення 72 581 грн. 57 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства „Торгово-виробничого центру „Ацкон м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудгарант м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 72 581 грн. 57 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 49 802 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 1 125 грн. 67 коп., інфляційні нарахування в сумі 21 653 грн. 60 коп.

Розгляд справи відкладався.

16.11.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач надав суду довідку від 22.10.2015р про неможливість явки до суду.

Довідка позивача була прийнята судом, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача, за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.. 75 ГПК України.

В матеріалах справи знаходиться Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , в якому вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтербудгарант знаходиться за адресою: вул. Павла Ловецького, буд. 210, м. Мелітополь Запорізької області, 72318.

Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу саме за цією адресою, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції.

Ухвала суду про порушення провадження по справі була повернута суду поштовим відділенням з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи на день прийняття судом рішення, до суду не поверталась.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу по справі.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник ) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обвязку.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у передачі відповідачу товару, а обовязки відповідача - в оплаті цього товару.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 145 108 грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними № 43 від 02.09.2014р., № 44 від 02.09.2014р., № 53 від 20.11.2014р.

Відповідач товар оплатив частково, в сумі 95 306 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 126 від 13.08.2014р., № 135 від 15.08.2014р., № 162 від 30.09.2014р.

Заборгованість в сумі 49 802 грн. 30 коп. відповідачем не оплачена.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Ні договором, ні актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

За таких підстав, відповідач повинен був оплатити товар негайно, після прийняття товару, незалежно від того чи предявляв йому вимогу або ні.

Така ж позиція викладена в п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р.

Крім цього, позивач направляв відповідачу претензію №7 від 03.08.2015р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 04.08.2015р.

Суду не було надано доказів оплати товару на суму 49 802 грн. 30 коп.

За таких підстав, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49 802 грн. 30 коп. обґрунтовані.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в звязку з інфляційними процесами в державі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.11.2014р. по 21.08.2015р. в сумі 1 125 грн. 67 коп. та інфляційні нарахування за період з грудня 2014р. по липень 2015р. в сумі 21 653 грн. 60 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, наданий до позову, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню відповідача 3% річних за період з 20.11.2014р. по 21.08.2015р. в сумі 1 125 грн. 67 коп. та інфляційні нарахування за період з грудня 2014р. по липень 2015р. в сумі 21 653 грн. 60 коп.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік № 80-VІІІ від 28.12.2014 р. на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.

Відповідно до п. 1 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір ( в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за позовами майнового характеру становить суму 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн., а максимальна 182 700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн.

Враховуючи суму заявлених позивачем в позовній заяві вимог (72 581 грн. 57 коп.), сума судового збору за даним позовом становить 1 451 грн. 63 коп.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь першого позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 451 грн. 63 коп.

Відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач не звернувся до суду з клопотанням про повернення судового збору, судовий збір в сумі 375 грн. 37 коп. позивачу не повертається.

Але, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудгарант (адреса з ЄДР: вул. Павла Ловецького, буд. 210, м. Мелітополь Запорізької області, 72318; код ЄДРПОУ 36299818) на користь Приватного підприємства „Торгово-виробничого центру „Ацкон (АДРЕСА_1, 18000; код ЄДРПОУ 33585436) основний борг в сумі 49 802 грн. 30 коп., інфляційні витрати в сумі 21 653 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1 125 грн. 67 коп., судовий збір в сумі 1 451 грн. 63 коп. Видати наказ.

Повне рішення складено : 16.11.2015р.

Суддя Л.С. Місюра