Ухвала суду № 53560173, 17.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1655/15-ц 17.11.2015 17.11.2015 17.11.2015

Справа № 473/1655/15-ц

Провадження №22ц/784/2508/15 Головуючий в першій інстанції Вуїв О.В.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Гавор В.Б.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_3

про усунення перешкод в користуванні майном та заборону вчиняти певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

30 квітня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та заборону вчиняти певні дії.

Позивачка зазначала, що з 09 жовтня 2004 року по 16 травня 2014 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу ними було придбано 7/9 часток незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 78%. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2015 року визнано за відповідачем право власності на 11/18 часток спірного будинку, а за нею право власності на 7/18 часток вказаного будинку. Проте, відповідач без її згоди змінив замки у вхідних дверях будинку і вхідних воротах до будинку та не допускає її та доньку до належного їй на праві власності майна, чим порушує її права, як співвласника даного будинку.

Посилаючись на вищезазначене та порушення відповідачем норм ст. ст. 386, 391 ЦК України позивачка просила усунути перешкоди в користуванні частини спірного житлового будинку шляхом забезпечення відповідачем її безперешкодного доступу до будинку, а саме: змінити замки до вхідних дверей будинку та воріт на попередні або надати їй ключі від нових (замінених) замків. Крім того, позивачка просила заборонити відповідачу здійснювати заміну дверних замків до будинку, вхідних воріт та всіх господарських та побутових будівель.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2015 року позов про усунення перешкод в користуванні майном задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити позивачці безперешкодний доступ до спірного житлового будинку шляхом передачі їй комплекту ключів до замків від вхідних дверей до будинку та від воріт до будинку. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про заборону вчиняти певні дії відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в задоволенні позову. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, яке переглядалось в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що порушене право позивача як співвласника майна підлягає захисту та встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині усунення перешкод в користуванні майном.

Колегія суддів вважає такий висновок вірним.

Так, відповідно до положень ст. 41 Конституції України , ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами ст. ст. 16 , 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Отже, за змістом зазначених норм права співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від квартири тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що співвласники чинять перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Оскільки право власності є абсолютним правом, що включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник на підставі ст. 391 ЦК України може захистити своє порушене право шляхом вселення.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі з 09 жовтня 2004 року по 16 травня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2015 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 11/18 часток будинку АДРЕСА_1 а за ОСОБА_5 право власності на 7/18 часток вказаного будинку.

Позивачка зареєструвала право власності своєї частки у встановленому законом порядку (а.с. 47).

Згідно ч. 1 ст. 316, ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зокрема власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном незалежно від місця його проживання та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.ч.1-3 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Особливим видом права власності є право спільної часткової власності - власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у цьому праві.

Положення частин 1, 2 ст. 358 ЦК України передбачають, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, тобто спільно з врахуванням думки кожного з них.

Це жодним чином не може вказувати на звуження прав будь-кого зі співвласників майна.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка не може бути позбавлена права вільного та безперешкодного доступу до нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, а тому її право порушено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та розглянув і задовольнив позовні вимоги про зобов'язання передачі комплекту ключів спростовуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи наявна заява позивачки про прийняття її уточнених позовних вимог, які і були предметом розгляду в суді першої інстанції (а.с. 46).

Не заслуговують на увагу и посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачкою не надано доказів щодо заміни відповідачем замків, так як зазначений факт встановлений висновком ДІМ Вознесенського МВ УМВС (а.с. 14) та підтверджений показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, та які є безпосередніми сусідами.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що рішення суду, яке переглядалось в межах доводів апеляційної скарги, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді