Ухвала суду № 53562007, 17.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3107/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/2061/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 06.10.2008 року, реєстровий № 4866, а саме: однокімнатну квартиру № 9 на другому поверсі двоповерхового будинку житловою площею 18 кв.м., загальною площею 29 кв.м., що знаходиться в м. Суми по АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. 30.09.2008 року за реєстровим № 4706, зареєстрованим в КП «Сумське міське БТІ» 03.10.2008 року за реєстровим № 1593, зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 2246 від 06.10.2008 року, розмір якої з урахуванням 3% річних від простроченої суми становить 47595,01 доларів США грн., з яких:

заборгованість за кредитом - 38 670,70 доларів США;

заборгованість за відсотками - 7757,60 доларів США;

пеня за простроченим кредитом та відсотками - 967,84 доларів США;

3 % річних від простроченої суми - 198,87 доларів США,

встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 від 03.07.2015 року в сумі 328975 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 3654 грн. та 400 грн. витрат за проведення оцінки майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення ст. 57 ЦПК України позивач на вимогу суду не надав оригіналу кредитного договору, а також доказів отримання відповідачкою кредитних коштів, а суд в порушення ст. 59, 185 ЦПК України вважав копію кредитної угоди належним та допустимим доказом у справі. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи для встановлення факту отримання відповідачкою кредитних коштів.

Заслухавши пояснення представника позивача Ющенка А.Ю., який заперечив проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (після зміни назви - Публічне акціонерне товариство) та ОСОБА_3 укладений договір про іпотечний кредит № 2246 з додатками 1, 2, 3, за умовами якого позичальниця отримала 42200 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 на строк 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06 жовтня 2028 року та зобов'язанням сплачувати 14 % річних за користування кредитом (а.с. 5-14).

Сторонами обумовлено обов'язок позичальниці щомісячно до 06 числа місяця, наступного за звітним, погашати борг зі сплати кредиту та відсотків за його використання ануїтетними платежами в сумі 524,77 доларів США (п. 1.5 договору).

06 жовтня 2008 року ОСОБА_3 ознайомилася з графіком погашення заборгованості за кредитом та відсотками (а.с. 15-17).

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами 06 жовтня 2008 року укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передана придбана за кредитні кошти квартира АДРЕСА_1, житловою площею 18,0 кв.м., загальною площею 29 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2008 року (а.с. 18-25).

Скориставшись кредитними коштами, відповідачка взятих на себе зобов'язань щодо їх вчасного повернення банку не виконала, тому станом на 24 квітня 2015 року утворилася заборгованість, яка з урахуванням 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, становить 47595,01 доларів США, з яких:

заборгованість за кредитом - 38 670,70 доларів США;

заборгованість за відсотками - 7757,60 доларів США;

пеня за простроченим кредитом та відсотками - 967,84 доларів США;

3% річних від простроченої суми - 198,87 доларів США.

Порушення позичальницею зобов'язань за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості станом на 24.04.2015 року, який відповідачкою не спростований (а.с. 26-30).

Про існуючий борг з вимогою сплатити його протягом 30 днів з моменту отримання досудової вимоги банку позичальниця повідомлена 16 березня 2015 року. Крім того, вона попереджена про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання цих вимог в указаний банком строк (а.с. 31-32).

Проте, зазначена вимога іпотекодержателя залишилася не виконаною відповідачкою.

Відповідно до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналогічне право позивача, як іпотекодержателя, передбачене й в п. 3.1.3 договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому п.6 цього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит та/або цим договором, в тому числі: невиконання або неналежне виконання іпотекодержателем зобов'язання за договором про іпотечний кредит в цілому або в будь-якій частині, якщо прострочення будь-якого з платежів або його частини становить більше двох місяців.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідають встановленим обставинам та нормам закону.

Способом звернення стягнення на предмет іпотеки позивач обрав передбачене ст. 41 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиконання боржницею взятих на себе зобов'язань за договором про іпотечний кредит, а тому захистив порушене право позивача в обумовлений договором спосіб.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на недоведеність факту укладення договору про іпотечний кредит, так як в суді позивачем не було надано для огляду його оригінал, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав належним чином завірену копію договору про іпотечний кредит. Укладення такого договору також підтверджується як копією іпотечного договору, вірність якого посвідчена відповідно до вимог закону, так і оглянутим в суді оригіналом цього договору. Доказів того, що зміст наданої банком копії договору про іпотечний кредит не відповідає змісту примірника договору, отриманого позичальницею після його підписання, останньою суду не надано. Не зверталася вона і з заявою до суду, як це передбачено ч.2 ст.185 ЦПК України, з приводу сумнівів щодо її достовірності чи фальшивості та виключення з числа доказів.

Крім того, факт укладення спірного договору визнається й самою відповідачкою. Так, звертаючись 25 вересня 2015 року до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у даній цивільній справі, представник відповідачки ОСОБА_4 в обґрунтування свого клопотання надав суду докази відкриття провадження Печерським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними договорів від 06 жовтня 2008 року про іпотечний кредит № 2246 та договору іпотеки (а.с. 109-114).

Зі змісту зазначеної позовної заяви вбачається, що недійсними ОСОБА_3 вважає договір про іпотечний кредит та іпотечний договір, які були укладені між нею та банком 06.10.2008 року, але з порушенням вимог закону.

Безпідставними є й доводи апелянта про недоведеність банком факту отримання позичальницею кредитних коштів, оскільки цей факт останньою не заперечувався. Навпаки, визнаючи отримання кредиту, вона сплачувала кошти банку на погашення заборгованості. З наданих представником позивача документів вбачається, що кредитні кошти позичальницею отримані на підставі розпорядження банку від 06.10.2008 року про надання їй кредитних коштів у сумі 42200 доларів США та її заяви про видачу готівки №206 від 06.10.2008 року, на якій міститься її підпис, як отримувача коштів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на зазначене місцевий суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт наявності боргових зобов'язань між сторонами є підтвердженим, а доказів на спростування заявлених банком вимог у порушення ст. 60 ЦПК України відповідачка та її представник суду не надали.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вирішив спір щодо правовідносин, які виникли між сторонами та обґрунтовано задовольнив вимоги банку.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: