Ухвала суду № 53563728, 13.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1502/15 Провадження № 22-ц/795/2223/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Ковальова Т.Г. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А. при секретарі:Покладі Д.В.за участю:ОСОБА_5 та її представника адвоката Івашка В.В., представника ОСОБА_7 - адвоката Васюка Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частку житлового будинку,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, просить рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Чумак Л.В. про визнання права на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_10 в розмірі 1/2 частки всього спадкового майна, скасування частково свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2014 року на ім`я ОСОБА_11 та визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 відмовлено повністю.

На думку апелянта рішення суду першої інстанції є незаконним, так як не правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно ст. 1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна (вдова, вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Рішенням Конституційного суду України від 11.02.2014 №1-рп/2014 розкрито зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти» щодо права на обов'язкову частку у спадщині та ґрунтується на положеннях ч.3 ст.75 СК України, який відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів І, ІІ, ІІІ групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний». Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року з наступними змінами, до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. Згідно абз. 17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону. У ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом.

Апелянт зазначає, що судом вірно встановлені фактичні обставини справи, але не вірно дана юридична оцінка.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на день її відкриття не досягла пенсійного віку, встановленого для жінок, а вихід на пенсію на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність і права на обов'язкову пенсію не дає. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2014 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10, як між рідними дочкою та батьком. У встановлений законом строк позивачка звернулася до Ніжинської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Ніжинської міської державної нотаріальної контори №678/02-14 від 19.06.2015 року ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Турчин А.М. від 09 липня 2012 року за р.№965 на все майно не на користь ОСОБА_5, тому згідно вищезазначеного заповіту вона не має права на одержання свідоцтва про право на спадщину. Заповіт померлого ОСОБА_10, яким він заповідав все належне йому майно ОСОБА_11 не змінено і не скасовано.(ас.20,77).

Чинне законодавство закріплює право фізичної особи призначати спадкоємців шляхом складання заповіту і розділити спадкове майно, майнові права та обов»язки на власний розсуд.

Разом з тим у ч.1 ст.1241 ЦК України визначено право малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдови (вдівця) та непрацездатних батьків на отримання визначеної (обов»язкової) частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту, а саме половина від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї при спадкуванні за законом , незалежно від змісту заповіту.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються на спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону. Проте, перелік таких осіб є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає відповідно до п.19 постанови пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька -ОСОБА_10, отримувала пенсію за віком за Списком №2 виробництв, робіт, професій,посад і показників, затвердженого КМУ згідно закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19 лютого 2011 року (ас.7,11,71).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1200 ЦК України, яка на підставі ч.1 ст.8 ЦК України підлягає застосуванню до спірних відносин, непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом.

Згідно з положеннями ст.75 СК України непрацездатними визнаються інваліди І, ІІ чи ІІІ груп й особи, які досягли пенсійного віку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти - інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв»язку з втратою годувальника.

Статтею 12 закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, встановивши що ОСОБА_5 на час смерті батька виповнилося повних 52 роки, і позивач не досягла пенсійного віку для жінок, встановлених законом і тому не відноситься до непрацездатних осіб, які мають право на обов»язкову частку у спадщині відповідно до ч.1ст.1241 ЦК України, а вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов»язкову частку у спадщині не дає, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що Конституційний суд України в рішенні від 11.02.2014 року №1-рп(справа №1-1/2014 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_13 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України) розкриваючи зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовуються в абз.1ст.1241 ЦК України щодо права на обов»язкову частку у спадшині зазначив, що такі поняття визначаються пенсійним законодавством та законами України. які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», згідно ж з частиною 4ст.1 Закону України» Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли пенсійного віку що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, і тому у ОСОБА_5 яка вийшла на пенсію на пільгових підставах виникло право на обов»язкову частку у спадщині. Оскільки Конституційний суд України в даному рішенні, в аспекті конституційного звернення, надав роз»яснення щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов»язкову частку у спадшині визнаних інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Питання щодо віднесення осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах до категорії непрацездатних осіб в даному рішенні не розглядалося. Да і норми Закону України «Про прожитковий мінімум» мають вузьку сферу правового регулювання, і в ньому не розкривається поняття « непрацездатна особа».

З огляду, на вищезазначені обставини, правової норми, що застосовується, апеляційний суд приходить до висновку, що суд правильно встановив обставини справи і дав їм правильну правову кваліфікацію та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірено у межах доводів апеляційної скарги та на підставі наявних у справі доказів і підстав для його скасування не встановлено, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити і залишити рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: