Рішення № 53559786, 11.11.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3312/2015 Справа № 490/6546/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Гудковій Є.С.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2014 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва до відповідача про стягнення з нього боргу в сумі 13 950 грн. 32 коп.

Після скасування заочного рішення суду ухвалою суду 14 квітня 2015 року, позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути заборгованість по відсоткам за договором № б\н від 19 жовтня 2006 року за період з 20 травня 2011 року по 30 січня 2014 року у розмірі 5074,75 грн та штрафи 500 грн. Фіксованої частини та 253,74 грн процентної складової.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про їх задоволення.

Відповідач у судове засідання не зявився, направив свого представника , який заперечував проти позову ,заявивши про застосування строку позовної давності .

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 жовтня 2006 року між сторонами був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем ОСОБА_2, підтверджується підписом у заяві.

Позичальник зобовязаний здійснювати поверненя кредиту частинами (щомісячними платежами) в розміри та строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Згідно з Умовами та правилами надання банковських послуг, які були чинними на момент укладання договору, а також Тарифами банку , передбачена сплата комісії за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, але не менш 10 грн на місяць. Також п. 5.10 Умов передбачена сплата штрафу при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

05 грудня 2008 року Центральним районним судом м.Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк 3322 грн. 21 коп. Заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2006 року станом на 28.10.2008 року.

Що стосується заяви представника відповідача щодо застосування позовної давності, то слід зазначити наступне.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. ОСОБА_2 про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в пять років, не містять підпису відповідача. При цьому позивач не надав наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у вказаній заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, тоді як окремо зазначені інші істотні умови договору , як-от відповідальність сторін, порядок надання кредитних коштів, зміна відсоткової ставки, термін повернення кредиту, інші види кредитування тощо .

Саме такої правової позиції дотримується ВСУ, судові рішення якого є обовязковими для застосування (ст. 360-7 ЦПК) про що зазначено у Правовій позиції у справі № 6- 15 цс 15 від 11.03.2015 року.

У звязку із цим доводи представника відповідача про сплив строку позовної давності є частково обгрунтованими і беруться судом до уваги.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками за цим кредитним договором, нарахованим в межах строку позовної давності за останні три роки до звернення до суду з цим позовом, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справ № 6-37цс15 та № 6-12-6цс15, яка є обов'язковою для застосування судами України при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Дотепер відповідач свої зобовязання за договором не виконав, заборгованість по процентам за період з 29 травня 2011 року по 31 січня 2014 року сатновить 5074,75 грн. , штраф (фіксована частина відповідно до Умов на час укладення договору) ) -250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 253,74 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 5 578 грн. 49 коп.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 611, 612, 615, 625, 1049, 1050, 1054, ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за договором, у зв'язку з чим з нього необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за договором в сумі 5 578 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором в сумі 5 578 грн. 49 коп., з якої: заборгованість по процентам 5074 грн. 75 коп., штраф (фіксована частина) -250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 253 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.