Рішення № 53562888, 13.11.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5912/15-ц

Провадження № 2/750/2162/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі головуючого - судді Логвіної Т.В.

при секретарі Примак Т.В,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» про визнання трудового договору укладеним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить визнати укладеним у період з 01 квітня 1991 року по 18 червня 1991 року трудовий договір між позивачем та колгоспом ім. Ілліча с. Ставиське Козелецького району Чернігівської області, зобов'язати Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» внести запис про роботу позивача будівельником у колгоспі ім. Ілліча у період з 01 квітня 1991 року по 18 червня 1991 року включно до трудової книжки позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він 01 квітня 1991 року подав документи та влаштувався на роботу до колгоспу ім. Ілліча, що знаходився у с. Ставиське Козелецького району Чернігівської області на посаду будівельника і фактично пропрацював у колгоспі до 18 червня 1991 року включно. При прийнятті позивача на роботу ним були подані всі необхідні документи (заява, паспорт, трудова книжка), при цьому йому було роз'яснено умови праці, права та обов'язки, правила внутрішнього трудового розпорядку, умови оплати праці, його було забезпечено інструментами та необхідними матеріалами для виконання роботи. Працюючи на посаді будівельника, позивач отримував заробітну плату за квітень-червень 1991 року. З нарахованих до виплати сум заробітної плати було сплачено податки, профспілкові внески, здійснено відрахування до пенсійного фонду. Також позивачу були нараховані та виплачені лікарняні у розмірі 922,55 крб. 18 червня 1991 року під час виконання роботи по ремонту даху тваринницького приміщення ферми колгоспу ім. Ілліча, що розташована у с. Нудите Козелецького району, стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму та після тривалого лікування його було визнано інвалідом І групи загального захворювання. Через кілька місяців після нещасного випадку позивачу було передано трудову книжку, в якій запис про прийняття на роботу та звільнення з роботи був відсутній. Позивач вважає, що роботодавець ухилився від належного оформлення трудових відносин та його дії є незаконними. Встановлення факту перебування у трудових відносинах та визнання укладення трудового договору, внесення запису відомостей про роботу пов'язане з необхідністю проведення розслідування нещасного випадку, внаслідок якого позивач отримав каліцтво, та призначення пенсії на пільгових умовах.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення, допитавши свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справ, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 КЗпІІ України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 24 КЗпП УРСР, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Фактичний допуск позивача до роботи та виконання такої у колгоспі ім. Ілліча підтверджується показаннями в судовому засідання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Згідно висновку Територіальної інспекції праці у Чернігівської області № 728/25-ТЗ 82/10-05 від 22 липня 2014 року трудові відносини між позивачем та колгоспом ім. Ілліча мали місце на загальних підставах.

У ході перевірки також встановлено, що відповідно до книги обліку по оплаті праці КСП ім. «Ілліча» ОСОБА_1 було нараховано за 20 відпрацьованих днів у квітні 1991 року - 391,32крб., за 10 відпрацьованих днів у травні 1991 року - 124,30 крб., за 13 відпрацьованих днів у червні 1991 року - 333,58 крб., за 66 днів тимчасової непрацездатності у жовтні 1991 року - 922,55 крб. Також здійснено розрахунок та утримано податки на доходи фізичних осіб (прибутковий податок), профспілкові внески та внески до пенсійного фонду.

Вищезазначене свідчить про те, що позивач працював у колгоспі ім. Ілліча на загальних підставах як штатний працівник.

07 березня 2000 року розпорядженням Козелецької державної адміністрації правонаступником КСП ім. Ілліча визнано Приватно-орендне підприємство «Ставиське», яке 16 лютого 2005 р. реорганізовано у Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 01.12.1992 року встановлено факт роботи позивача у колгоспі відповідно до договору підряду, оскільки, як вбачається зі змісту рішення, такі обставини судом не досліджувались, а в рішенні лише констатуються причини відмови відповідача від складання акту про нещасний випадок на виробництві, крім того суд враховує відсутність будь-якого належного оформлення трудових відносин між ОСОБА_1 та колгоспом ім. Ілліча, в тому числі й відсутність відповідного договору підряду.

З огляду на вищевикладене, позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати укладеним у період з 01 квітня 1991 року по 18 червня 1991 року трудовий договір між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та колгоспом ім. Ілліча с. Ставиське Козелецького району Чернігівської області.

Зобов'язати Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» внести запис про роботу ОСОБА_1 будівельником у колгоспі ім. Ілліча у період з 01 квітня 1991 року по 18 червня 1991 року включно до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя