Рішення № 53564339, 16.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.15р. Справа № 904/8611/15за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12 103 грн. 26 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 05.01.2015р. №3;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 15.10.2015р. №64.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 12 103 грн. 26 коп., що складає 11 027 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 075 грн. 64 коп. 3% річних від заборгованості, що виникла на підставі договору поставки від 10.07.2014р. №14144.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015р. у справі №904/1702/15 з відповідача на користь позивача стягнено 66 431 грн. 56 коп. основного боргу, 5 045 грн. 83 коп. пені, 15 596 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 524 грн. 85 коп. 3% річних та 1 826 грн. 54 коп. судового збору; - відповідач продовжував користуватися коштами позивача в сумі 66 431 грн. 56 коп. в період з квітня по серпень 2015р.; - на виконання вказаного рішення відповідачем було сплачено 20 000 грн. 00 коп. 21.08.2015р. та 69 425 грн. 21 коп. 01.09.2015р.; - згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь період такого прострочення.

Відповідач у відзиві (вх. №75375/15 від 16.11.2015р.) зазначає, що 3% річних складають 1 063 грн. 01 коп., а також просить зобовязати позивача здійснити перерахунок штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на три місяці у звязку зі скрутним матеріальним становищем відповідача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015р. у справі №904/1703/15 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком" (м. Дніпропетровськ) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпропетровськ) про стягнення заборгованості за договором поставки № 14144 від 10.07.2014 у загальному розмірі 87 620 грн. 86 коп., з урахуванням уточнення, позовні вимоги задоволено частково, стягнено з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком" 66 431 грн. 56 коп. - основного боргу, 5 045 грн. 83 коп. - пені, 15 596 грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 524 грн. 85 коп. - 3% річних, 1 826 грн. 54 коп. судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015р. у справі №904/1703/15 встановлено, що:

- 10.07.2014 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі замовник, відповідач) та Приватним науково-виробничим підприємством "Елеком" (далі постачальник, позивач) було укладено договір поставки №14144, відповідно до умов якого у відповідності з договором постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах договору. Найменування товару - емальпровід до тепловозів. Виробник: Україна (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору);

- позивач на виконання умов договору у період з 10.07.2014 по 12.09.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 77 819 грн. 88 коп.;

- свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідач порушив, оплативши отриманий товар лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 66 431 грн. 56 коп.;

- у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений товар у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2014 року по березень 2015 року в сумі 15 596 грн. 43 коп.; вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15 596 грн. 43 коп. визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в наведеній сумі;

- після здійсненого власного розрахунку, судом визначений розмір 3% річних в сумі 524 грн. 85 коп. (період нарахування 3% річних з 04.10.2014 по 15.02.2015).

Як вбачається відповідачем було сплачено згідно рішення та наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1703/15 загальну суму у розмірі 89 425 грн. 21 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 21.08.2015р. на суму 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 14). та платіжним дорученням від 01.09.2015р. №3442 на суму 69 425 грн. 21 коп. (а.с. 15) та

Позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати за договором поставки № 14144 від 10.07.2014р. з відповідача підлягають стягненню 11 027 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 075 грн. 64 коп. 3% річних., нарахованих на суму стягненого основного боргу у розмірі 66 431 грн. 56 коп., що і є причиною виникнення спору.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64.

Таким чином, інфляційні нарахування згідно розрахунку складають 11 027 грн. 62 коп. (з квітня по червень 2015р.), а річні після перерахунку становлять 1 057 грн. 56 коп. (з 16.02.2015р. по 31.08.2015р.).

При перерахунку річних судом враховано, що відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Одночасно, господарський суд не вбачає підстав для розстрочки виконання рішення суду з огляду на наступне:

- відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення;

- згідно з пунктом 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі;

- вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів");

- отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- заява відповідача не містить будь-яких доказів, які б підтверджували саме неможливість чи ускладнення виконання рішення у справі №904/8611/15, а складне фінансове становище саме по собі не є тим випадком, за наявності якого можливе надання розстрочки.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 7; ідентифікаційний код 33905850) на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком" (49044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 30269505) 11 027 грн. 62 коп. - інфляційних нарахувань, 1 057 грн. 56 коп. - річних та 1 218 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"18" листопада 2015р.